198/71/14-ц
2/0198/62/14
13.05.2014
05.05.2014 року Юр»ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., при секретарі Літвіченко В.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Жемчужненської сільської ради Ю»ївського району Тернової К.В., представника відповідача Юр»ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Антонова М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Юр»ївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Юр»ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Юр»ївської районної ради Дніпропетровської області, Жемчужненської сільської ради Юр»ївського району Дніпропетровської області , третя особа по справі - відділ Держземагентства в Юр»ївському районі Дніпропетровської області,
про визнання права на земельну частку (пай),
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання за нею права на земельну частку (пай) та поновлення строку звернення до суду, підтримавши останній в редакції від 20.02.2014 року ( ас. 14-17), разом з доповненнями до позовних вимог щодо поновлення строку звернення до суду від 02.04.2014 року (ас. 76, 77), в обґрунтування заявлених вимог зазначивши про те, що з 25.10.1992 року по 09.02.2000 року перебувала членом колгоспу ( згодом КСП ) «Росія» Юр»ївського району Дніпропетровської області.
В період перебування позивачки в трудових відносинах з колгоспом (згодом КСП) «Росія» Юр»ївського району останньому було видано Державний акт на право колективної власності на землю.
На звернення позивачки до Юр»ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо виділення їй земельної частки (паю), останній повідомили про те, що вона не включена до списку громадян членів КСП » Росія» Юр»ївського району на виділення земельного паю, в зв»язку з чим їй рекомендовано за вирішенням даного питання звернутися до суду.
Вказуючи, що на період видачі колгоспу ( згодом КСП) »Росія» Юр»ївського району Дніпропетровської області Державного акту на право колективної власності на землю перебувала членом вищезазначеного підприємства, посилаючись на Указ Президента України від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ст. ст. 3, 118 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, ст. 118 ЗК України позивачка просила поновити їй строк звернення до суду з даним позовом та визнати за нею право на земельний пай в КСП »Росія « Юр»ївського району, стягнувши з відповідачів понесені нею судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та представник останньої ОСОБА_2 заявлені вимоги повністю підтримали.
Щодо поновлення строку звернення до суду позивачка та представник останньої вказали , що про порушення свого права на отримання земельного паю позивачка дізналася в 2013 році з листа голови Юр»ївської райдержадміністрації Дніпропетровської області на своє звернення щодо отримання земельного паю, в якому було зазначено про те, що вона не включена до списку осіб членів КСП »Росія» Юр»ївського району на отримання земельної частки (паю), доданого до Державного акту на право колективної власності на землю, а відтак вважала , що строк для звернення до суду пропущений нею з поважних причин та просила поновити такий.
Представник відповідача Жемчужненської сільської ради Юр»ївського району Тернова К.В. в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав повністю , а в тому числі і з причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Представник відповідача Юр»ївської райдержадміністрації Дніпропетровської області Антонов М.І. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги повністю не визнав, посилаючись на те, що позивачка не включена до списку осіб членів КСП на отримання земельного паю, при цьому до суду звернулася після спливу тривалого часу після паювання землі.
Відповідач по справі Юр»ївська районна рада Дніпропетровської області в судове засідання не з»явилися, надали суду заяву про розгляд справи в їх відсутності, при цьому позовні вимоги не визнали (ас. 74).
Представник третьої особи по справі відділу Держземагентства в Юр»ївському районі Дніпропетровської області Антонова Н.М. , що були залучені до участі в справі на підставі ухвали суду від 02.04.2014 року (ас. 80, 81) , в судове засідання не з»явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, зазначивши, що проти позовних вимог заперечує (ас. 96, 154 ).
Враховуючи викладене, суд знаходить можливим розглянути дану справу у відсутності не з»явившихся відповідача Юр»ївської районної ради Дніпропетровської області та представника третьої особи відділу Держземагентства в Юр»ївському районі Дніпропетровської області Антонової Н.М., на підставі наявних у справі матеріалів про права та взаємовідносини сторін, проти чого присутні в судовому засіданні учасники процесу не заперечували.
Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 та представника останньої ОСОБА_2, представника відповідача Жемчужненської сільської ради Юр»ївського району Тернової К.В., представника відповідача Юр»ївської райдержадміністрації Дніпропетровської області Антонова М.І., свідка ОСОБА_8, дослідивши письмові докази по справі, суд знаходить встановленими наступні обставини:
- так, згідно копії трудової книжки позивачки, яка долучена до матеріалів справи та виписана в 1989 році на ім»я ОСОБА_1 ( ас. 6, 7), вбачається, що остання 25.10.1992 року прийнята в члени колгоспу «Росія» Юр»ївського району на роботу на ділянку № 2 (протокол № 10 від 27.10.1992 року), при цьому 09.02.2000 року позивачка звільнена з членів колгоспу , в зв»язку з реорганізацією колгоспу ( протокол № 2 від 09.02.2000 року).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.02.1993 року (ас.132), позивачці після укладення шлюбу з гр. ОСОБА_10 в лютому 1993 року, присвоєно прізвище »ОСОБА_10» ( дошлюбне прізвище «ОСОБА_10»).
