ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
12 травня 2014 року № 813/2920/14
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судових засідань Шозда Г.В.
з участю представників:
від позивача - Радковський Т.Р.;
від відповідача - Гладій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Компанія-Інтергал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків (надалі СДПІ по ВПП) у м. Львові Міжрегіонального головного Управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
ТзОВ «Компанія-Інтергал» звернулося в суд з позовом до СДПІ по ВПП у м. Львові Міжрегіонального головного Управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.01.2014 року за №0000023910.
Позивач в позовній заяві зазначає, що контролюючий орган виключно на підставі актів перевірки його контрагента ТзОВ «Херсонтрансгруп», а не на підставі аналізу первинних бухгалтерських документів прийшов до висновку, що товари фактично yt отримані від ТзОВ «Херсонтрансгруп», а тому податкові накладні та видаткові накладні, виписані зазначеним товариством, вважаються не підтвердженими, і відповідно, не надають права на формування податкового кредиту.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.
В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що під час перевірки встановлено, що у контрагента ТзОВ «Компанія-Інтергал» - ТзОВ «Херсонтрансгруп» відсутні (або не надані до перевірки) товарно-транспортні накладні та документи, які підтверджують зберігання жмиху соняшнику, що унеможливлює встановити фактичне придбання та реалізацію вищевказаних товарно-матеріальних цінностей. А відтак, продовжується в запереченні, податкові та видаткові накладні, виписані зазначеним товариством, вважаються не підтвердженими та не дають права на податковий кредит.
Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Компанія-Інтергал» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Херсонтрансгруп» за період з 01.09.2012 року по 01.11.2013 року, відповідачем складено акт від 25.12.2013 року за №274/39-10/35286991 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 року за №0000023910, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5559670 грн. 20 коп., в тому числі, за основним платежем - 3706446 грн. 80 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1853223 грн. 40 коп.
Перевіркою встановлено порушення:
- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 3706446 грн. 80 коп.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,
відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТзОВ «Херсонтрансгруп».
Так, між ТзОВ «Компанія-Інтергал» (покупець) та ТзОВ «Херсонтрансгруп» (продавець) були укладені договори поставки від 29.01.2013 року за №29/01, від 31.01.2013 року за №31/01, від 04.02.2013 року за №04/02, від 14.02.2013 року за №14/02 згідно з умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (жмих соняшнику органічний), а покупець приймає у власність та оплачує продавцю загальну вартість товару.
Як передбачено п.4.4 зазначених договорів, товар переходить у власність покупця на складі продавця за умов зобов'язання продавця доставити товар на виконання інструкції покупця в одному випадку ТзОВ «Агро-Транзит-Інвест», м.Херсон, в інших випадках - на зерновий термінал ТзОВ «Дніпровська торгівельна компанія», м.Херсон, на протязі 30 календарних днів з моменту переходу права власності на товар.
В підтвердження реальності виконання вищенаведених договорів поставки позивачем надано податкові накладні та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, видаткові накладні, рахунки на оплату.
Крім того, позивачем представлено судові рішення судів господарської юрисдикції, зі змісту яких вбачається, що між позивачем та його контрагентом - ТзОВ «Херсонтрансгруп» існували спори щодо виконання згаданих вище господарських операцій та в який досліджувались обставини недійсності договорів, однак такі не знайшли свого підтвердження.
Одночасно позивач представив докази використання отриманого товару у своїй господарській діяльності, зокрема його подальшої реалізації іншим покупцям.
Так, позивачем з метою подальшої реалізації отриманого від ТзОВ «Херсонтрансгруп» товару було укладено договір комісії з ДП «Торговий дім «Херсон» компанії з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі» від 29.01.2013 року за №29/01 К, договір комісії з ТзОВ «Продексим ЛТД» від 15.02.2013 року та договір комісії з ТзОВ «Біотрейд-України» від 25.02.2013 року за №25/02 К.
Обставини фактичної наявності товару та подальшої його реалізації підтверджується наявними в матеріалах справи додатками до договорів комісії, додатковими угодами до договорів комісії, кінцевими звітами комісіонера, рахунками - фактурами, вантажно-митними деклараціями, інвойсами, довідкою ПАТ «Укрсиббанк» від 04.03.2013 року за вих.№132-4/16-15-131, відповідними контрактами, актами прийому - передачі товару, довіреностями.
При цьому, відповідач вважає, що даних доказів не є достатньо в підтвердження обставин реальності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Херсонтрансгруп».
Як вбачається з акта перевірки, перевіряючі прийшли до висновку, що немає підстав вважати, що товари фактично отримувались від ТзОВ «Херсонтрансгруп», а тому податкові накладні та видаткові накладні, виписані останнім, вважаються непідтвердженими і, відповідно, не надають платнику податків права на податковий кредит та витрати.
При цьому, висновки контролюючого органу ґрунтуються на обставинах, викладених в актах ДПІ у м.Херсоні від 13.09.2013 року за №775/21-03-22-05/37631522 та від 29.08.2013 року за №598/21-03-22-05/37631522.
Проте, судом вставлено, що в даних актах досліджувались господарські взаємовідносини між ТзОВ «Херсонтрансгруп» із ТзОВ «Селбест» та ТзОВ «АБВ-Клінінг» і жодним чином не надавалась оцінка господарським операціям між позивачем і його контрагентом.
Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього.
Також, судом не беруться до уваги твердження представника відповідача про відсутність сертифікатів відповідності на жмих соняшника, оскільки в матеріалах справи наявний сертифікат радіаційного дослідження вантажу, фітосанітарний сертифікат та міжнародний ветеринарний сертифікат, які підтверджують відповідність товару встановленим нормам.
Щодо наведених позивачем обґрунтувань обставин одержання прибутку від операцій з придбання та подальшого передання на комісію і продаж за митний кордон товару, то такі розглядаються судом лише як додаткові докази реальності господарських відносин між позивачем та його контрагентом, оскільки під час перевірки оцінка обставинам одержання економічної вигоди не надавалась.
При цьому, дослідження обставин економічної вигоди від згаданих господарських операцій під час судового розгляду буде порушувати конституційний принцип розподілу влад, передбачений ст.6 Конституції України, та ст.19 Основного Закону, оскільки суд буде досліджувати ті обставини, які не досліджувались контролюючий орган, і цим самим перебирати на себе не властиві йому функції проведення перевірки.
За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.
Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В матеріалах справи наявні податкові накладні, які не мають недоліків.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагентів позивача, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.
В матеріалах справи наявний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій вищенаведений контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та являвся платником податку на додану вартість.
Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.
Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).
При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).
Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.
В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення останнього не відповідає наведеному критерію.
За таких обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а контролюючим органом не доказано обставин справедливого втручання у право власності позивача.
Оскільки правомірність нарахування основного платежу зі згаданого податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного Управління Міндоходів, податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 року за №0000023910.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал», що знаходиться за адресою м.Львова, пл.Старий Ринок,8 (код ЄДРПОУ 35286991) 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) сплаченого судового збору.
4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
5.Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 травня 2014 року.
Суддя В.Я.Мартинюк