Справа № 379/927/14-ц
2/379/208/14
07.05.2014 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого: судді Потеряйко С.А.
при секретарі: Іванченко Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Київської обласної ради «Таращанський навчально-реабілітаційний центр» про скасування запису в трудовій книжці та про поновлення на роботі,-
Позивачка звернулася до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та просить суд поновити її на роботі на посаді вихователя Комунального закладу Київської обласної ради «Таращанський навчально-реабілітаційний центр», визнати формулювання причини звільнення незаконним та зобов'язати відповідача скасувати цей запис та стягнути з відповідача середній заробіток за дні вимушеного прогулу з 27.03.2014 року. Дані вимоги обгрунтовує тим, що з 19.11.1997 року по день звільнення вона працювала в Комунальному закладі Київської обласної ради «Таращанський навчально-реабілітаційний центр».
З 19.11.1997 року по 27.08.2008 року на посаді соціального педагога, з 27.08.2008 року по 26.03.2014 року на посаді вихователя.
Під час проведення перевірки в 2008 році прокуратурою Таращанського району Київської області в роботі центу були виявлені певні недоліки щодо функцій, які притаманні юридичній службі, якою на той час Центр не був забезпечений. Даючи інформацію на адресу прокуратури про усунення виявлених недоліків директор Центру, в тому числі зазначила про юридичну некомпетентність соціального педагога, яким на той час працювала вона. 28.05.2008 року їй, безпідставно, було винесено догану, про яку вона не була повідомлена. Випадково дізнавшись про догану, вона звернулась до прокуратури Таращанського району з тим, що на її адресу директором Центру надана неправдива інформація, що було взято до уваги.
Маючи стаж роботи більше 16 років, вона належним чином виконувала свої обов'язки і на посаді вихователя.
З 01.09.2010 року вона працювала вихователем з реабілітаційною групою учнів 6-Б класу. Відповідно до п.2.6 Наказу Міністерства освіти і науки України від 15.09.2008 року № 852 «Про затвердження положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку» наповнюваність класів, виховних груп не може перевищувати 6 осіб, оскільки в даній групі цілодобово перебувають діти із складними вадами розвитку (діти з діагнозом розумової відсталості помірного ступеня в поєднанні з порушенням опорно-рухового апарату, координації рухів кисті рук, зору, судорогами ноги, денним та нічним енурезом, аутизмом, мовними порушеннями). Ці діти визнанні інвалідами дитинства і постійно перебувають на обліку в обласному психоневрологічному диспансері. Крім того, «Положенням про навчально-реабілітаційний центр, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України» від 16.08.2012 року № 920 (п. 3.1.) передбачено, що класи та групи Центру, незалежно від форми власності комплектуються учнями (вихованцями) відповідно до його структури згідно з нормативами наповнюваності, а також класи і групи Центру комплектуються учнями та вихованцями з однорідними вадами розвитку, що зумовлюють типологічні особливості навчально-пізнавальної діяльності.
Таких реабілітаційних класів в Центрі 1-Б, 3-Б, 6-Б. У всіх інших класах з 1 по 10 та 3-х групах професійно-виробничого навчання, навчаються діти з діагнозом розумової відсталості легкого ступеня.
В порушення зазначених нормативних актів, директор Центру у 2010-2011 навчальному році ввела графік роботи вихователів об'єднання виховних груп. До її групи (3-Б клас) було приєднано щовівторка з 19-30 год. до 21 години 3-А клас.
В 2012-2013 навчальному році в її графіку з'явилося вже три об'єднання щотижня: четвер - з 20-15 год. до 21.00 год приєднано 6-й клас, субота - приєднано учнів 7-го класу, неділя- приєднано учнів 6-го класу. Її навантаження становило 25 годин. При цьому до дітей з розумовою відсталістю помірного ступеня, які були в її групі, приєднувались діти з розумовою відсталістю легкого ступеня. Разом в групі налічувалось до 15 учнів. Вона неодноразово говорила, що ці накази керівника незаконні, оскільки такі об'єднання загрожують збереженню життя і здоров'я дітей, про відповідальність за що зазначено і в посадовій інструкції вихователя.
