Справа № 466/576/14-к
12 травня 2014 року Шевченківський районний суд м. Львова
В складі: головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, неодруженого, із середньою освітою, не працюючого , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України;
згідно рішення Галицького районного суду м. Львова від 28.09.2001 року обвинувачений ОСОБА_4 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.09.2001 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак обвинувачений ОСОБА_4 злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , внаслідок чого допустив заборгованість по сплаті аліментів в сумі 47845,71 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 , посягаючи на право неповнолітньої дитини на повноцінне життя та всебічний розвиток, умисно грубо порушив свої обов'язки щодо утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , передбачені вимогами ст.51 Конституції України та ст.ст.180, 181 Сімейного кодексу України.
Внаслідок тривалого і систематичного ухилення ОСОБА_4 від виконання свого обов'язку по сплаті аліментів, за період часу з 05.09.2001 року по 01.01.2014 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів на загальну суму 47тис 845 грн 71 коп., що є розміром шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_5 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив, що дійсно рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28.09.2001 року він зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання сина - ОСОБА_7 , 2001 року народження. Однак в зв'язку з тим, що він ніде не працює, аліменти не сплачує. Йому відомо про заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 47845,71 грн.
Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, його вина стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які долучені до кримінального провадження. Фактичні обставини справи, які підтверджуються цими доказами в судовому засіданні не оспорювались ні обвинуваченим ОСОБА_4 , ні іншими учасниками судового провадження.
Так, допитана, як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_8 із грудня місяця 2008 року не сплачує аліменти в присудженому рішенням суду розмірі, до сина не приїжджав, та не цікавився вихованням дитини. В судовому засіданні потерпіла зазначила, що не вірить у розкаєння обвинуваченого, оскільки на її думку обвинувачений якби розкаявся то принаймі під час суду міг би якусь частину аліментів сплатити.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24.07.2001 року батьками ОСОБА_6 народженого ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України доведена повністю.
Суд вважає, що злочинні дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України - злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується. Суд не приймає до уваги, як щире розкаєння обвинуваченого про яке останній заявив, так як обвинувачений як під час досудового розслідування, так і за час судового розгляду справи жодних дій, навіть на часткове відшкодування збитків заподіяних злісним ухиленням від сплати аліментів не вчинив. А тому суд сприймає заяву обвинуваченого про щире каяття, як спосіб захисту останного, що спрямований на пом'якшення покарання.
Обставин, які б пом'якшили чи обтяжили покарання ОСОБА_4 суд не вбачає.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід обрати в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин, у виді обмеження волі.
Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію. .
Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СуддяОСОБА_1