Справа: № 826/16821/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко А.С. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.
Іменем України
15 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Горбань Н.І.,
суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатехмарк» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ТОВ «Авіатехмарк» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.2013 № 0001262203 та № 0001252203.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2013 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2013 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Авіатехмарк» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Астана К» за грудень 2010 року та березень 2011 року, з ТОВ «Торговий дім «ДОАР» та ТОВ «Компанія Авертус» за березень 2011 року, з ПП «ОСОБА_2» за вересень 2011 року ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено Акт № 206/26-57-22-03-07/31625377.
11.10.2013 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
№ 0001262203, яким у зв'язку з порушенням пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125507 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 41563,50 грн.;
№ 0001252203, яким у зв'язку з порушенням п. 5.1, пп. 5.21 п. 5.2, пп.пп. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 293922 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача та наявності підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Позивачу на підставі договорів купівлі-продажу від 14.03.2011 № 14-03-2011 з ТОВ «Торговий дім «ДОАР», від 22.03.2011 № 22-03-2011, від 23.03.2011 № 23-03-2011, № 23/1-03-2011 з ТОВ «Астана К», від 25.03.2011 № 25-03-2011 з ТОВ «Компанія Авертус» та від 08.09.2011 № 08-09-2011 з ПП «ОСОБА_2» (далі - Договори) поставлено відповідні товари (радіомаяки, блок автоматичного живлення, повітряні гвинти тощо), що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Водночас, приймання придбаних у ТОВ «Астана К» інерційних прив'язних систем та UR-FRU у перевіряємому періоді не здійснювалося. За результатами вказаних господарських операцій позивач сформував податковий кредит на суму у розмірі 125507 грн. При цьому, як зазначено в Акті перевірки, позивач вказані товари оплатив повністю, що також підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку по рахунку позивача.
Як встановлено судом першої інстанції, зобов'язання за Договорами між ТОВ «Авіатехмарк» та ТОВ «Астана К», ТОВ «Торговий дім «ДОАР», ТОВ «Компанія Авертус», ПП «ОСОБА_2» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними.
Посилання відповідача в Акті перевірки на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 08.06.2011 № 1404/23-08/37270449 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Астана К», на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 27.07.2011 № 1723/23-04/37270359 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія Авертус», на акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 28.07.2011 № 842/3/23-40-37194473 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «ДОАР», а також на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.07.2012 № 2335/22-9/36677587 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ОСОБА_2», є необґрунтованими, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-п'яте, самі по собі акти не є беззаперечними, належними та допустимими доказами даних фактів, по-шосте, посилання на неможливість проведення зустрічної звірки такого постачальника з питань його взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10), крім того, неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності його діяльності та не може розцінюватися, як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такими особами (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.09.2013 у справі № К/800/15523/13), по сьоме, будь-яких інших доказів на підтвердження вказаних обставин окрім названих актів, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем суду не надано.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 у справі № К/9991/53981/12.
Крім того, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ТОВ «Астана К», ТОВ «Торговий дім «ДОАР», ТОВ «Компанія Авертус» та ПП «ОСОБА_2» господарських операцій за спірними Договорами, наявності факту узгодженості їх дій з ТОВ «Авіатехмарк» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями ТОВ «Астана К», ТОВ «Торговий дім «ДОАР», ТОВ «Компанія Авертус» та ПП «ОСОБА_2».
Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Астана К», ТОВ «Торговий дім «ДОАР», ТОВ «Компанія Авертус» та ПП «ОСОБА_2» правочинів є необґрунтованим належними засобами доказування, а припущеннями, оскільки позиція податкового органу щодо суперечності спірних Договорів інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.
Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних видаткових та податкових накладних юридичні особи ТОВ «Астана К», ТОВ «Торговий дім «ДОАР», ТОВ «Компанія Авертус» та ПП «ОСОБА_2» не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.
Таким чином, правочини між ТОВ «Авіатехмарк» та ТОВ «Астана К», ТОВ «Торговий дім «ДОАР», ТОВ «Компанія Авертус», ПП «ОСОБА_2» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Авіатехмарк» та ТОВ «Астана К», ТОВ «Торговий дім «ДОАР», ТОВ «Компанія Авертус», ПП «ОСОБА_2» умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись, як нікчемні, з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.
Сума ПДВ у розмірі 125507 грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Астана К», ТОВ «Торговий дім «ДОАР», ТОВ «Компанія Авертус» та ПП «ОСОБА_2». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Астана К», ТОВ «Торговий дім «ДОАР», ТОВ «Компанія Авертус» та ПП «ОСОБА_2» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - відмовити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).
Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя: Н.І.Горбань
Судді: Г.В. Земляна
Є.О. Сорочко
Повний текст ухвали виготовлено 18.04.2014 року.
.
Головуючий суддя Горбань Н.І.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.