Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
12 травня 2014 року Справа № П/811/1096/14
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість в сумі 1738,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач значиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у м. Кіровограді, як платник страхових внесків, який на момент 2010 року знаходилась на спрощеній системі оподаткування. Заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 становить 1738,80 грн., яка виникла за період з липня по грудень 2010 р. Сума боргу складається із недоїмки зі страхових внесків в розмірі 1738,80 грн.. З метою стягнення сум боргу відповідачу були направлені: вимога № 74 від 11.05.2011 р. та вимога № 2598 від 18.11.2011 р. Зазначені вимоги отримані відповідачем та є узгодженими. На даний час заборгованість являється не сплаченою.
У відповідності до п. 4 ч.4 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Стаття 18 даного Закону закріплює, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Відповідно до п.п.2 ч.8 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду, страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в п. 3 і п.4 ст. 11 та ст. 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у п.8, 13, 14 ст. 1 зазначеного Закону), сплачується страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначеними цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», сплачується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та в розмірах, визначеним зазначеним Законом.
Відповідно до Закону України № 2461-VІ від 17.08.2010 р. «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та перебувають з ними у трудових відносинах, починаючи з липня 2010 року зобов'язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, яка згідно Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності», що перераховується органами Державного казначейства України на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з п. 10 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Згідно абз 1 п. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Таким чином, матеріалами справи дійсно підтверджено наявність заборгованості відповідача по сплаті страхових внесків в розмірі 1738,80 грн.
Але, в даному випадку, суд зазначає, що згідно ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до Розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» №406-VII від 04.07.2013 року органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.
Враховуючи той факт, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності вище вказаного Закону, тому позивач мав право звернення з даним позовом до суду.
Разом з тим, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Аналіз положень ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» свідчить про те, що оскільки вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, то суб'єкт владних повноважень, в даному випадку позивач по справі, позбавлений можливості звертатися до адміністративного суду із заявами, в яких ставиться вимога про підтвердження власного рішення, яке ухвалено в межах наданих йому Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» повноважень.
Отже, в разі прийняття суб'єктом владних повноважень вимоги про сплату недоїмки, яке підлягає виконанню органами ДВС, повторне звернення до суду про її стягнення не допускається, оскільки є рішення з цього ж питання суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сформовано вимоги про сплату боргу, які надсилалися боржнику у встановленому порядку та були вручені відповідачу особисто.
Суд приходить до висновку, що в даному випадку суб'єкт владних повноважень фактично ставить вимогу про підтвердження власного рішення, яке ухвалено в межах наданих йому законом повноважень.
З огляду судової практики, щодо даних правовідносин вбачається, що орган пенсійного Фонду України повинен звернутися з виконавчим документом, винесеним за власним вмотивованим рішенням та підставі наданих йому повноважень до органу, якому законодавством надано право проводити процедуру примусового стягнення, а не звертатися до суду.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись п.5 ч.2 ст. 17, ст.ст. 158-162, 167, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволені позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова суду за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.
Постанова суду, прийнята у порядку скороченого провадження виконується негайно.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду К.М.Притула