Провадження № 22ц/790/2619/14 р. Головуючий 1 інст.: Короткий І.П.
Справа № 643/16676/13-ц Доповідач: Піддубний Р.М.
Категорія: «договірні правовідносини»
23 квітня 2014 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: судді Піддубного Р.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Швецової Л.А.,
при секретарі: Щегельському Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про розірвання договору довічного утримання, -
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначила, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 жовтня 1993 року її бабці - ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_1. 19 листопада 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого останній отримав у власність вищевказане нерухоме майно та зобов'язався довічно утримувати ОСОБА_4І, надаючи їй харчування, догляд та необхідну допомогу на суму 100 грн. щомісяця. 11 квітня 2009 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 25 травня 2009 року ОСОБА_4 звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом, в якому посилаючись на невиконання ОСОБА_2 взятих на себе за договором довічного утримання зобов'язань, просила договір розірвати. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Її, ОСОБА_1, було залучено судом до участі у справі в якості правонаступника в порядку спадкування за заповітом. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила розірвати укладений 19 листопада 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договір довічного утримання.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений нею позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення у межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не є стороною договору довічного утримання, а тому не має права вимагати його розірвання, оскільки взаємовідносини, що виникли на підставі договору довічного утримання, не передбачають правонаступництва.
Проте погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 жовтня 1993 року ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_1.
19 листопада 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за № 14449.
Згідно з умовами вказаного договору ОСОБА_2 отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язався довічно утримувати ОСОБА_4, зберігаючи в її безкоштовному довічному користуванні зазначену квартиру та надаючи їй догляд та необхідну допомогу. Вартість матеріального забезпечення сторони встановили в розмірі 100 гривень на місяць.
11 квітня 2009 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким усе своє майно заповідала ОСОБА_1
25 травня 2009 року ОСОБА_4 звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом, в якому посилаючись на невиконання ОСОБА_2 взятих на себе за договором довічного утримання зобов'язань, просила цей договір розірвати.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
До участі у справі судом залучено її правонаступника в порядку спадкування за заповітом - ОСОБА_1
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2011 року ОСОБА_1 надано додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 30 листопада 2011 року ОСОБА_1 було подано до Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом.
Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 37 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Оскільки позов про розірвання договору довічного утримання пред'явлено за життя відчужувача, факт смерті останнього до вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних правовідносинах.
Саме до цього зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-142ц13 від 25 грудня 2013 року, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК є обов'язковою для всіх судів України.
Оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, а жодних доказів на підтвердження належного виконання взятих на себе за договором довічного утримання зобов'язань відповідачем ОСОБА_2 та його представником не надано і матеріали справи не містять, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання.
З огляду на викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог про розірвання договору довічного утримання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений останньою за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Договір довічного утримання, укладений 19 листопада 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді