ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/218 28.04.14
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
До Третя особа:Відкритого акціонерного товариства «Київський експериментально-дослідний завод «Вугілля» Київська міська державна адміністрація
Простягнення 54 517,65 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін
від позивача: Кравчик С.М. - дов. № 91/2013/12/25-2 від 25.12.2013 р.;
від відповідача: Бондаренко О.М. - дов. № 16-01/04 від 20.03.2014 р., Мартиненко А.О. - дов. № 15/01-04 від 20.03.2014 р.;
від третьої особи: не з'явився
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Київський експериментально-дослідний завод "Вугілля" про стягнення 54 517, 65 грн.
Ухвалою від 23.04.2009 року було порушено провадження по справі та залучено у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київську міську державну адміністрацію, розгляд справи призначено на 18.05.2009 року.
За розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.05.2009 року № 01-1/469 справу №37/218 передано для розгляду судді Спичаку О.М. у зв'язку із призначенням судді Кондратової І.Д. суддею Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою від 19.05.2009 року розгляд справи було призначено на 01.06.2009 року.
Представники позивача в судовому засіданні 01.06.2009 року підтримали позовні вимоги повністю.
Представник відповідача надав усні пояснення по справі та відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позову в повному обсязі та стверджує, що заборгованість відсутня.
Ухвалою суду від 01.06.2009 р. Господарський суд м. Києва зупинив провадження у справі № 37/218 на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 8/588 за адміністративним позовом ВАТ «Київгума» до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про оскарження розпоряджень від 27.11.2008 р. № № 1661, 1662, 1663, від 25.12.2008 р. № № 1780, 1780/1, від 30.12.2008/ р. № 1792, від 16.01.2009 р. № 33 та у справі № 8/131 за адміністративним позовом ОСББ «Престиж» до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про оскарження розпоряджень від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.
07.02.2014 року позивач через відділ діловодства Господарського суду м. Києва звернувся із заявою про зміну найменування позивача, відповідно до якої просив суд змінити найменування Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".
Судом встановлено, що обставини, які були підставою для зупинення провадження по справі 37/218 відпали, зокрема, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2009 у справі № 8/588 справу направлено до Шевченківського районного суду міста Києва за предметною підсудністю.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2011 у справі № 2а-1552/11 у задоволені адміністративного позову ВАТ «Київгума» до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про оскарження розпоряджень від 27.11.2008 №№ 1661, 1662, 1663, від 25.12.2008 №№ 1780, 1780/1, від 30.12.2008 № 1792, від 16.01.2009 № 33 відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-1552/11 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Компанія ФАХ» на Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2011 у справі № 2а-1552/11 за адміністративним позовом ВАТ «Київгума» до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) закрито, оскільки на день розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ", набрала законної сили ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 р. в справі № 2а-40/11 про оскарження апелянтом цих самих розпоряджень виконавчого органу Київради (КМДА), винесена за результатом розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ", якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду від 18.04.2011р. без змін.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.04.2012 року ПП «Компанія ФАХ» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013 у справі № 2а-1552/11 касаційну скаргу ПП «Компанія ФАХ» задоволено, ухвалу КААС від 10.04.2012 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі № 2а- 1552/11 апеляційну скаргу ПП «Компанія ФАХ» залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2011 - без змін.
Також постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.09 р. у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 р. було залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.09 р. касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК «Київенерго» задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.08 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.09 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ «Престиж» до Київської міської державної адміністрації,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК «Київенерго» про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК «Буревісник-3», ЖБК «Ремонтник», ЖБК «Суднобудівник-18», ЖБК «Алмазний», ОСББ «Мотор», ВАТ «Універсам № 14», ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК «Київенерго», про визнання протиправними та скасування розпоряджень.
Згідно з частиною 3 статті 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.
У зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 37/218, господарський суд ухвалою від 11.03.2014 р. поновив провадження у зазначеній справі, розгляд справи призначено на 21.03.2014 р.
Представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про зміну найменування позивача на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".
В судовому засіданні 21.03.2014 року представник позивача підтримав подану ним 11.02.2014 року заяву про зміну найменування позивача, відповідно до якої просив суд змінити найменування Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на Публічне акціонерне товариство "Київенерго". Суд розглянув та задовольнив вказану заяву.
Також, в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 21.03.2014 р. надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні 21.03.2014 р. судом було оголошено перерву до 07.04.2014 р.
