17 квітня 2014 р. м.Житомир справа № 806/1052/14
категорія 8.3.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гуріна Д.М.,
секретар судового засідання - Галайба І.Б.,
за участю: представника позивача - Нагая І.М.,
представника відповідача - Зеленової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Попільнянський спецкар'єр" до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
встановив:
4 березня 2014 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Попільнянський спецкар'єр» (далі - ПАТ «Попільнянський спецкар'єр») із позовом до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Андрушівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 жовтня 2013 року №0003001500.
У позовній заяві ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» вказало, що Андрушівською ОДПІ проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку з питань правомірності декларування від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 24) в декларації в податку на додану вартість за липень 2013 року. За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки №23/1500/03443732 від 27 вересня 2013 року. На підставі вказаного акту перевірки Андрушівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2013 року №0003001500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 343094 грн 00 коп. Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2013 року №0003001500.
Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду від 7 березня 2014 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала та просила у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
27 вересня 2013 року Андрушівською ОДПІ проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку з питань правомірності декларування від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 24) в декларації в податку на додану вартість за липень 2013 року.
За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки №23/1500/03443732 від 27 вересня 2013 року у якому зафіксовано порушення пункту 102.5 статті 102, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що полягало у відображенні в декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року значення рядка 24 податкової декларації по періодах строк яких перевищує 1095 днів в сумі 343094 грн 00 коп., у результаті чого завищено значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року на 343094 грн 00 коп. (а.с.11-12).
На підставі акта перевірки від 27 вересня 2013 року №23/1500/03443732 Андрушівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2013 року №0003001500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 343094 грн 00 коп. за порушення пункту 102.5 статті 102, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (а.с.10).
ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» оскаржувало податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2013 року №0003001500 в адміністративному порядку (а.с.16-18). До скарги позивачем були додані копії договорів купівлі-продажу від 25 листопада 2008 року №1-7, 9-11 та угода від 1 липня 2011 року про порядок погашення заборгованості платника податків.
Під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення з метою детального розгляду матеріалів справи, враховуючи заперечення позивача та на додатково надані документи у відповідності до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у період з 13 листопада 2013 року до 15 листопада 2013 року працівниками Андрушівської ОДПІ на підставі наказу №189 від 13 листопада 2013 року та направлень від 13 листопада 2013 року №84 та №85, виданими Андрушівською ОДПІ була проведена документальна позапланова перевірка ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» з питань правомірності декларування від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) в декларації в податку на додану вартість за липень 2013 року.
За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки №000019-22/03443732 від 22 листопада 2013 року у якому зафіксовано порушення пункту 102.5 статті 102, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що полягало у відображенні в декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року значення рядка 24 податкової декларації по періодах строк яких перевищує 1095 днів в сумі 343094 грн 00 коп., у результаті чого завищено значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року на 343094 грн 00 коп. (а.с.80-86).
Не погодившись із викладеними в акті перевірки висновками податкового органу, ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» 28 листопада 2013 року подало до Андрушівської ОДПІ заперечення за вхідним №2764/230 (а.с.216-217).
Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 9 грудня 2013 року №13833/С-С/10-205 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Андрушівської ОДПІ від 14 жовтня 2013 року №0003001500 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу товариства - без задоволення (а.с.13-15, 19-20).
Представник позивача у позовній заяві та у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог пояснив, що відповідачем неправомірно було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 343094 грн 00 коп. Представник позивача також зазначив про те, що в акті камеральної перевірки відповідач посилається на норми закону, що регулюють податковий облік безнадійної заборгованості, однак конкретно не вказує у чому саме полягало порушення. Під час оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку у рішеннях про результати розгляду первинної та вторинної скарг позивача контролюючими органами зазначено, що завищення рядка 24 декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року в частині 310352 грн 00 коп. є наслідком наявності у позивача безнадійної податкової заборгованості, що виникла у зв'язку з не проведенням розрахунків за договорами купівлі-продажу техніки (транспортних засобів), що були укладені між позивачем та ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» у 2008 році. Стосовно завищення рядка 24 декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року в частині 32742 грн 00 коп., як в акті перевірки так і в рішеннях про результати розгляду первинної та вторинної скарг позивача, жодних обґрунтувань не зазначено. Представником позивача у судовому засіданні пояснено, що позивачем дійсно 25 листопада 2008 року було укладено ряд договорів щодо придбання техніки (транспортних засобів) на загальну суму 14185231 грн 54 коп. Оскільки придбана позивачем техніка була отримана, однак розрахунки за неї не були проведені у позивача утворилась заборгованість. На підставі угоди від 1 липня 2011 року про порядок погашення заборгованості позивач визнав свою заборгованість та сторони домовились про погашення такої заборгованості у строк до 1 липня 2014 року. Однак дана угода при перевірці врахована не була з тих підстав, що на думку перевіряючих особа, яка її підписала, перевищила свої повноваження, за таких обставин перевіряючі дійшли висновку про те, що дана заборгованість являється безнадійною. На думку представника позивача порядок обчислення строків позовної давності визначається Цивільним кодексом України, тому до договорів купівлі-продажу має застосовуватись загальний строк позовної давності 3 роки. Крім того представником позивача зазначено про те, що відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг строків позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Так на адресу позивача у червні 2011 року надійшла претензія від ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр», яку було розглянуто позивачем та на адресу ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» направлено відповідний лист від 23 червня 2011 року про визнання заборгованості. Таким чином, позивач вчинив дію, що свідчить про визнання ним свого боргу перед ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» у розумінні Цивільного кодексу України. У відповідності до положень якого перебіг позовної давності щодо заборгованості позивача перед ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» за договорами купівлі-продажу транспортних засобів від 25 листопада 2008 року на загальну суму 14185231 грн 54 коп. був перерваний 23 червня 2011 року. Відповідно перебіг позовної давності стосовно такої заборгованості почався заново і мав би закінчитись не раніше 24 червня 2014 року.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.89-90) та просила відмовити у їх задоволенні, оскільки прийняте податковим органом рішення відповідає вимогам чинного законодавства та є правомірним. Пояснила, що ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» не мало права та підстав для декларування у декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24). На тій підставі, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, (з урахуванням податку на додану вартість), включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Одночасно відсутність факту придбання товарів/послуг, позбавляє права платника на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за такими товарами/послугами. Контролюючим органом не прийнято до уваги угоду від 1 липня 2013 року про погашення заборгованості оскільки вона підписана особою, яка не мала відповідних на це повноважень.
