Справа № 210/1483/14-п
Провадження № 3/210/395/14
іменем України
"02" квітня 2014 р.
Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Чайкіна О.В. розглянула матеріали, які надійшли від відділу РДПС ДАІ підпорядкованої Криворізькому МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, який не працює, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП,-
Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення, 08 березня 2014 року о 03 год. 10 хв. водій ОСОБА_3 в м. Кривому Розі, по просп. Металургів, керував автомобілем марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного чи наркотичного сп'яніння (різкий запах з порожнини рота, збуджений стан, почервоніння очей) і на вимогу працівників міліції в присутності двох свідків відмовився від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 „А" Правил дорожнього руху, за що ст. 130 ч. 1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність.
В судове засідання ОСОБА_3 з'явився, пояснив обставини по справі, свою вину у скоєному адміністративному правопорушенні визнав у повному обсязі.
Повно та всебічно дослідив адміністративні матеріали, приходжу до висновку про те, що в діях ОСОБА_3 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
П. 1.3. ПДР України, що кореспондується з п. 1.9 ПДР України на учасників дорожнього руху покладений обов'язок знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, за порушення цих Правил вони несуть відповідальність згідно з законодавством.
Положеннями п.п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, визначено, що водій на вимогу працівника міліції повинен пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.п. 2.9 „а" Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, зазначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ст.251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з протоколу, ОСОБА_3 порушив п. 2.5 ПДР України, відповідно до якого водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Тобто, зі змісту зазначених в протоколі пунктів ПДР України, можна дійти висновку, що ОСОБА_3 відмовився від проходження медичного огляду для визначення такого стану. Однак, жодних даних про те, що він дійсно перебував у стані алкогольного сп'яніння, немає, оскільки в зазначеному вище протоколі зазначено лише, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_3 проходив освідування на стан алкогольного сп"яніння, зокрема за допомогою алкотестеру.
Відповідно до п. 1.2 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України і МОЗ України від 09.09.2009 року № 400/666 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції МВС є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, переліченими в п. 1.3 зазначеної Інструкції.
Разом з тим, у разі наявності ознак, передбачених у пункті 1.3 Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. А огляд на стан сп'яніння проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на проведення такого огляду відповідно до статті 266 КУпАП, лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного уповноваженою особою Державтоінспекції МВС (п. 1.7 Інструкції).
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, відмовилася від надання пояснень та підпису в протоколі, а в протоколі зафіксовано саме відмову ОСОБА_3 від проходження огляду на стан сп'яніння безпосередньо в спеціальному закладі охорони здоров'я.
Таким чином, виходячи з викладеного вище, працівниками ДАІ огляд на стан сп"яніння не проводивс, а лише зафіксовано факт відмови від проходження медичного огляду.
Разом з тим, суд вважає, що протокол АБ2№ 144748 від 08.03.2014 року про адміністративне правопорушення, складений правомочною на те посадовою особою і у відповідності до вимог положень ч.1 ст.256 КУпАП містять обов'язкові дані, передбачені вказаною статтею та є основним джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу порушника.
Факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 підтверджується протоколом АБ2№ 144748 від 08.03.2014 року про адміністративне правопорушення /а.с.1/, письмовими поясненнями свідків, актом № 1157 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
За встановлених фактичних обставин справи, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_3 порушуючи вимоги п.п. 2.9 ПДР України, вчинив правопорушення, що передбачене диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.
Згідно положень ст.23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. На виконання вимог ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що обтяжують відповідальність у відповідності судом не визначено.
Обставиною що пом'якшують відповідальність порушника за вчинення адміністративного правопорушення, передбачених ст. 34 КУпАП суд визнає визнання вини, щире розкаєння у вчиненому.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КпАП України, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчинених адміністративних правопорушень та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його вини та протиправну установку, відсутність пом'якшуючих відповідальність обставин під час вчинення даного правопорушення, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до ОСОБА_3 адміністративне стягнення, в межах санкції статті 130 ч. 1 КпАП України, у виді штрафу.
Також приходжу до висновку, що в даному випадку таке стягнення, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Керуючись ст.ст. 33,34, ст.130 ч.1 ст.ст. 283-285 КпАП України, -
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400 (трьох тисяч чотириста гривень 00 копійок), що складає 200 еоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, судовий збір у розмірі 36,54 грн.
Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а вразі оскарження або опротестування постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі не сплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або місце знаходженням його майна.
Строк пред'явлення постанови до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора, що передбачено ст.. 294 КУпАП України, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 КУпАП України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу.
Суддя: О. В. Чайкіна