Незважаючи на наявні в трудовій книжці позивачки записи про її прийом в члени колгоспу «Росія» Юр»ївського району на роботу , безпосередньо в архівному відділі Юр»ївської райдержадміністрації Дніпропетровської області в протоколах засідань правління колгоспу »Росія» Юр»ївського району за 1992 рік не виявлено відомостей про прийом в члени колгоспу позивачки ОСОБА_1 та рішення про виключення останньої з членів колгоспу від 09.02.2000 року, про що свідчить довідка № 11т від 26.02.2014 року, видана архівним відділом Юр»ївської райдержадміністрації Дніпропетровської області (ас.45).
Разом з тим, приймаючи до уваги, що основним документом про роботу є трудова книжка, суд вважає, що сама по собі відсутність в архівному відділі відомостей про прийом в члени колгоспу та виключення з членів колгоспу »Росія» позивачки за 1992 рік та 2000 рік відповідно, не свідчить безумовно про те, що така не була прийнята в члени колгоспу «Росія» на роботу та в свій час з нього не виключена.
При цьому, суд приймає до уваги:
- наявність архівної довідки № 43 від 10.04.2014 року (ас.115), з якої вбачається, що в книгах обліку праці і розрахунків з колгоспниками фонду КСП » Росія » є відомості про роботу ОСОБА_1, безпосередньо за 1994 рік;
- покази свідка ОСОБА_8 , підпис якої міститься в трудовій книжці позивачки в записі за № 11 про звільнення позивачки з членів колгоспу (ас.7), яка вказала, що коли вона в 1994 році вийшла на роботу в колгосп »Росія» з декретної відпустки, то позивачка вже працювала в колгоспі на другій бригаді різноробочою і до 2000 року була членом колгоспу;
- покази самої позивачки ОСОБА_11 про те, що після вступу в члени колгоспу на роботу в 1992 році вона вийшла заміж та в ІНФОРМАЦІЯ_1 році народила дитину, а відтак певний час перебувала в декретній відпустці, приблизно до січня 1996 року, на підтвердження чого надала копію свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року доньки ОСОБА_12 , однак вказала, що перебуваючи у декретній відпустці час від часу виходила на роботу підробляти , при цьому остаточно вийшла на роботу з декретної відпустки в січні - лютому 1996 року та працювала різноробочою (ас.116).
Також, суд враховує і те, що в судовому засіданні представник відповідача Жемчужненської сільської ради Юр»ївського району Тернова К.В., представник відповідача Юр»ївської райдержадміністрації Дніпропетровської області Антонов М.І., а також відповідач по справі Юр»ївська районна рада Дніпропетровської області, надаючи письмові заперечення проти позову (ас. 42- 44, 74 ), не оспорювали позовні вимоги позивачки з тих підстав, що остання не була членом колгоспу (КСП) «Росія» Юр»ївського району та жодними належними доказами доводи позивачки стосовно даного не спростували.
Відтак, суд знаходить, що записи в трудовій книжці позивачки про її прийом та виключення з членів колгоспу «Росія» Юр»ївського району відповідають дійсності.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям « № 720 від 08.08.1995 року право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства , в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Отже, право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишилися членами цього підприємства.
Невнесення до списку , що додається до державного акту на право колективної власності на землю особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (пай). При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п. 7 Указу Президента України « Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08.08.1995 року має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов»язані з паюванням земель ( зокрема про визнання права на земельну частку (пай) ) можуть бути предметом розгляду судів.
Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
В судовому засіданні встановлено, що Державний акт на право колективної власності на землю , за яким проводилось розпаювання земель, було видано не КСП » Росія» Юр»ївського району, а безпосередньо колгоспу «Росія» Юр»ївського району 24 листопада 1995 року на підставі рішення 1У сесії Жемчужненської сільської ради Юр»ївського району від 20 травня 1995 року . Дане підтверджено в судовому засіданні - копією вищевказаного Державного акту на право колективної власності на землю ( ас. 97).
Відтак, в судовому засіданні достовірно встановлено, що Державний акт на право колективної власності на землю було видано колгоспу »Росія» Юр»ївського району 24.11.1995 року.
З огляду на дане позивач зазначав, що на момент видачі Державного акту на право колективної власності на землю перебував членом колгоспу »Росія», оскільки був виключений з членів колгоспу «Росія» 09.02.2000 року та мав право на отримання земельної частки (паю), однак не був включений до списку осіб членів колгоспу «Росія» на отримання земельного паю, копія яких додана до матеріалів справи ( ас. 98-113).
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінивши зібрані у справі вищенаведені докази, суд знаходить , що на момент видачі колгоспу «Росія» Юр»ївського району Дніпропетровської області Державного акту на право колективної власності на землю, а саме 24 листопада 1995 року, позивач перебував членом колгоспу «Росія» Юр»ївського району та мав право на отримання земельної частки (паю), як член зазначеного підприємства.