Серед навчального 2013-2014 року, а саме 29.11.2013 року дирекцією було видано наказ № 43 «Про зміни в графіку роботи окремих вихователів», а 12.02.2014 року знову наказом № 8 змінився графік роботи вихователів. Постійна зміна об'єднань, призводила до того, що хворі діти, якими вони повинна опікуватися, не беруться до уваги, адже вони звикають до одного вихователя, і така перестановка вихователів має негативні психологічні наслідки для дітей.
Внесення змін до графіків погоджувалось з профспілкою закладу формально, а не як того вимагає ст. 247 КЗпП України.
Вважає, що з'ясування саме цих питань, призвело до її звільнення з підстав систематичного невиконання нею посадових обов'язків. Але звільненню передувала догана, оголошена їй в наказі директора Центру від 17.03.2014 року № 12 за неналежне виконання посадових обов'язків.
Позивачка зазначає, що її звільнення є незаконним тому, що у наказі про її звільнення не зазначено, у чому полягає систематичне невиконання нею посадових обов'язків. Догана і звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України, які видані з незначним проміжком в часі, стосуються одного і того ж питання. Тобто, до неї за одним фактом застосовано два стягнення, передбачених трудовим законодавством України, що є неприпустимим. Просить задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача Васіна Н.М. в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, надавши суду свої письмові заперечення, в яких посилається на те, що позивачка дійсно працювала в Комунальному закладі КОР «Таращанський НРЦ» з 19.11.1997 року по 26.03.2014 року, тобто по день звільнення її згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України - за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
З 01.09.2010 року ОСОБА_1 працювала вихователькою з реабілітаційною групою учнів 6-Б класу. Відповідно до п.2.6 Наказу Міністерства освіти і науки України від 15.09.2008 року № 852 «Про затвердження положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку» наповнюваність 6-Б класу складала 6 осіб, які мають складні вади розвитку.
У зв'язку з нерівномірним розподілом учнів виховних груп, вихідного дня директором Центру Васіною Н.М. було видано наказ № 8 від 12.02.2014 року «Про зміни у графіку роботи вихователів з 13.02.2014 року по 31.05.2014 року». Графік роботи вихователів Центру був погоджений профспілковим комітетом.
16.02.2014 року (неділя) вихователь ОСОБА_1 відмовилась прийняти групу дітей, з якою вона повинна працювати, відповідно до наказу № 8 від 12.02.2014 року, про що було складено акт № 1 від 16.02.2014 року про неналежне виконання посадових обов'язків. Заступником директора з виховної роботи ОСОБА_6 була надана доповідна записка на ім'я директора Центру. 17.02.2014 року було проведено засідання профспілкового комітету, де розглядалися зміни у графіку роботи ОСОБА_1. За результатами засідання профспілкового комітету директором було запропоновано внести зміни до графіка роботи вихователя ОСОБА_1 та змінити виховну групу вихідного дня вихованців 1-Б, 3-Б, 6-Б класів на виховну групу 4 класу (неділя 06 год. 30 хв.).
17.02.2014 року директором Центру видано наказ № 9 «Про окремі зміни до наказу № 8 від 12.02.2014 року». Відповідно до даного наказу було розроблено графік із змінами і погоджено профспілковим комітетом.
21.02.2014 року директором Центру створено комісію щодо вивчення питання невиконання посадових обов'язків ОСОБА_1 (наказ № 10).
04.03.2014 року комісією щодо вивчення питання невиконання посадових обов'язків ОСОБА_1 було складено акт № 2 від 04.03.2014 року. Повторне фіксування факту неналежно виконання посадових обов'язків позивачем сприяло прийняттю рішення про вручення їй письмового повідомлення про надання письмового пояснення ОСОБА_1 про причини відмови виконувати наказ № 9 від 17.02.2014 року. Повідомлення було вручено ОСОБА_1 11.03.2014 року, але розписуватись в отриманні його позивачка відмовилась, про що був складений акт № 3 від 11.03.2014 року, 16.03.2014 року акт № 4 «Про ненадання письмового пояснення». 16.03.2014 року був складений і акт № 5 «Про неналежне виконання посадових обов'язків», де зафіксовано відсутність поважних причин для відмови ОСОБА_1 виконувати наказ № 9 від 17.02.2014 року директора Центру.
