17 квітня 2014 р. м.Житомир справа № 806/1076/14
категорія 6.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гуріна Д.М.,
секретар судового засідання - Галайба І.Б.,
за участю: прокурорів: Горбань І.О., Муляренко Т.О.,
представника відповідача - Кемки Д.В.,
представника третьої особи - Головного управління Держземагентства у Житомирській області - Бондар О.О.,
третьої особи - ОСОБА_5,
третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Житомирського району до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи: Головне управління Дерземагенства у Житомирській області, ОСОБА_5, ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування розпорядження
встановив:
5 березня 2014 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Прокурор Житомирського району із позовом до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи: Головне управління Дерземагенства у Житомирській області, ОСОБА_5, ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування розпорядження №531 від 17 грудня 2013 року.
У позовній заяві Прокурор Житомирського району вказав, що за результатом проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням вимог земельного законодавства при прийнятті головою Житомирської районної державної адміністрації розпорядження від 17 грудня 2013 року №531 виявлені порушення норм земельного законодавства при продовженні терміну дії розпорядження від 13 квітня 2012 року №350, дія якого закінчилась у квітні 2013 року. Просить визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 17 грудня 2013 року №531 "Про продовження дії розпорядження голови адміністрації №350 від 13 квітня 2012 року".
Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.
Прокурори у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили адміністративний позов задовольнити з підстав, що викладених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.48-49). У судовому засіданні пояснила, що відповідачем у своїх діях не допущено перевищення повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України в частині розмежування повноважень органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність або у користування. Оскільки оспорюваним розпорядженням не приймалось рішення щодо передачі земельної ділянки у власність, а лише усунено порушення права особи на безоплатне отримання у власність земельної ділянки шляхом продовження дії розпорядження голови адміністрації №350 від 13 квітня 2012 року, повноваження щодо прийняття якого були на той час у районної державної адміністрації.
Представник третьої особи - Головного управління Держземагенства у Житомирській області позовні вимоги підтримує. У судовому засіданні пояснила, що оскільки оскаржуване розпорядження винесено вже після введення в дію норми закону щодо віднесення повноважень по розробленню проекту землеустрою до відповідних органів, що передбачені частиною 6 статті 122 Земельного кодексу України та у період, коли розпорядження землями сільськогосподарського призначення до компетенції районних державних адміністрацій не відносилось, то відповідач при видачі дозволу на продовження терміну розпорядження порушив норми статті 118 Земельного кодексу України.
Третя особа ОСОБА_5 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.60).
Суд, заслухавши пояснення прокурорів, представників відповідача та третьої особи - Головного управління Держземагенства у Житомирській області, третьої особи ОСОБА_5, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно листа Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області від 6 лютого 2014 року №02/729 (а.с.12-14) на виконання доручення прокурора Житомирського району Управлінням контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області при прийнятті розпоряджень з питань регулювання земельних відносин. Вищевказаний лист містить перелік розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації, які видані з порушенням земельного законодавства та з перевищенням повноважень, серед яких і оскаржуване розпорядження №531 від 17 грудня 2013 року (а.с.13 на звороті).
Прокуратурою Житомирського району за результатом проведення перевірки за додержанням і застосуванням вимог земельного законодавства при прийнятті головою Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області розпорядження від 17 грудня 2013 року №531 виявлені порушення норм земельного законодавства при продовженні терміну дії розпорядження від 13 квітня 2012 року №350, дія якого закінчилась у квітні 2013 року.
Головою Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області розпорядженням від 13 квітня 2012 року №350 громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 2,00 га з метою передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства на території Левківської сільської ради. У пункті 4 розпорядження зазначено про те, що термін дії даного розпорядження становить один рік з дня його підписання (а.с.10).
У зв'язку із тим, що до закінчення строку вищевказаного розпорядження, тобто до 13 квітня 2013 року, громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не встигали подати затверджений проект землеустрою, то ними 14 листопада 2013 року до голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області була подана заява з проханням продовжити термін дії розпорядження від 13 квітня 2012 року №350 (а.с.9).
За результатами розгляду заяви громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 17 грудня 2013 року №531 було продовжено термін дії розпорядження голови адміністрації №350 від 13 квітня 2012 року "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею з метою передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства на території Левківської сільської ради" терміном на один рік (а.с.8).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон України №1789-ХІІ) предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, що видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 20 Закону України №1789-XII при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.
Статтею 23 Закону України №1789-ХІІ передбачено право прокурора вносити подання місцевим органам виконавчої влади.
Згідно з пунктами 2, 3 частини 5 статті 23 Закону України №1789-ХІІ у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
Абзацом 2 частини 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Таким чином прокурор уповноважений звертатися до суду із позовом про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення місцевого органу виконавчої влади чи окремих його положень.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 2 та 3 статті 1 Закону України від 9 квітня 1999 року №586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" (далі - Закон України №586-XIV) встановлено, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України №586-XIV на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
Частиною 2 статті 6 Закону України №586-XIV встановлено, що розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Відповідно до частини 5 статті 41 Закону України №586-XIV акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов'язково оприлюднюються, крім внутрішньоорганізаційних актів.
Частиною 1 статті 43 Закону України №586-XIV встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що розпорядження голови місцевої державної адміністрації може бути скасовано чи змінено органом виконавчої влади вищого рівня або у судовому порядку у випадку невідповідності такого розпорядження нормам чинного законодавства.
Так з 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 6 вересня 2012 року №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", яким було внесено зміни зокрема до статей 118, 122 Земельного кодексу України в частині повноважень щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
Згідно з пунктом 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Таким чином з 1 січня 2013 року до повноважень місцевих державних адміністрацій не належало надавати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з метою передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства та продовжувати термін дії відповідних розпоряджень, а тому суд приходить до висновку, що розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області суперечить вимогам статей 118 та 122 Земельного кодексу України та є незаконним.
Окрім того, третьою особою ОСОБА_5 у судовому засіданні надано проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок по 2 га ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.63-99), який датований 2012 роком.
Земельний кодекс України розрізняє стадію виготовлення проекту землеустрою та його погодження.
Абзацом 2 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до частини 8 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Тобто ОСОБА_5 та ОСОБА_4 фактично виконано розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 13 квітня 2012 року №350 та виготовлено проект землеустрою, який був поданий до управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області (а.с. 11). Однак він не був затверджений усіма членами погоджувальної комісії, а відтак не відповідав вимогам статті 50 Закону України від 22 травня 2003 року №858-ІV "Про землеустрій" і за таких обставин згідно з листом Управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області був повернутий розробнику на доопрацювання (а.с.100).
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 17 грудня 2013 року за №531 суперечить нормам земельного законодавства, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 71, 86, 94, 128, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області №531 від 17 грудня 2013 року "Про продовження дії розпорядження голови адміністрації №350 від 13 квітня 2012 року".
Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Гурін
Повний текст постанови виготовлено: 22 квітня 2014 р.