Відповідно до ст. 71 ЦК України ( в редакції 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено ( позовна давність), встановлюється в три роки. Згідно ст. 76 вищевказаного Кодексу перебіг строку позовної давності виникає з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. В силу статті 80 ЦК України ( в редакції 1963 року) , закінчення строку позовної давності до пред»явлення позову є підставою для відмови в позові.
Статтею 257 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, також передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Так, позивач до суду з даним позовом звернувся 17.02.2014 року.
В судовому засіданні позивачка пояснила, що про порушення свого права на отримання земельної частки (паю) довідалася в 2013 році після того , як звернулася до Юр»ївської райдержадміністрації Дніпропетровської області з питанням щодо виділення їй земельної частки (паю) та отримала відмову, згідно якої дізналася, що не включена до списку осіб членів КСП »Росія» Юр»ївського району на отримання земельного паю, на підтвердження чого до матеріалів справи позивачкою долучена відповідь Юр»ївської райдержадміністрації на її звернення за № 636/01-34 від 22.03.2013 року (ас.4), а відтак , вважала, що строки звернення до суду з даним позовом нею не пропущені та просила такі поновити.
Разом з тим, суд з даними доводами погодитися не може з наступних підстав:
- так, позивачка в судовому засіданні вказала, що в колгоспі «Росія» Юр»ївського району, окрім неї, до 2000 року також працювали і її близькі родичі, а саме батько, мати, сестра. При цьому, як батько так і мати позивачки були включені до списку осіб членів КСП » Росія» на отримання земельного паю та в свій час отримали сертифікати на земельну частку (пай), зокрема батько позивачки отримав такий в 2002 році. Про те, що в колгоспі відбувається паювання землі , складаються та уточнюються списки членів КСП позивачці було відомо, однак, вона на протязі всіх цих років не зверталася до керівництва колгоспу, КСП, або правонаступників останніх щодо виділення їй земельного паю, оскільки вважала, що паювання земель здійснюється поетапно , а відтак чекала своєї черги.
Суд вважає, що позивач , знаючи про порушення своїх прав станом на 2000 рік ( рік звільнення з колгоспу) та в подальшому , мав можливість звернутися до суду за захистом свого порушеного права на земельну частку (пай) в межах строку позовної давності, так як питання пов»язані з роз»ясненням порядку розпаювання земель висвітлювалися в усіх засобах масової інформації, радіо, телебаченні, мали широкий розголос серед мешканців сільської місцевості.
Окрім того, позивачка не була позбавлена можливості звернутися своєчасно і за юридичною допомогою до належних фахівців з приводу роз»яснення їй порядку та строків паювання земель , видачі земельних сертифікатів, а не чекати своєї черги тривалий час, майже 14 років (2000-2014 рр.), вважаючи , що паювання земель здійснюється поетапно.
Разом з тим, позивач своєчасно не звернувся до суду за захистом порушеного права, а відтак розпорядився своїм правом на власний розсуд.
Посилання позивачки та представника останньої на те, що відповідачі не повідомляли її про те, що вона не включена до списків осіб членів КСП на отримання земельного паю, суд вважає неспроможними, оскільки позивачці ніщо об»єктивно не перешкоджало ознайомитися своєчасно з даними списками та з»ясувати причини її не включення до останніх.
Окрім того, посилання представника позивача на те, що позивачка з липня місяця 2000 року стала проживати в Харківській області, що, в свою чергу, унеможливлювало своєчасне її звернення до суду, суд також до уваги не приймає, оскільки позивачкою та представником останньої не доведено, що проживаючи в іншій області позивачка об'єктивно, з незалежних від неї причин , через істотні труднощі не мала змоги приїхати до Юр»ївського району з метою з»ясування питання щодо виділення їй земельного паю, включення чи не включення її до списку осіб членів КСП, або надіслати відповідну заяву ( звернення) щодо вирішення даного питання по пошті.
Відтак, дані причини не були поважними, істотними та непереборними , або такими , що об»єктивно унеможливлювали звернення позивача до суду за захистом своїх прав у встановлені законом строки.
Відповідач по справі Жемчужненська сільська рада Юр»ївського району в наданих суду запереченнях на позов від 03.03.2014 року (ас. 27, 28), просили відмовити в задоволенні позову, в зв»язку зі сплином строків позовної давності, передбачених ст. 257 ЦК України , що представник відповідача Жемчужненської сільської ради Юр»ївського району Тернова К.В. в судовому засіданні повністю підтримав.
Враховуючи, що позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску строку позовної давності, а судом таких не встановлено, у позові необхідно відмовити за спливом строку позовної давності.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 213, 215, 218, 222, 294 ЦПК України, суд,
У позові ОСОБА_1 до Юр»ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Юр»ївської районної ради Дніпропетровської області, Жемчужненської сільської ради Юр»ївського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити, у зв»язку зі спливом строку позовної давності.
Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного суду , через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя : С.О.Маренич