У зв'язку з неодноразовим порушенням трудової дисципліни, а саме - неналежним виконанням посадових обов'язків ОСОБА_1, комісія рекомендувала директору Центру Васіній Н.М. застосувати до винної особи дисциплінарне стягнення, оскільки таке відношення її до виконання безпосередніх обов'язків могло привести до завдання шкоди здоров'ю і життю дітей.
17.03.2014 року директором Центру було видано наказ № 12 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1». З даним наказом позивачка ознайомилась, але підписувати його в чергове відмовилась, про що складений акт № 6 від 18.03.2014 року.
23.03.2014 року комісією складено акт № 7 «Про неналежне виконання посадових обов'язків», про те, що ОСОБА_1 23.03.2014 року відмовилась виконувати наказ № 9 від 17.02.2014 року, у зв'язку з чим склалась ситуація, коли троє вихованців залишись без виховательського догляду, а це в свою чергу створило загрозу безпеки для життя і здоров'я дітей. За фактом порушення трудової дисципліни вихователем ОСОБА_1 заступником директора на ім'я керівника була складена доповідна записка, про те, що ОСОБА_1 не виконує наказів адміністрації закладу. Вкотре жодних пояснень ОСОБА_1 не надала. Це питання було винесено на засідання профспілкового комітету, яке відбувалось 25.03.2014 року та по причині неявки позивача було перенесено на 26.03.2014 року, на яке вона знову не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена.
26.03.2014 року профспілковий комітет надав згоду застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України, про що директором Центру було видано наказ № 17 від 26.03.2014 року.
За скаргою позивача, це питання перевірялось територіальною державною інспекцією з питань праці у Київській області. За результатами перевірки порушень трудових прав ОСОБА_1 не виявлено, про що складено відповідний акт.
Вважає, що звільнення ОСОБА_1 процедурно проведено у відповідності до вимог чинного трудового законодавства і є законним, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він працює головою профспілкового комітету районного відділу освіти. Між працівником КЗ КОР «Таращанський НРЦ», а саме ОСОБА_1 та адміністрацією закладу, виник конфлікт щодо об'єднання виховних груп та зміни графіків роботи вихователів у святкові та неробочі дні. ОСОБА_1 відмовлялася виконувати накази директора Центру, не йшла на діалог з адміністрацією Центру, вона не бажала спілкуватися, ішла із засідань профспілкового комітету. На прохання адміністрації зустрітися для врегулювання конфлікту, позивачка відмовлялася. Директор центру виконувала накази Міністерства освіти, профспілковий комітет діяв в межах закону. До дій позивачки вчителі Центру відносяться негативно.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є головою профспілкового комітету КЗ КОР «Таращанський НРЦ». Вона разом з профспілковим комітетом навчального закладу намагалися роздивитися ситуацію та допомогти ОСОБА_1 визнати, що вона діє неправомірно. Організація роботи вихователів здійснювалась на підставі наказів МОН України, листа від 09.06.2009 року №02-5/246 « Щодо розрахунку кількості посад вихователів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку для роботи з вихованцями у вихідні, святкові та неробочі дні, а також для заміни вихователів на час їх відпустки». Всі вихователі закладу, які працювали у вихідні дні, погодились із виконанням наказів, виданих адміністрацією, а ОСОБА_1 зухвало відмовилась. Вона не виконувала свої обов'язки без поважних причин. Профспілковий комітет розробляв умови для полегшення її роботи, оскільки на засіданні ПК вона сказала, що їй важко працювати. Порушення, які допускала ОСОБА_1, були зафіксовані неодноразово. Особисто бачила, коли ОСОБА_1 16.02.2014 року відмовилася брати дітей. Що стосується характеризуючих даних, то ОСОБА_1 не має активної позиції, не бере участі в житті школи. Розподіл дітей по групах рівномірний, об'єднання по всіх однакове.