Придніпровський районний суд м.Черкас
Справа № 2-2445/11
Провадження № 2/711/120//2014
28 квітня 2014 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарях Трубенко Є.О., Василенко І.С., Чайка А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Черкаської міської ради, третя особа на стороні позивача - ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідачів: Виконавчий комітет Черкаської міської ради, Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, Головне управління Держкомзему у Черкаській області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, визнання права власності на майно, розподіл земельної ділянки, встановлення меж та порядку користування земельною ділянкою,
Уточнившись з позивними вимогами позивачка - ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, визнання права власності на майно, припинення права спільної часткової власності на майно, розподіл земельної ділянки, встановлення меж та порядку користування земельною ділянкою.
В обґрунтування позову вказує, що вона за договором купівлі-продажу від 04.08.2005 року придбала ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 у продавця ОСОБА_4
Домоволодіння складалося з житлового будинку з прибудовою, льоху, вбиральні та огорожі. Вказані будівлі розміщені на земельній ділянці, площею 1746 кв.м.
Також вказує, що між нею та ОСОБА_4 було проведено розподіл земельної ділянки, з встановленням меж і порядку користування нею, про що свідчить план встановлення меж від 15.02.2006 року, складений за участю спеціалістів ТОВ «Черкаський міський земельно-кадастровий центр».
03.03.2006 року співвласниця домоволодіння - ОСОБА_4 продала належну їй ? частину домоволодіння відповідачу по справі - ОСОБА_2 за 10000 грн.
У такий спосіб домоволодіння АДРЕСА_1 у відповідності з приписами ст.ст. 355, 356 ЦК України стало спільною частковою власністю її - ОСОБА_1 та відповідача - ОСОБА_2, частки яких є рівними.
Розподіл спільної власності та визначення порядку володіння і користування спільним майном позивачкою з попереднім співвласником ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 не проводився.
За погодженням з попереднім співвласником - ОСОБА_4, вона у вересні 2005 року на ділянці землі, визначеній їй в користування планом встановлення меж, розпочала власне будівництво окремого будинку за погодженням плану забудови з управлінням містобудування і архітектури Черкаського міськвиконкому.
Відповідач ОСОБА_2 порушуючи вимоги ч. 1 ст. 358 ЦК України про здійснення права спільної часткової власності лише за згодою співвласників, самовільно, без її згоди, розібрав житловий будинок з прибудовою, знищив вбиральню, льох під будинком та замощення подвір'я, тому виникла необхідність розподілу спільної власності.
У такий спосіб відповідач ОСОБА_2 позбавив її права володіти, користуватися та розпоряджатися належною їй долею майна у спільній власності з відповідачем, чим порушив вимоги ст. 361 ЦК України.
Вказує, що відповідач знищенням спільного майна наніс їй матеріальну шкоду в сумі 10000 грн., оскільки знищив належну їй ? частину домоволодіння.
Діями відповідача ОСОБА_2 направленими на позбавлення її права спільної часткової власності їй нанесено моральної шкоди, яку вона оцінює в 5000 грн.
Також вказує, що виконавчим комітетом Черкаської міської ради прийняте рішення № 929 від 04.07.2006 року про дозвіл ОСОБА_1 на будівництво житлового будинку у відповідності з проектом, який передбачає будівництво і господарських споруд.
У відповідності з висновком спеціалістів КП «ЧООБТІ» від 30.11.2006 року, гараж і сарай мають 100% будівельну готовність. Вказані споруди побудовані нею за власні кошти з власних матеріалів. При цьому, гараж був побудований нею ще до набуття права власності ОСОБА_2 на ? частину домоволодіння.
Також вказує, що з метою упорядкування і визначення прав на користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 співвласники ОСОБА_4 та ОСОБА_1 15.02.2006 року узгодили план встановлення меж, у відповідності з яким земельна ділянка площею 1730 кв.м. розподіляється на дві частини і ОСОБА_4 отримує земельну ділянку в користування площею 829 кв.м., а вона - ОСОБА_1 - площею 901 кв.м.
Межею між вказаними земельними ділянками є лінії між точками 22-24, 24-25, 25-26, 8-26, 17-27 та 19-27. Різниця в площі земельних ділянок на 36 кв.м. при поділі на дві нерівні частини обумовлюється різним розміщенням ділянок до проїзної частини дороги та до комунікацій водо-, газо- і електрозабезпечення.
З даним планом встановлення меж відповідач ОСОБА_2 до купівлі ? частини домоволодіння погодився і підписав його.
У березні 2006 року вона - ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_2 додатково узгодили план встановлення меж при розподілі земельної ділянки спірного домоволодіння. Було уточнено, що земельна ділянка має площу 1746 кв.м.
