Головуючий 1 інстанц.: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
Справа № 638/15513,14-к Провадження № 11кп/790/425/14
Провадження № 1-кп/638/453/14
30 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
законного представника
неповнолітнього
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12013220480004684 за апеляційною скаргою адвоката Абдуллєвої-Мартіросян в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 10 лютого 2014 року, яким,-
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ізюм Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
-11.04.2011р. Ізюмським районним судом Харківської області за ч.1 ст.185, ч.1 ст.187, ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі(звільнений 08.05.2013р. на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 30.04.2013р. від 30.04.2013р. умовно-достроково в силу ст.107 КК України на не відбутий строк 08 місяців 27 днів.
Засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
В силу ст.71, ч.5 ст.107 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за попереднім вироком Ізюмского районного суду Харківської області від 11.04.2011р. остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Яковлівка Ясинуватського району Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, повідомлений про підозру:
13.02.2013р. СВ Ясинуватського МВ ГУМВС України в Донецькій області по кримінальному провадженню № 120130505700004 від 13.02.2013р. за ч.3 ст.185 КК України;
19.03.2013р. СВ Ясинуватського МВ ГУМВС України в Донецькій області по кримінальному провадження № 12013050570000706 від 13.03.2013р. за ч.2 ст.185 КК України;
засуджений за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі.
Вирок відносно ОСОБА_10 не оскаржуєься.
Згідно вироку, 18 серпня 2013 року, приблизно о 15 годині, ОСОБА_10 разом з неповнолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біля під'їзду № 2 будинку АДРЕСА_3 побачивши незнайомого ОСОБА_11 з умислом на заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, зашли за ним до під'їзду 32 того ж будинку.
Далі, діючи сумісно, разом вони повалили ОСОБА_11 на підлогу, після чого ОСОБА_10 відповідно до відведеної йому ролі став утримувати потерпілого, в той час як ОСОБА_7 вирвав із карманом штанів гаманець у вигляді ключницы, вартістю 2,25 грн., після чого з місця скоєння зникли, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом.
В апеляційній скарзі адвокат просить скасувати вирок та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції, посилається на неповноту судового розгляду, обвинувачені свою провину в судовому засіданні не визнали, необхідно було дослідити докази в повному обсязі, але свідка по справі не було допитано, відповідь потерпілого щодо впізнання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 як осіб, які вчинили відносно нього злочин має ймовірний характер, речовий доказ - гаманець у судовому засіданні не було досліджено, суд призначив неповнолітньому ОСОБА_7 занадто суворе покарання.
Заслухав суддю-доповідача, доводи захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, просила скасувати вирок, а справу повернути на новий судовий розгляд, посилалась на неповноту судового розгляду; доводи неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 та його законного представника, які підтримали доводи апеляційної скарги захисника, пояснення прокурора, який вважав необхідним вирок оставити без зміни як законний та обґрунтований, перевіривши матеріали справи колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пояснив, що раніше незнайомі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яких він впізнав в суді, зайшли за ним до під'їзду дома, де він проживав. Коли він підійшов щоб викликати ліфт, вказані хлопці були позаду нього, він почув що до його кишені хтось лізе. Він став кричати, щоб вони припинили свої дії, але його повалили на підлогу, і поки його ОСОБА_13 утримував, ОСОБА_12 розірвав йому брюки біля кишені та видрав ключницю, думаючи що це гаманець. Після чого вони побігли, а потів вернулись, біля під'їзду була знайдена його ключниця, викликані співробітники міліції затримали нападників, яких він впізнав на місце.
Колегія суддів вважає, що потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні з обставин вчиненого відносно нього грабіжу дав показання, які не викликають сумнівів в достовірності, свідчать про причетність до цього злочину ОСОБА_7 , якого він впізнав за характерними ознаками зовнішності.
Суд першої інстанції проаналізував позицію обвинуваченого щодо невизнання вини у скоєному злочині на підставі встановлених фактичних даних та наданих прокурором доказів, які були досліджені в судовому засіданні та правильно дійшов висновку про доведеність ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого злочину та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров*я потерпілого, вчинене повторно за попередньої змовою групою осіб.
Сторона захисту під час розгляду в суді першої інстанції не заявляла клопотань про дослідження доказів, крім тих які були надані прокурором, зокрема, про допит свідка ОСОБА_14 , доречи прокурор після допиту потерпілого відмовився від раніше заявленого клопотання про допит цього свідка, з огляду на положення ч.3 ст.404 УПК України інші докази апеляційним судом не досліджуються, бо клопотань про таке не надійшло.
При таких обставинах судового розгляду колегія суддів вважає, що сторона захисту могла скористуватися свободою подання суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості, що передбачено ст.22 КПК України, але в повному обсязі своїм правом не скористувалась, а надані прокурором та досліджені судом докази є належними, допустимими та були достатні для правильного рішення по суті справи.
Суд призначив ОСОБА_7 покарання відповідно до вимог ст.65 КК України з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З врахуванням того, що ОСОБА_7 раніше судимий за корисний злочин, був звільнений умовно-достроково, новий злочин вчинив у період не відбутої частини покарання, то колегія суддів вважає неможливим пом'якшення призначення йому покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 10 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги учасниками судового провадження безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.
Судді