06.05.2014 р. Справа № 914/1387/14
Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.
при секретарі Лосик Ю.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Державного підприємства «Рава-Руський шпалопросочувальний завод», м. Рава-Руська
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція», с. Матяші
про: стягнення 5 442,00 грн.
Представники:
Від позивача: Дацко М.С. - представник (Довіреність № 03/02 від 03.02.2014 р.)
Від відповідача: Кондрашов Д.І. - представник (Довіреність б/н від 14.11.2013 р.)
Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Рава-Руський шпалопросочувальний завод», м. Рава-Руська до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція», с. Матяші про стягнення 5 442,00 грн.
Заявлені у позові вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час ревізії, проведеної Державною фінансовою інспекцією у Львівській області встановлено невірне застосування відповідачем ресурсної кошторисної норми, внаслідок чого було завищено вартість робіт за Договором № ПШ/Р/10-19.04. від 19.04.2010 р. на суму 5 442,00 грн. Внаслідок таких дій відповідача позивачу було завдано матеріальної шкоди на суму 5 442,00 грн.
Ухвалою суду від 18.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.05.2014 р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у Відзиві б/н від 28.04.2014 р.
На обґрунтування своїх заперечень відповідач у відзиві зазначає, що сторонами за Договором підряду № ПШ/Р/10-19.04. від 19.04.2010 р. було підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 01.05.2012 р. - 31.05.2010 р., відповідно до якої вартість виконаних робіт за Договором становить 85 954,80 грн. Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за вищезгаданим Договором за 01.05.2010 - 31,05.2010 року, відповідачем було виконано, а позивачем прийнято роботи за договором на загальну суму 85954,80 грн. Таким чином, відповідачем не було перевищено погодженої сторонами вартості робіт за Договором. Більше того, ресурсна елементна кошторисна норма «Улаштування підстильного шару цементно-піщаного під бруківку» було включено до акту приймання виконаних будівельних робіт за вищезгаданим договором за 01.05.2010 -31.05.2010 р., а тому, позивач був належним чином проінформований про факт її включення, прийняв та оплатив її у передбаченому законодавством порядку.
Окрім цього відповідач вказує на те, що із наявної практики Вищого Господарського суду України, зокрема із Постанови від 04.02.2014 р. у справі № 11/5026/304/2012, вбачається, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Відтак, за словами відповідача, позивачем не надано жодних доказів завдання йому шкоди. Зі свого боку, відповідачем належним чином та у повній мірі було виконано свої зобов'язання за Договором підряду №ПШ/Р/10-19.04 від 19.04.2010 р. без перевищення погодженої вартості виконаних робіт, що підтверджується належними та допустимими доказами.
Із посиланням на вищенаведені доводи представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Крім відзиву на позовну заяву відповідачем подано в канцелярію суду Заяву б/н від 24.04.2014 р. про застосування наслідків спливу строків позовної давності, в якій відповідач зазначає, що позовна давність за вимогами, що є предметом даного спору сплила 02.06.2013 р.
В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:
19.04.2010 р. між сторонами у справі було укладено Договір підряду № ПШ/Р/10-19.04., відповідно до умов якого відповідач (підрядник) взяв на себе зобов'язання виконати роботи по капітальному ремонту покриття пішохідних доріжок, площадок та відмостки на ДП «Рава-Руський ШПЗ», що знаходяться за адресою: м. Рава-Руська, вул. Наливайка, 22, а позивач (замовник) у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.
У п. 2.1. Договору сторони погодили, що договірна вартість робіт визначається згідно локального кошторису, що є невід'ємною частиною Договору і складає 98 496,00 грн., в тому числі ПДВ 16 416,00 грн.
Пункт 2.2. Договору передбачав, що сума Договору є динамічною і може змінюватися.
Як вбачається із матеріалів справи на виконання договірних зобов'язань відповідачем у травні 2010 р. було виконано на користь позивача підрядні роботи на загальну суму 85 954,80 грн., про що сторонами підписано Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за 01.05.2010 р. - 31.05.2010 р. (форми № КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за 01.05.2010 р. - 31.05.2010 р. (форма № КБ-3).
Виконані роботи позивач оплатив у повному обсязі, про що свідчить Платіжне доручення № 720 від 28.05.2010 р. на суму 85 954,80 грн.