04.04.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній визнав позовні вимоги у розмірі 11 560,97 грн. посилаючись на те, що з 01.12.2008 р. по 08.12.2008 р. згідно з показниками лічильника відповідачем було спожито 18 Гкал про що зазначено у акті АК «Київенерго» № 04-01/206 від січня 2009 р. Зокрема показання теплового лічильника у січні 2009 р. становили 186,16 Гкал, а показання за листопад 2008 р. становили 168,3 Гкал. Таким чином, відповідач стверджує , що ним в зазначений період було спожито 18 Гкал теплової енергії на 11 560,97 грн.
Представник позивача у судовому засіданні 11.04.2014 р. надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача підтримав подані ним через канцелярію суду письмові пояснення.
У судовому засіданні 11.04.2014 р. судом було оголошено перерву до 28.04.2014 р.
Представник позивача у судовому засіданні 28.04.2014 р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01.05.2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 року перейменована в Публічне акціонерне товариства «Київенерго», що підтверджується статутом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київенерго», свідоцтвом про його державну реєстрацію та витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - постачальник, позивач) та відкритим акціонерним товариством «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» було укладено договір № 3010034 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).
Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 позивач зобов'язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією, крім випадків, зазначених у п. 3.1.7. Договору.
Відповідач в свою чергу, зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбаченні в Додатку № 4 до Договору. Додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбаченні в Додатку № 7 до Договору.
Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 4 до Договору, в п.п. 1, 2, 3, 5 цього додатку передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно у грошовій формі.
Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує «Енергопостачальній організації» вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.
В разі, якщо «Абонент» розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується «Абонентом» не пізніше 28 числа поточного місяця.
Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту № 4 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в РВТ).
Відповідно до п. 5.1 Договору та звертання-доручення до нього, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку згідно з договірних навантажень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до відповідача та просить стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р. в сумі 51 996,32 грн., яка розрахована станом на грудень 01.03.2009 року, 2 286,52 грн. інфляційних нарахувань та 264,81 грн. три відсотки річних.
Відповідач проти заявленої суми позовних вимог заперечував і надав свій розрахунок, так як на його думку позивач при визначені обсягу фактичного споживання теплової енергії застосовував розрахунковий метод з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання. Разом з тим, згідно з показниками лічильника, відповідачем в період 01.12.2008 р. по 08.12.2008 р. було спожито 18 Гкал про що зазначено у акті АК «Київенерго» № 04-01/206 від січня 2009 р. Таким чином обсяг спожитої теплової енергії є значно меншим, ніж про те зазначає позивач у позовній заяві.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема табуляграм АЕК «Київенерго» слідує, що за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року вартість спожитої теплової енергії позивач визначав за тарифами затвердженими Розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 1662, № 1663, від 27.11.2008 року, № 1780/1 від 25.12.2008 року, які скасовані Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 року, № 65/2009 від 03.02.2009 року, № 76/2009 від 09.02.2009 року, як такі, що не відповідають законам та Конституції Україні.
Згідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
З урахуванням наведеного, господарський суд приходить до висновку, що розпорядження, які визнані Указом Президента такими, що суперечать законодавству, не можуть застосовуватись судом з дати їх прийняття.
Таким чином, за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року слід застосовувати тарифи встановлені попереднім розпорядженням, а саме № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року.
Здійснивши перерахунок вартості спожитої теплової енергії та перевіривши контр-розрахунок відповідача з урахуванням наведеного вище, застосовуючи тарифи встановлені розпорядженням № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року, господарський суд приходить до висновку, що розмір заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію за заявлений до стягнення період складає 12 644,47 грн.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу підлягає частковому задоволенню в розмірі 12 644,47 грн.
При цьому судом відхиляються доводи відповідача про те, що позивачем невірно було визначено фактичну кількість спожитої відповідачем теплової енергії, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують подання відповідачем у строки зазначені в умовах договору (не пізніше 28 числа поточного місяця) звіту з показниками приладів обліку (доказів протилежного відповідачем не надано), а за відсутності зазначеного звіту кількість спожитої теплової енергії було розраховано позивачем згідно максимальних договірних навантажень, як те передбачено п. 4 додатку № 1 до договору № 30110034 від 01.05.2001 р.
Також позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 2 286,52 грн. та 3 % річних в розмірі 264,81 грн.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов'язання, господарський суд прийшов до висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 556,36 грн. та 3 % річних в сумі 64,43 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» (місцезнаходження: 03164, м. Київ, пров. Приладний, 10, код ЄДРПОУ 00159506) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, Печерський р-н, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) 12 644 (дванадцять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 47 коп. основного боргу, 556 (п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 36 коп. інфляційних втрат, 64 (шістдесят чотири) грн. 43 коп. 3 % річних, 132 (сто тридцять дві) грн. 85 коп. державного мита та 57 (п'ятдесят сім) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ст. 85 ГПК України).
Повне рішення складено
30.04.2014
Суддя О.М. Спичак