м. Житомир
07 квітня 2014 року
справа № 806/7962/13-a
категорія 10.1
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е.,
розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом
Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1756,80 грн.,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області звернулось з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідач не сплатила заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 1756,80 грн. за липень-грудень 2010 року.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 р. № 1058-IV з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон), страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача є квартал.
Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08 липня 2010 р. № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону викладено в такій редакції:
"Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Закон набрав чинності 17 липня 2010 р.
До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону, відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачували страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Відповідач, як фізична особа - підприємець, яка обрала особливий спосіб оподаткування, за липень-грудень 2010 року страхові внески до Пенсійного фонду України обчислила та сплатила у фіксованому розмірі (по 09,00 грн.), про що позивачем зазначено у позовній заяві та у розрахунку сум, які підлягають сплаті за липень-грудень 2010 року з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податків.
Зміни, що відбулися у законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб - підприємців, ОСОБА_1 враховані не були, що призвело до заниження та несплати сум страхових внесків за липень-грудень 2010 року у розмірі 1756,80 грн.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області відповідачу була сформована і направлена вимога № Ф 445 від 15 квітня 2011 року про сплату недоїмки, яка вручена останній, згідно поштового повідомлення про вручення 20.04.2011 року (а.с. 6)
Враховуючи наведене та те, що відповідач доказів оскарження вимоги № Ф 445 від 15 квітня 2011 р. не надала, як і доказів погашення вказаної суми боргу, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягуються.
Керуючись статтями 86, 94, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного Фонду України в м. Коростені та Коростенському районі заборгованість у сумі 1756,80 грн.
Постанова суду, прийнята в порядку скороченого провадження, виконується негайно, та крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.Е.Черняхович