30.08.2013 р. Державною фінансовою інспекцією у Львівській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2013 р., якою встановлено факт завищення ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» вартості підрядних робіт на суму 5 442,00 грн.
Як зазначається в Акті № 05-21/10 від 30.08.2013 р., в якому відображено результати перевірки, в порушення п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 підрядником в акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2010 року включено ресурсну елементну кошторисну норму (Р7-І7-2-ИН) «Улаштування підстильного шару цементно-піщаного під бруківку», (Збірник 7 «Підлоги» ДБН Д.2.4-7-2000), яку слід застосовувати при виконанні робіт в приміщеннях. Виконуючи роботи із ремонту пішохідних доріжок, площадок та відмосток слід було застосувати ресурсну елементну кошторисну норму Р18-19-1 «Улаштування підстильного шару із піску» (Збірник 18 «Благоустрій» ДБН Д.2.4-18-2000).
Внаслідок невірного застосування ресурсної кошторисної норми завищено вартість робіт на суму 5 442,00 грн. (з накладними витратами та ПДВ).
Під час зустрічної звірки відповідно до наказу ДП «Рава-Руський ШПЗ» від 29.07.2013 р., комісією заводу в присутності представника ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» проведено контрольний обмір фактично виконаних робіт на об'єкті «Капітальний ремонт покриття пішохідних доріжок, площадок та відмосток». Контрольним обміром обсягів робіт розбіжностей між фактично виконаними та обсягами вказаними в акті виконаних робіт не встановлено. Вказані порушення зі сторони замовника допущено з вини директора ДП «Рава-Руський ШПЗ» ОСОБА_1, яким підписано акт приймання викопаних робіт. Пояснення із вказаного приводу директором ОСОБА_1 не надано у зв'язку із звільненням (наказ від 28.04.2011 №673/ос).
12.09.2013 р. Державною фінансовою інспекцією у Львівській області надіслано на адресу позивача Лист № 05-15м/7065 про обов'язкові вимоги за результатами ревізії, відповідно до якого Інспекція вимагала, зокрема, відобразити в обліку дебіторську заборгованість перед ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» за невиконані роботи в сумі 5,4 тис. грн.., провести претензійно-позовну роботу з підрядником щодо відшкодування зайвих витрат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт.
Посилаючись на вищенаведені висновки Державної фінансової інспекції у Львівській області позивач стверджує, що внаслідок завищення вартості робіт відповідачем було завдано ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» матеріальної шкоди на суму 5 442,00 грн. та просить суд стягнути з відповідача зазначену суму шкоди.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають з наступних підстав:
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору підряду № ПШ/Р/10-19.04. від 19.04.2010 р., умови якого передбачали виконання відповідачем робіт по капітальному ремонту покриття пішохідних доріжок, площадок та відмостки на ДП «Рава-Руський ШПЗ», що знаходяться за адресою: м. Рава-Руська, вул. Наливайка, 22.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
У п. 2.1. Договору сторони обумовили, що договірна вартість робіт визначається згідно локального кошторису, що є невід'ємною частиною Договору і складає 98 496,00 грн., в тому числі ПДВ 16 416,00 грн. Сума Договору є динамічною і може змінюватися (п. 2.2. Договору).
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що на виконання зобов'язань за Договором підряду № ПШ/Р/10-19.04. від 19.04.2010 р. відповідачем було виконано на користь позивача підрядні роботи на суму 85 954,80 грн., тобто в межах ціни, погодженої у п.2.1. Договору.
Факт виконання робіт підтверджується представленими суду Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за 01.05.2010 р. - 31.05.2010 р. (форми № КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за 01.05.2010 р. - 31.05.2010 р. (форма № КБ-3), які скріплено відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін (оригінали акту та довідки оглянуто судом в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).
