30 квітня 2014 року Житомир справа № 806/998/14
час прийняття: 12 год. 38 хв. категорія 10.2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Черняхович І.Е.,
за участі секретаря Бойко Т.О.,
за участі представника позивача Кропивницького М.М.,
за участі представника відповідача Герасименко О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Радомишльському районі про відшкодування витрат на загальну суму 1857,60 грн.,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило відшкодувати витрати по виплаті пенсії та цільової грошової допомоги з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Радомишльському районі Житомирської області за січень-жовтень 2013 року на загальну суму 1857,60 грн.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог, з мотивів наведених у письмових запереченнях.
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Радомишльському районі не було прийнято до заліку частини витрат Пенсійного фонду, що підлягають відшкодуванню за січень-жовтень 2013 року в сумі 1857,60 грн.
Відповідно до довідки-розрахунку відповідачем не було прийнято витрати по виплаті пенсії та цільової грошової допомоги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень-жовтень 2013 року по пенсіонерам ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 7).
Відповідно до ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи), загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Згідно із статтею 4 Основ, залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Пунктом 4 частини 1 статті 25 Основ визначено, що за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків визначено статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року № 1105-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1105-XIV).
В силу приписів частини 1 цієї статті Закону № 1105-XIV, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 затверджено "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", (далі - Порядок), що встановив механізм погодження та відшкодування таких витрат.
Статтею 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічні положення закріплені у статті 24 Закону № 1105-XIV, зокрема, у пункті 5 частини 1 вказаної статті встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду від 25.11.2005 року № 22-1, для призначення пенсії по інвалідності, якщо інвалідність настала внаслідок трудового каліцтва, подається також акт форми Н-1 або інший офіційний документ (про нещасний випадок), а групу і причину інвалідності встановлює медико-соціальна експертна комісія (МСЕК).
Для встановлення інвалідності від трудового каліцтва немає значення, чи наступив нещасний випадок по вині потерпілого чи інших осіб. Важливо, щоб нещасний випадок стався при виконанні працівником трудових обов'язків.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 призначено і виплачується позивачем пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві. Зокрема, за період з січня 2013 року по жовтень 2013 року їм було виплачено основний розмір призначеної пенсії, цільової допомоги та витрат на доставку в сумі 1857,60 грн.
Вказані обставини підтверджуються копіями актів про нещасний випадок на виробництві (форми Н-1) № 2 і № б/н, наявними у матеріалах справи (а.с. 16-21).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в сумі 1857,60 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача як належного страхувальника від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Зважаючи на вище викладене, суд дійшов висновку, що позов управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд
постановив:
Позов задовольнити.
Відшкодувати з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Радомишльському районі на користь управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області витрати по виплаті пенсії та цільової грошової допомоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 за період з січня по жовтень 2013 року на загальну суму 1857,60 грн.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя І.Е.Черняхович