30 квітня 2014 року № 105450/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.
суддів: Гуляка В.В. та Святецького В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 23.11.2011р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області про стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії дитині війни, -
16.11.2011р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року до 01.12.2011 року, з врахуванням проведених виплат і проводити її нарахування і виплату в подальшому. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007, 2008 роки, якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого було нараховано пенсію, відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного суду України розмір виплат пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.
Ухвалою від 18.11.2011 року позовну заяву в частині вимог з 09.07.2007 року по 15.05.2011р. включно залишено без розгляду, відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України.
Оскаржуваною постановою позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу з урахуванням підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 16.05.2011року по 18.06.2011року включно, з урахуванням фактично виплачених коштів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. зміни до Законів України про Державний бюджет на відповідні роки не вносилися, законодавчим органом не приймалися акти на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати розміри спірного підвищення до пенсії.
Встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.
Щодо позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за період з 16.05.2011 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» нарахування та виплата у 2011 році позивачу підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом з тим, Законом України від 14.06.2011р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011рік» внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та делеговано КМ України визначення порядку та розмірів виплат підвищення до пенсії дітям війни. Постановою КМ України від 06.07.2011р. № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011р., обмежено виплату спірного підвищення до пенсії дітям війни до набрання нею законної сили.
За таких умов виплата спірного підвищення за період з 16.05.2011 р. по 22.07.2011 р. включно повинна здійснюватися в розмірах, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМУ № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати дії відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправними; зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 16.05.2011 року по 22.07.2011 року включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат.
З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято незаконне рішення, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки ухвалене не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, не підтверджених тими доказами, які були наявними у матеріалах справи.
Керуючись ст. ст. 195,ч.1 197, п.3 ч.1 ст.198, 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області задовольнити частково.
Постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 23.11.2011 року у справі № 2а-1665/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 16.05.2011 року по 22.07.2011 року включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області провести ОСОБА_1 нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 16.05.2011 року по 22.07.2011 року включно, із урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя : Судова-Хомюк Н.М.
Судді :Гуляк В.В.
Святецький В.В.