07.04.2014р. Справа № 9104/ 152970/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Сапіги В.П.,
судді Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області, м. Луцьк Волинської області
на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.02.2012р. у справі №2а-0308/265/2012 0308/723/2012
за позовом ОСОБА_1, м. Луцьк Волинської області
до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області, м. Луцьк Волинської області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни",-
16.01.2012р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, просила зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області здійснити перерахунок та виплатити на її користь підвищення до пенсії "дитині війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.07.2011р. включно та виплачувати в такому розмірі до подальших змін законодавства, з урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.02.2012р. у справі №2а-0308/265/2012 0308/723/2012 позовну заяву задоволено; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії "дитині війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.07.2011р. по 22.07.2011р. , відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням фактично проведених виплат; постанову звернено до негайного виконання.
Відповідач: управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області з таким рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу відповідач мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах, передбачених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків; законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії "дітям війни".
З урахуванням вимог ч.8 ст.183-2 та п.3 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав:
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що вбачається з відмітки в пенсійному посвідченні.
Згідно із вимогами ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо здійснення нарахування та виплати йому недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни, що заявлені в межах шестимісячного строку позовної давності, встановленого ст.99 КАС України, починаючи з 16.07.2011р. підлягають задоволенню, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", розміри державних соціальних гарантій на 2011 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цими Законами, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2011 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі за вказаний період колегія суддів не вбачає.
У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі вищезгаданого управління, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
Правильно встановивши підставність позовних вимог позивача, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, невірно визначив початкову дату періоду відповідно до вимог ст. ст. 99, 100 КАС України, оскільки позивач звернувся до суду 16.01.2012р. то в межах піврічного строку давності звернення до суду слід було обчислювати строк задоволення позовних вимог з 16.07.2011р. по 22.07.2011р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №745 від 06.07.2011р. (набрала чинності з 23.07.2011р.), яка прийнята на виконання Закону України від 14.06.2011р. №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", підвищення до пенсії дітям війни виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.
Враховуючи наведені доводи та обставини по справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати дії управління щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", протиправними; зобов'язати відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 16.07.2011р. по 22.07.2011р., із урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат за вказаний період.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись вимогами ст.ст.99, 100, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
1.Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області задоволити частково.
2.Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.02.2012р. у справі №2а-0308/265/2012 0308/723/2012 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги позивача задоволити частково.
3.Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", протиправними.
4.Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 16.07.2011р. по 22.07.2011р., із урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат за вказаний період.
5.На підставі п.1 ч.1 ст.256 КАС України допустити зазначену постанову суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до вимог ч.10 ст.183-2 КАС України постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя В.П. Сапіга
Суддя І.М. Обрізко