Правовідносини у даній справі регулюються Податковим кодексом України у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Судом встановлено, що підставою для висновку податкового органу про завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на сумі 343094 грн 00 коп. стало те, що у позивача була наявна безнадійна заборгованість по розрахункам з ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» за договорами купівлі-продажу техніки (транспортних засобів) від 25 листопада 2011 року №1-7, №9-11. Крім того контролюючим органом не було взято до уваги угоду від 1 липня 2013 року про порядок погашення заборгованості, оскільки при її підписанні виконавчим директором Сергєєвим О.Б. перевищено повноваження визначені наданою йому довіреністю, яка надавала йому право на підписання угод вартість яких не перевищує 10% від статутного фонду підприємства, який становить 862008 грн 00 коп., тобто на суму 86200 грн 00 коп. Розрахунки за угодами купівлі-продажу не проведені. За таких обставин вищевказана угода від 1 липня 2013 року за висновками податкового органу рахується дефектною.
Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.
Стосовно закінчення строку позовної давності за заборгованістю ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» перед ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» у розмірі 14185231 грн 54 коп. суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 25 листопада 2008 року між ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» (Продавець) до ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» (Покупець) були укладені договори купівлі-продажу транспортних засобів на загальну суму 14185231 грн 54 коп. №1-7, №9-11 (а.с.21, 24, 27, 30, 33, 36, 39, 42, 45, 48).
Відповідно до пункту 1.1 договору сторони по договору, керуючись Цивільним кодексом України, прийшли взаємної згоди про те, що ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» зобов'язується продати та передати, а ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» зобов'язується купити та оплатити транспортний засіб (транспортний засіб, автомобіль). Згідно з пунктом 3.2 договору оплата за товар здійснюється ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» в національній валюті на розрахунковий рахунок ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» у вигляді повної оплати протягом 10 банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі транспортного засобу.
На підтвердження фактичного виконання умов вказаних договорів ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» здійснило поставку транспортних засобів, що підтверджується податковими накладними (а.с.105-115), які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІХ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, видатковими накладними (а.с.23, 26, 29, 32, 35, 38, 41, 44, 47, 50), актами прийому-передачі (а.с.22, 25, 28, 31, 34, 37, 40, 43, 46, 49).
Загальна сума податку на додану вартість з вказаних операцій становила 2382471 грн 68 коп. Зазначена сума податку на додану вартість на виконання вимог чинного законодавства була у повному обсязі включена постачальником ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» до складу свого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2008 року. Про що зазначено у податковій декларації щодо податку на додану вартість з ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» за листопад 2008 року (а.с.116-119).
Позивачем в свою чергу загальна сума податку на додану вартість у розмірі 2382471 грн 68 коп. була включена до податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2008 року (а.с.147-150).
На час здійснення господарських операцій ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.218-221).
В подальшому у зв'язку із тяжким матеріальним становищем ПАТ «Попільнянський спецкар'єр», що підтверджується звітами про фінансові результати позивача за 1, 2, 3 квартали 2009-2011 років та річними звітами за 2009-2011 роки (а.с.120,122-133, 137-144, звітними балансами запасів металічних та не металічних корисних копалин позивача за 2009-2011 роки (а.с.121, 134-136, 145-146) розрахунки за поставлений товар проведені не були, що не заперечувалось у судовому засіданні представником позивача.
2 червня 2011 року ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» отримало претензію від ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» на суму 14185231 грн 54 коп. (а.с.51-52).