У відповідності з цим планом ОСОБА_2 отримує земельну ділянку площею 829 кв.м., а вона - дві ділянки під гаражем і городом загальною площею 917 кв.м.
Різниця площ земельних ділянок обумовлювалася такими ж обставинами, як і зі співвласницею ОСОБА_4
По встановлених межах між точками 25-26, 8-26 відповідач ОСОБА_2 побудував паркан.
По даному плану встановлення меж нею та відповідачем ОСОБА_2 подані в Черкаську міську раду заяви про приватизацію земельних ділянок. Документи і план встановлення меж для приватизації землі виготовило ТОВ «Черкаський міський земельно-кадастровий центр».
В позовній заяві до Придніпровського районного суду м. Черкаси про розподіл земельної ділянки відповідач ОСОБА_2 фактично оспорює план встановлення меж, який узгоджений і приєднаний до матеріалів по приватизації землі.
За таких обставин в неї виникла необхідність у визнанні за нею в судовому порядку права на 917 кв.м. землі у вигляді земельної ділянки НОМЕР_1 під гаражем, площею 47 кв.м. та ділянки НОМЕР_2, площею 870 кв.м., з встановленням меж по лінях між точками 17 і 27 довжиною 6,36 м.; між точками 19 і 27 довжиною 7,46 м.; між токами 22 і 24 довжиною 5,21 м.; між точками 24 і 25 довжиною 9,26 м.; між точками 25 і 26 довжиною 8,19 м.; між точками 8 і 26 довжиною 15,10 м.
Вказує, що відповідач, погодившись з планом встановлення меж від 15.02.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та узгодивши цей план встановлення меж при приватизації землі, не має права ставити питання про встановлення іншого порядку землекористування без згоди співвласника.
А тому, просить: стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь шкоду за знищення ? частини належного їй домоволодіння в сумі 10000 грн. на підставі ст. 1166 ЦК України; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн.; визнати припиненим право спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на майно домоволодіння АДРЕСА_1; визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на новозбудовані нею гараж і сарай, загальною вартістю 34673 грн., за адресою: АДРЕСА_1; провести розподіл земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1, площею 1746 кв.м. по плану встановлення меж, виконаному ТОВ «Черкаський міський земельно-кадастровий центр», визнавши право за нею - ОСОБА_1 на земельні ділянки НОМЕР_2 та НОМЕР_1, площею 917 кв.м. та визнавши право за ОСОБА_2 на земельну ділянку НОМЕР_3, площею 829 кв.м.; встановити межу між виділеними земельними ділянками їй - ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 по лінях між точками 22 і 24 довжиною 5,21 м; 24 і 25 довжиною 9,26 м.; 25 і 26 довжиною 8,19 м.; 8 і 26 довжиною 15,10 м., 17 і 27 довжиною 6,36 м., 19 і 27 довжиною 7,46 м.; встановити межу між виділеними земельними ділянками по плану встановлення меж, виконаному ТОВ «Черкаський міський земельно-кадастровий центр» по лініях між точками 22-24, 24-25, 25-26 та 17-27, 19-27; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
Ухвалами суду, занесеними до журналу судових засідань до участі в справі в якості співвідповідача притягнуто Черкаську міську раду, в якості третіх осіб на стороні відповідачів - Виконавчий комітет Черкаської міської ради, Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, Головне управління Держкомзему у Черкаській області, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області та в якості третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_3
Ухвалою суду Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.04.2014 року провадження у цивільній справі № 2-2445/11 (провадження № 2/711/120/2014) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Черкаської міської ради, третя особа на стороні позивача - ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідачів: Виконавчий комітет Черкаської міської ради, Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, Головне управління Держкомзему у Черкаській області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, визнання права власності на майно, припинення права спільної часткової власності на майно, розподіл земельної ділянки, встановлення меж та порядку користування земельною ділянкою в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності на майно закрито.
В судових засіданнях представник позивачки ОСОБА_1, за довіреністю ОСОБА_5 позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити.
В судові засідання 10.04.2014 року та 28.04.2014 року позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, подавши до суду заяву про розгляд справи в її відсутність та у відсутність її представника.
В судових засіданнях представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні 28.04.2014 року відповідач ОСОБА_2 пояснив, що на даний час змінилися обставини і між ним та позивачкою ОСОБА_1 відсутній спір щодо розподілу та користування земельною ділянкою, оскільки позивачкою ОСОБА_1 приватизовано частину земельної ділянки, площею 917 кв.м. та подаровано гр. ОСОБА_3, а ним в даний проводиться приватизація земельної ділянки, що була виділена йому в користування. Щодо вимог позивачки ОСОБА_1 в частині стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди просив відмовити.
