06 травня 2014 рокум. Ужгород№ 807/1037/14
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шешеня О.М.
при секретарі Повханич Г.П.
за участю:
позивача: ОСОБА_1 , представник - Козар М.М.;
відповідача: Військова частина НОМЕР_1 , представник - Шелевер В.Ю.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, зобов'язання здійснити перерахунок грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та виплатити грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. Відповідно до наказу першого заступника Міністра оборони України від 16.01.2014 року № 3 позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом "в" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме: за віком. Згідно з наказом відповідача від 20.02.2014 року № 35 позивач 03.03.2014 року був виключений зі списків відповідача. Відповідно до наказу відповідача від 20.02.2014 року № 35 позивачеві була виплачена одноразова грошова допомога при звільнені, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у сумі 46436,25 грн. Однак, як вказує представник позивача, в розмір грошової допомоги при звільненні позивача відповідачем не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою Кабінету міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова КМ України № 889). Згідно довідки відповідача від 18.03.2014 року № 108, позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 40% з листопада 2013 року, а з січня 2014 року в розмірі 60 %, однак, дана щомісячна додаткова грошова винагорода не була включена відповідачем до складу грошової допомоги при звільненні. Відтак, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в наданих письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. Як наголошував в судовому засіданні представник відповідача, п. 2 Постанови КМ України № 889 передбачено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, і передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством надзвичайних ситуацій та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. Відтак, на забезпечення виконання вимог п. 2 Постанови КМ України № 889, Наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року № 595 було затверджено "Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України" (далі - Інструкція № 595). У відповідності до п. 8 Інструкції № 595 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Таким чином, представник відповідача наголошував на тому, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка оримувалася позивачем в розмірі 40% з листопада 2013 року та в розмірі 60% з січня 2014 року не повинна включається при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні. Відтак, як вказував представник відповідача, відповідачем було правомірно нараховано та виплачено позивачеві грошову допомогу при звільненні в сумі 46436,25 грн., а тому, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач - підполковник медичної служби проходив військову службу на посаді начальника стоматологічного кабінету поліклініки 1397 військового госпіталю (на 100 ліжок) Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (на 625 ліжок).
Наказом Першого заступника Міністерства оборони України від 16.01.2014 року №3 позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом "в" (за віком) частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с. 8).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.02.2014 року №35, по закінченню щорічної відпустки, 03.03.2014 позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.8).
Як вбачається з Довідки відповідача від 18.03.2014 №109 (а.с. 11) та з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.02.2014 року №35 (а.с 8) позивачеві було виплачено одноразову вихідну допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 46436,25 грн., у відповідності до Наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260 "Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам" (далі - Інструкція №260).
У відповідності до Довідки відповідача від 18.03.2014 року №108, позивачеві виплачувалася щомісячна додаткова винагорода в розмірі 40% з листопада 2013 року, а з січня 2014 року в розмірі 60% (а.с. 10).
Однак, як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами, позивачеві дану одноразову вихідну допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 46436,25 грн. було виплачено без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував з листопада 2013 року в розмірі 40%, з січня 2014 року в розмірі 60% та яка мала постійний характер.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Твердження представника відповідача про те, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення спростовується наступним.
Згідно до ч. 2 ст. 15 Закону України № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
У відповідності до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (далі - Постанова КМ України № 1294) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 38.1 Інструкції №260 встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 4 статті 9 Закону України № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно до Постанови КМ України № 889 було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), а саме: з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Таким чином, з аналізу даної норми вбачається, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Збройних Сил має постійний характер.
Відповідно до Постанови КМ України № 889 та з метою визначення порядку та умов виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової наказом Міністра оборони України було затверджено Інструкцію №595.
Пунктом 1 Інструкції №595 передбачено, що ця Інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Відповідно до п. 8 Інструкції №595 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Однак, у відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, виходячи із визначених в ч. 4 ст. 9 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати Закон № 2011-XII, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру одноразової грошової допомоги застосуванню підлягає Закон України №2011-XII, а не Інструкція №595, яка звужує поняття грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України №2011-XII.
Таким чином, враховуючи, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка була встановлена Постановою КМ України № 889 і виплачувалась позивачу з моменту введення її в дію та до моменту звільнення, мала постійний характер, суд вважає, що в силу ст.9 Закону України №2011-XII розрахунок грошової допомоги при звільненні, повинен був проводитись з урахуванням вказаної щомісячної додаткової грошової допомоги.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
2.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати підполковнику ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні.
3.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату підполковнику ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.
4.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
СуддяО.М. Шешеня
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 6 травня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 травня 2014 року.