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працює в Комунальному закладі Київської обласної ради «Таращанський навчально-реабілітаційний центр» з 29.01.2014 року. Протягом робочого тижня ОСОБА_1 працювала з дітьми 6-Б класу, які мають помірну розумову відсталість. У вихідні дні вона повинна була працювати, згідно наказу адміністрації Центру №8 від 12.02.2014 року з дітьми 1Б, 3Б, 6Б класів, які об'єднані в одну групу вихідного дня. Проте, ОСОБА_1 не виконувала вимоги даного наказу і в вихідні дні працювала лише з 6Б класом. Нею особисто писалися доповідні на ім'я дирекції, оскільки у вихідні дні діти 1Б, 3Б класів залишалися без нагляду. 17.02.2014 року за погодженням з профспілковим комітетом Центру, директором було видано наказ №9 Про окремі зміни до наказу №8. Відповідно до цього наказу, ОСОБА_1 у вихідні дні повинна була працювати із виховною групо вихідного дня 4 класу, де діти з легкою розумовою відсталістю, на вихідних з даного класу залишається до 8 дітей. Проте, вихователь ОСОБА_1 продовжувала не виконувати вимоги наказів та працювала у вихідні дні лише з дітьми 6 Б класу, про що вона також писала доповідні записки на ім'я дирекції Центру.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що на посаді заступника директора з виховної роботи вона працювала до 01.09.2013 року. До 2010 року в закладі вчились діти з легкою розумовою відсталістю, а з 2010 року навчаються діти як з легкою так і помірною розумовою відсталістю. Група вихідного дня формується із кількості дітей, які залишаються на вихідні дні. По робочих днях ОСОБА_1 працювала з своїм 6Б класом, на вихідних -повинна працювати з дітьми, які залишаються в закладі. Оскільки, з різних класів залишається різна кількість дітей, то виникла необхідність для полегшення роботи працівників зробити зведені групи. У листопаді 2013 року було завірено тарифікацію, зроблено зміни до графіку роботи, щоб розвантажити трохи інших вчителів, в яких на вихідні дні залишалось більше дітей. Після винесення відповідних наказів, ОСОБА_1 продовжувала працювати лише з дітьми 6Б класу, які залишалися на вихідні в кількості від 2 до 4 чол. Конфліктні ситуації між адміністрацією та ОСОБА_1 були протягом років, але колектив працював так, щоб згладжувати ситуацію.
Заслухавши сторони, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 19.11.1997 року по день звільнення позивачка працювала в Комунальному закладі Київської обласної ради «Таращанський навчально-реабілітаційний центр». ( а.с.7-9)
Відповідно до п.п.5.1, 5.2 посадової інструкції вихователя навчально-реабілітаційного Центру, затвердженою дирекцією закладу, погодженою з профспілковим комітетом та з якою ОСОБА_1 ознайомлена 29.08.2013 року, вихователь несе відповідальність за життя та здоров'я учнів. За невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку школи, законних розпоряджень директора та інших локальних нормативних актів, посадових обов'язків, визначених цією інструкцією, вихователь несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначену законодавством. ( а.с.16,19)
З 01.09.2010 року ОСОБА_1 працювала вихователькою з реабілітаційною групою учнів 6-Б класу. Відповідно до п.2.6 Наказу Міністерства освіти і науки України від 15.09.2008 року № 852 «Про затвердження положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку», наповнюваність 6-Б класу складала 6 осіб, які мають складні вади розвитку.