Претензія ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» була розглянута і відповідний борг був визнаний позивачем, що зафіксовано у протоколі засідання правління від 22 червня 2011 року (а.с.53). На підтвердження чого за рішенням правління до ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» було направлено лист від 22 червня 2011 року, у якому позивач повідомив про визнання ним заборгованості у розмірі 14185231 грн 54 коп. та у зв'язку із скрутним матеріальним становищем просив продовжити строк погашення такої заборгованості до 1 липня 2014 року включно, вказаний лист був отриманий ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» 23 червня 2011 року за вхідним №237 (а.с.54).
1 липня 2011 року між підприємствами було укладено угоду про погашення заборгованості (а.с.55).
За листопад 2008 року податковим органом вже здійснювалась перевірка ПАТ «Попільнянський спецкар'єр». За результатами такої перевірки було складено акт від 14 вересня 2009 року №479/23-01/03443732 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Попільнянський спецкар'єр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2007 року до 30 червня 2009 року. (а.с.151-172). Зазначеним актом перевірки відповідачем не було виявлено будь-яких порушень стосовно віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість у листопаді 2008 року суми податку на додану вартість у розмірі 2382471 грн 68 коп. з вартості придбаних у ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» транспортних засобів. Крім того також відсутність порушень у діях позивача щодо формування свого податкового кредиту з податку на додану вартість у листопаді 2008 року підтверджується актом від 16 вересня 2010 року №697/23-03443732 про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Попільнянський спецкар'єр» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за червень місяць 2010 року, яка виникла у період з 1 листопада 2008 до 30 червня 2010 року (а.с.173-184).
Згідно з підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Відповідно до частини 1 статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Положеннями частини 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Загальні питання, що пов'язані з визначенням та обчисленням строку позовної давності регулюються Цивільним кодексом України.
Так відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені), про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості, про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу), у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу), про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу), у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу), про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).
Таким чином відносини, що закріплені між сторонами у договорах купівлі-продажу та строки виконання вказаних зобов'язань регулюються Цивільним кодексом України.
Крім того статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Оскільки позивач відповідно до листа від 22 червня 2013 року визнав суму заборгованості, то у відповідності до положень Цивільного кодексу України перебіг позовної давності щодо заборгованості ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» за договорами купівлі-продажу транспортних засобів від 25 листопада 20011 року на загальну суму 14185231 грн 54 коп. був перерваний 23 червня 2011 року. Відповідно перебіг позовної давності стосовно наявної заборгованості розпочався заново і закінчується 24 червня 2014 року.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Аналізуючи зміст пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та їх відшкодування. Саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, у зазначеному пункті як і Податковому кодексі України в цілому не міститься. Термін давності, вказаний у пункті 102.5. статті 102 Податкового кодексу України, застосовується лише до для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування.
Пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлює строк подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, але не надає права податковому органу списувати переплати з податків, в даному випадку - суму податку на додану вартість, в результаті закінчення терміну давності, встановленого для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, а отже, на думку суду, застосування відповідачем статті 102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин ґрунтується на хибному тлумаченні положень податкового законодавства.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що декларування залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, платник податку має право проводити поза межами строку, встановленого приписами статті 102 Податкового кодексу України.
Стосовно дійсності угоди про порядок погашення заборгованості у сумі 14185231 грн 54 коп., укладеної між ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» та ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Оскільки ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» перебував у скрутному матеріальному становищі, то у своєму листі до ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» просив продовжити строк погашення заборгованості до 1 липня 2014 року включно. Таким чином за згодою сторін 1 липня 2013 року між ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» та ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» було укладено угоду про порядок погашення заборгованості у сумі 14185231 грн 54 коп., граничним терміном погашення якої було визначено 1 липня 2014 року.
Вищевказана угода була підписана виконавчим директором ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» Сергєєвим О.Б. повноваження якого підтверджуються рішенням Правління, що оформлене протоколом засідання правління ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» від 22 червня 2011 року (а.с.53).
Однак під час перевірки вказана угода не була взята до уваги працівниками Андрушівської ОДПІ оскільки підписана особою, що не мала на це відповідних повноважень, таким чином вищевказана угода в акті перевірки від 22 листопада 2013 року №000019-22/03443732 визначена як дефектна (а.с.85 на звороті).
Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.
Щодо зазначення податковим органом, про те, що угода від 1 липня 2013 року є дефектною.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.
Угода про порядок погашення заборгованості між ПАТ «Попільнянський спецкар'єр» та ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» у судовому порядку не була визнана недійсною.
Крім того випадки, коли правочин визнається нікчемним чітко визначені Цивільним кодексом України, при цьому підписання договору з перевищенням повноважень не належить до таких випадків.
Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
4 квітня 2014 року рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Попільнянський спецкар'єр», оформленим протоколом №1/2014 від 4 квітня 2014 року вирішено схвалити вчинений товариством правочин, а саме: угоду про порядок погашення заборгованості, укладену між товариством та ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» 1 липня 2011 року (а.с. 72-77).
Таким чином позивач правомірно задекларував у декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 14 жовтня 2014 року №0003001500, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статями 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 14 жовтня 2010 року №0003001500, прийняте відносно Публічного акціонерного товариства "Попільнянський спецкар'єр".
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Попільнянський спецкар'єр" 487 грн 20 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Гурін
Повний текст постанови виготовлено: 22 квітня 2014 р.