про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
в частині позовних вимог
06 травня 2014 року Справа № 803/850/14
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Плахтій Н.Б., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування та наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування та наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №156-АГ від 08.04.2014 року «Про результати службового розслідування» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з чим слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі в частині цих позовних вимог на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною першою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
За вимогами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому названа норма визначає рішення як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії.
Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.
Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.
Ненормативні (індивідуальні) акти - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.
Така правова позиція наведена й Конституційним Судом України у рішенні по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України) від 23.06.97 р. N 2-зп, справа N 3/35-313), в якому зазначено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Із змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Назване кореспондується із умовами частини першої статті 2 КАС України, яка у визначенні завдання адміністративного судочинства розкриває зміст прав свобод і інтересів, захист яких є юрисдикцією адміністративних судів, а саме: права особи у сфері публічно-правових відносин, що порушені певними суб'єктами (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, інші суб'єкти) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, до компетенції адміністративних судів віднесено справи щодо захисту прав, свобод і інтересів осіб від дій суб'єктів владних повноважень щодо управління цими особами чи здійснення інших владних функцій щодо них.
Відрізняючою ознакою правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління особою, здійснення щодо нього влади шляхом встановлення його прав і обов'язків.
Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У тому випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова і службова особа) у спірних відносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.
Оскільки оскаржуваний позивачем висновок службового розслідування встановлює лише виявлені порушення під час проведення такого розслідування, однак не породжує будь-яких правових наслідків для останнього, не встановлює прав і обов'язків для позивача, тому не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства. За таких обставин у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування слід відмовити.
Керуючись статтею 109 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування та наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування.
Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самими позовними вимогами, щодо яких постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Н.Б.Плахтій