У зв'язку з нерівномірним розподілом учнів виховних груп вихідного дня, директором Центру Васіною Н.М., було видано наказ № 8 від 12.02.2014 року «Про зміни у графіку роботи вихователів з 13.02.2014 року по 31.05.2014 року». Графік роботи вихователів Центру був погоджений профспілковим комітетом. ( а.с.11,12,86)
16.02.2014 року (неділя) вихователь ОСОБА_1 відмовилась прийняти групу дітей, з якою вона повинна працювати, відповідно до наказу № 8 від 12.02.2014 року, про що було складено акт № 1 від 16.02.2014 року про неналежне виконання посадових обов'язків. ( а.с.87-89)
17.02.2014 року було проведено засідання профспілкового комітету, де розглядалися зміни у графіку роботи ОСОБА_1. За результатами засідання профспілкового комітету директором було запропоновано внести зміни до графіка роботи вихователя ОСОБА_1 та змінити виховну групу вихідного дня вихованців 1-Б, 3-Б, 6-Б класів на виховну групу 4 класу. ( а.с.90)
17.02.2014 року директором Центру видано наказ № 9 «Про окремі зміни до наказу № 8 від 12.02.2014 року». Відповідно до даного наказу було розроблено графік із змінами і погоджено профспілковим комітетом. ( а.с.91)
21.02.2014 року директором Центру створено комісію щодо вивчення питання невиконання посадових обов'язків ОСОБА_1 ( а.с.13,92).
04.03.2014 року комісією щодо вивчення питання невиконання посадових обов'язків ОСОБА_1 було складено акт № 2 від 04.03.2014 року, яким зафіксовано факт неналежного виконання посадових обов'язків позивачкою. ( а.с.93,94).
16.03.2014 року комісією щодо вивчення питання невиконання посадових обов'язків ОСОБА_1 було складено акти № 4 та №5 «Про ненадання письмового пояснення» та «Про відмову у підписанні повідомлення про надання письмового пояснення» з приводу невиконання вимог наказу №9 від 17.02.2014 року. ( а.с.95,96)
17.03.2014 року директором Центру було видано наказ № 12 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1». З даним наказом позивачка ознайомилась, але підписувати його в чергове відмовилась, про що складений акт № 6 від 18.03.2014 року. ( а.с.14,97-102)
23.03.2014 року комісією складено акт № 7 «Про неналежне виконання посадових обов'язків», про те, що ОСОБА_1 23.03.2014 року відмовилась виконувати наказ № 9 від 17.02.2014 року, у зв'язку з чим склалась ситуація, коли троє вихованців залишись без виховательського догляду, а це в свою чергу створило загрозу безпеки для життя і здоров'я дітей. За фактом порушення трудової дисципліни вихователем ОСОБА_1, заступником директора на ім'я керівника була складена доповідна записка, про те, що ОСОБА_1 не виконує наказів адміністрації закладу. ОСОБА_1 жодних пояснень не надала. Це питання було винесено на засідання профспілкового комітету, яке відбувалось 25.03.2014 року та по причині неявки позивача було перенесено на 26.03.2014 року, на яке вона знову не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена.
26.03.2014 року профспілковий комітет надав згоду застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України, про що директором Центру було видано наказ № 17 від 26.03.2014 року.
За скаргою позивача, це питання перевірялось територіальною державною інспекцією з питань праці у Київській області. За результатами перевірки порушень трудових прав ОСОБА_1 не виявлено, про що складено відповідний акт. ( а.с.76-85)
Крім того, судом з'ясовано, що Наказ №43н від 29.11.2013 року, на який посилалася позивачка, мав тимчасовий характер і діяв лише до кінця 2013 року.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідальність законові.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Відповідно до ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського, і міськрайонного суду в трьохмісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права. А у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст..225 КЗпП України працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. А у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких засобів стягнення: догана, звільнення.
В судовому засіданні були надані належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 систематично не виконувала розпорядження дирекції навчального закладу, в зв'язку з чим до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани. Після винесення догани, ОСОБА_1 продовжувала не виконувати накази дирекції.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1 вчинялось в повній відповідності до вимог чинного законодавства, підстав для задоволення позовних вимог останньої, не має.
Керуючись ст.ст. 10, 15, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст.40,147, 225, 233 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову до Комунального закладу Київської обласної ради «Таращанський навчально-реабілітаційний центр» про скасування запису в трудовій книжці та про поновлення на роботі .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається на протязі 10 днів з дня його проголошення через Таращанський районний суд.
Головуючий: Потеряйко С. А.