Згідно Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за 01.05.2010 р. - 31.05.2010 р. в число виконаних підрядних робіт включено також роботи з Улаштування підстильного шару цементно-піщаного під бруківку (Р7-І7-2-ИН)
У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частинами 1, 2 ст. 854 ЦК України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Статтею ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В судовому засіданні суд встановив, що роботи, зазначені в Акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за 01.05.2010 р. - 31.05.2010 р. позивачем було прийнято без жодних застережень та зауважень. Вартість робіт в сумі 85 954,80 грн. позивачем погоджено підписанням Довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за 01.05.2010 р. - 31.05.2010 р. (форма № КБ-3). Окрім цього виконані роботи позивач оплатив у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням № 720 від 28.05.2010 р. на суму 85 954,80 грн.
Вищенаведені обставини дають можливість зробити висновок, про прийняття та погодження позивачем як обсягів, так і вартості виконаних відповідачем робіт за договором.
Доказів, які б свідчили про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань за Договором підряду, в тому числі в частині визначених кошторисною документацією якості, обсягу та видів робіт, позивач суду не надав.
Звертаючись до господарського суду, позивач посилається лише на обставини, що відображені в Акті № 05-21/10 від 30.08.2013 р. Державної фінансової інспекції у Львівській області, складеному за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2013 р.
Однак, слід зазначити, що сам по собі акт документальної ревізії фінансово-господарської діяльності, складений Державною фінансовою інспекцією у Львівській області, яким встановлено завищення відповідачем вартості виконаних підрядних робіт за договором підряду, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки із врахуванням положень ст. 35 ГПК України обставини, встановлені в рішеннях адміністративних органів (органів виконавчої влади), які в силу наданої їм компетенції розглядають певні категорії справ, не мають для суду преюдиціального значення.
Згідно ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Отже, довідка органу фінансового контролю чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Так, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки Державної фінансової інспекції України, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.
У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.
Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України № 3-69гс12 від 22.01.2013р. у справі № 5006/18/13/2012, прийнятої на підставі п.1 ст. 111-16 ГПК України (неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права), а також у Постанові Вищого господарського суду України від 09.01.2014 р. у справі № 926/805/13).
Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Як вбачається із змісту позовної заяви в обґрунтування підстав позовних вимог позивач послався на положення ст. 1166 ЦК України, які передбачають відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: а) неправомірної поведінки особи; наявності шкоди (втрата або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вини завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 р.).
Як вже зазначалося в матеріалах справи відсутні докази та судом не встановлено обставин, які б підтверджували, що відповідачем були виконані обумовлені договорами підряду роботи з будь-якими порушеннями, внаслідок яких позивачу було завдано шкоди на спірну суму, а тому відсутність у діях відповідача ознак складу цивільного правопорушення унеможливлює задоволення позову про стягнення шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України
Також, слід зазначити, що із встановлених правовідносин сторін та наведених норм права вбачається, що стягувана позивачем сума не є шкодою у розумінні ст.. 1166 ЦК України. Так, зайво перераховані кошти не є такими втратами позивача, які мають компенсуватись шляхом відшкодування шкоди, так як з матеріалів справи не вбачається, що заявлена до стягнення сума носить такий компенсаційний характер як шкода. Адже у випадку зайвої сплати суми коштів без достатніх правових підстав у позивача наявне право вимагати повернення грошової суми. Відтак, на думку суду, позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав в частині стягнення коштів, перерахованих у якості оплати, як відшкодування шкоди.
Окрім того, ст. 1166 ЦК України встановлює правила відшкодування завданої особі не договірної шкоди. В даному випадку спірні правовідносини між сторонами виникли із Договору підряду № ПШ/Р/10-19.04. від 19.04.2010 р., що також свідчить про безпідставність посилання позивача на дану правову норму.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
При цьому суд також приймає до уваги Заяву відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності для пред'явлення даних позовних вимог, оскільки про існування обставин, які стали підставою для звернення із позовом, що розглядається, позивач мав можливість дізнатися з моменту підписання Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за 01.05.2010 р. - 31.05.2010 р.
За визначенням ст. 256 ЦК України Стаття позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частина 1 ст. 261 ЦК України передбачає, що початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З огляду на вищезазначене, суд погоджується із доводами відповідача, що строк позовної давності щодо пред'явлення спірних вимог закінчився 02.06.2013 р.
Відповідно до визначення, наведеного у ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на позивача
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст.15, 16, 256, 257, 261, 1166 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84 ГПК України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.05.2014 р.
Суддя Ділай У.І.