В судових засіданнях представник відповідача - Черкаської міської ради, за довіреністю Стойко А.Ю., він же представник третіх осіб - Виконавчого комітету Черкаської міської ради, Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, просив відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні представники третіх осіб - Головного управління Держкомзему у Черкаській області (Тарасенко Ю.М., Чередниченко С.О.) та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області (Єременко Л.В., Коваленко О.І.) щодо вирішення позову поклалися на думку суду.
В судовому засіданні 28.04.2014 року третя особа на стороні позивача - ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення позову, самостійних позовних вимог не заявляла.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, оглянувши у виїзному судовому засіданні 14.06.2012 року самовільно збудований гараж, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи із наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі Договору купівлі продажу від 04.08.2005 року позивачці ОСОБА_1 належала на праві власності ? частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці розміром 1758 кв.м. Вказане стверджується Договором купівлі-продажу від 04.08.2005 року, та довідкою КП «ЧООБТІ» від 22.05.2006 року (а.с. 17, 10 том. 1).
Інша ? частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 1831 кв.м. на підставі Договору купівлі-продажу від 03.03.2006 року належала відповідачу - ОСОБА_2 (а.с. 6, 7 том. 1).
Таким чином позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 стали співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1. На той час домоволодіння складалося із житлового будинку А-I з прибудовою, пластинного, обкладеного цеглою, житловою площею 31,6 кв.м.; погрібу «Е», вбиральні «Д», огорожі 1-2, замощення. Розподіл, виділ часток чи порядок користування даною спільною частковою власністю між сторонами не проводився, що було визнано представниками сторін в судовому засіданні.
Як вбачається із матеріалів справи, після укладення Договору купівлі продажу від 04.08.2005 року між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 1730 кв.м. - позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 15.02.2006 року було проведено розподіл земельної ділянки, з встановленням меж і порядку користування нею, згідно якого ОСОБА_4 отримала в користування земельну ділянку НОМЕР_3 по плану встановлення меж в межах точок розмежування 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 27, 19, 29, 21, 22, 24, 25, 26, загальною площе 829 кв.м, а ОСОБА_1 отримала в користування земельні ділянки за НОМЕР_1 в межах точок 17, 18, 19, 27 та земельну ділянку НОМЕР_2 в межах точок 22, 23, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 26, 25, 24, загальною площею 901 кв.м. Межею між вказаними земельними ділянками є лінії між точками 22-24, 24-25, 25-26, 26-8, загальною довжиною 40,57 м. різниця в площі земельних ділянок на 36 кв.м. при поділі на дві нерівні частини будинку обумовлювалася різними розміщеннями ділянок до проїзної частини ділянок та комунікацій водо-, електро- і газозабезпечення. Вказане стверджується планом встановлення меж від 15.02.2006 року (а.с. 28 том.1).
Перед придбанням у гр. ОСОБА_4 ? частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 був ознайомлений з планом встановлення меж від 15.02.2006 року та підтвердив своїм підписом на ньому про те, що він заперечень до нього не має.
В зв'язку з необхідністю приватизації земельних ділянок між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15.03.2006 року додатково було узгоджено план встановлення меж при розподілі земельної ділянки спірного домоволодіння та було уточнено, що земельна ділянка має площу 1746 кв.м. (а.с. 31, 32 том. 1).
У відповідності з цим планом ОСОБА_2 отримує земельну ділянку площею 829 кв.м., а ОСОБА_1 - дві ділянки під гаражем та городом, загальною площею 917 кв.м.
Різниця площ земельних ділянок обумовлювалася такими ж обставинами.
Також в судовому засіданні встановлено, що на земельній ділянці НОМЕР_1, яка відійшла позивачці в користування, ОСОБА_1 за власні кошти збудувала гараж, а на земельній ділянці НОМЕР_2, яка також відійшла їй в користування, за власні кошти збудувала сарай. Вказана обставина визнана в судовому засіданні відповідачем.
Вказане будівництво в силу ст. 376 ЦК України є самочинним оскільки відповідного дозволу на проведення будівельних робіт позивачкою на момент проведення будівництва отримано не було.
Також в судовому засіданні встановлено, що для здійснення власного будівництва відповідачем ОСОБА_2 на земельній ділянці НОМЕР_3, яка відійшла йому в користування, було знесено всі будівлі, які були спільною частковою власністю, в тому числі і житловий будинок А-I, ? частина якого належала позивачці ОСОБА_1 Факт знесення житлового будинку визнаний відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні, який пояснив, що для виконання цієї роботи ним були найняті працівники, які і розібрали старий житловий будинок.
Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що знесення старого житлового будинку проводилося з дозволу позивачки ОСОБА_1 та її чоловіка - ОСОБА_5, який постійно був присутнім під час розбирання будинку та навіть забрав від розбирання будинку частину цегли, не знайшли в судовому засідання підтвердження належними та допустимими доказами.
Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справи за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі, майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
В судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2 не надано суду доказів того, що знесення ним житлового будинку та надвірних споруд здійснювалося за згодою співвласника - ОСОБА_1, а тому суд вважає, що у зв'язку із знищенням власності ОСОБА_1 нанесено матеріальну шкоду, яка відповідно до ст.ст. 22, 1166 ЦК України має бути відшкодована відповідачем ОСОБА_2
При визначенні розміру шкоди, яка завдана позивачці ОСОБА_1, суд виходять із умов Договору купівлі-продажу ? частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного 04.05.2008 року, та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, нанесеної їй знесенням ? частини житлового будинку та надвірних споруд, - 5000 грн.
Також суд вважає, що знесенням власності ОСОБА_1, а саме ? частини житлового будинку та надвірних споруд, їй була завдана моральна шкода.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її задала. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршенням здібностей потерпілого або позбавленням його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються принципи розумності і справедливості.
Як встановлено в судовому засіданні така шкода позивачці ОСОБА_1 була завдана, оскільки знесення відповідачем ОСОБА_2 ? частини житлового будинку та надвірних споруд, що на праві власності належали ОСОБА_1, позбавило її можливості використовувати вказані споруди за призначенням, здійснювати належне їй право власності та спричинило душевні страждання, які вона понесла від самого факту пошкодження її майна та від небажання відповідача відшкодувати шкоду в добровільному порядку. А тому, суд вважає позовні вимоги щодо моральної шкоди обґрунтованими, однак виходячи із принципів розумності та справедливості, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині частково, стягнувши на користь позивачки ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн., оскільки саме ця сума, на думку суду, відповідає рівню душевних страждань позивачки та принципам розумності і справедливості.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині проведення розподілу земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1, площею 1746 кв.м. по плану встановлення меж, виконаному ТОВ «Черкаський міський земельно-кадастровий центр» та в частині встановлення меж між виділеними земельними ділянками, оскільки в судовому засіданні встановлено, що з часу звернення позивачки до суду змінилися обставини справи, а зокрема:
- наказом Департаменту архітектури, будівництва та землеустрою Черкаського міського виконавчого комітету від 16.09.2010 року № 246-а житловому будинку (літ. А-2) з прибудовами та підвалом, гаражем (літ. Б) та сараю (літ. В) присвоєно порядковий вуличний номерний знак АДРЕСА_1;
- рішенням Черкаської міської ради від 20.12.2012 року № 3-1477 «Про передачу земельної ділянки безоплатно у власність по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку гр. ОСОБА_1, площею 917 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, розробленої ДП «Міський земельно-кадастровий центр» ТОВ «Черкаський міський земельно-кадастровий центр»; передано ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 917 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд;
- позивачкою ОСОБА_1 приватизовано земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 917 кв.м. та згідно Договору дарування від 18.03.2013 року подаровано гр. ОСОБА_3 - третій особі на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог.
Таким чином власником частини земельної ділянки, розподіл якої та порядок користування якої просила провести позивачка ОСОБА_1 на даний час є ОСОБА_3 (земельних ділянок НОМЕР_2 та НОМЕР_1), а тому заявлений раніше позивачкою ОСОБА_1 позов в цій частині не підлягає до задоволення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на самочинне будівництво, а зокрема на гараж та сарай також не підлягають до задоволення, підстав зазначених вище.
Крім того, за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Як роз'яснено в п. 9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.
Враховуючи, що питання прийняття спірних об'єктів до експлуатації не було предметом розгляду компетентного державного органу, а зокрема Органом державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області, суд приходить до висновку про відсутність спору про право та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 59 грн. 50 коп. (позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди в розмірі, визначеному на момент подачі позову до суду) та витрати на ІТЗ в розмірі 30 грн., а всього: 89 грн. 50 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 22, 23, 376, 1166, 1167ЦК України, ст.ст. 3, 10, 27, 28, 29, 30, 60, 88, 212-216 ЦПК України, Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва), суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Черкаської міської ради, третя особа на стороні позивача - ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідачів: Виконавчий комітет Черкаської міської ради, Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, Головне управління Держкомзему у Черкаській області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, визнання права власності на майно, розподіл земельної ділянки, встановлення меж та порядку користування земельною ділянкою - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 5000 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., а всього 6000 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 89 грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.
Головуючий: В.М. Скляренко