Дата документу Справа № 318/2374/13-к
Верховний Суд України
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний №318/2374/13-к
№ провадження 11-кп/778/530/14 Головуючий 1 інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 187 ч.3 КК України Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
12 травня 2014 р. м. Запоріжжя
Судова колегія по кримінальним справам Апеляційного суду Запорізької області у складі
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
законного представника ОСОБА_8 ,
засудженого ОСОБА_9 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційним скаргами засудженого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 11.03.2014 р. стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, громадянина України, освіта неповна середня, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,-
16.07.2012 року Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185, 69 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки,
якого засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.186 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч.3 ст.187 КК України із застосуванням ст.98 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.2 ст.189 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України визнано покарання у вигляді 7 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.71 КК України визнано остаточне покарання у вигляді 7 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна.
Строк відбування покарання постановлено обчислювати з 18.06.2013 року.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено у вигляді тримання під вартою.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст.100 КПК України.
Стягнено з ОСОБА_8 , яка є законним представником неповнолітнього засудженого, на користь потерпілого ОСОБА_10 500 гривень на відшкодування матеріальної шкоди,
ОСОБА_9 визнано винним у тому, що він 24.12.2012 р., приблизно о 21 годині, маючи намір на вимагання чужого майна, діючи повторно, находячись біля домоволодіння АДРЕСА_2 , зустрів ОСОБА_11 , який проживає у зазначеному будинку, та став вимагати у нього 2000 грн., погрожуючи йому насильством. ОСОБА_11 , усвідомлюючи загрозу своєму здоров'ю, погодився видати гроші, але, коли ОСОБА_9 його відпустив, ОСОБА_11 втік від нього.
З метою доведення свого злочинного наміру до кінця, ОСОБА_9 в кінці грудня 2012 р. знову приїхав додому ОСОБА_11 , якого вдома не було, та повідомив родичів Кліпіліна, щоб ОСОБА_11 віддав йому 2000 грн., бо приїде з хлопцями та закопає його.
25.12.2012 р., приблизно о 13 годині 30 хвилині, ОСОБА_9 протиправно проник на огороджену територію ПП «Галкін» №7, розташовану по вул. Усачова в м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, де був поміченим потерпілим ОСОБА_10 , який зробив йому зауваження. ОСОБА_9 , не реагуючи на зауваження потерпілого, наніс ОСОБА_10 удар ногою в область голови, спричинив йому фізичну біль, та відкрито викрав у нього мобільний телефон, завдав матеріальної шкоди ОСОБА_10 на 1515 грн.
25.03.2013 р., приблизно о 22 годині, ОСОБА_9 , знаходячись біля продуктового магазину «Веселка» в м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, замовив продавцю магазину спиртні напої, а коли та зібрала заказаний товар, він вихопив з руки продавця ОСОБА_12 пакет з товаром та втік з ним, чим заподіяв приватному підприємцю ОСОБА_13 матеріальну шкоду на загальну суму 161, 50 грн.
11.04.2013 р., приблизно о півночі, ОСОБА_9 , діючи з метою заволодіння чужим майном за попередньою змовою з ОСОБА_14 , якого вже засуджено по цьому епізоду, біля будинку АДРЕСА_1 стали вимагати 200 грн. у ОСОБА_15 , а коли той відмовив їм, стали бити його біли двору, а потім затягли його у зазначений будинок, де ОСОБА_16 , яка є співмешканкою ОСОБА_15 , зачинили у спальні, та продовжили бити ОСОБА_15 та припалювати його розігрітою кочергою, вимагаючи вже 2000 грн., при цьому спричинили йому забої м'яких тканин шиї та термічні опіки шиї та кистей рук, завдавши йому легкі тілесні ушкодження, заволоділи його мобільним телефоном, причинив йому матеріальну шкоду на 140 грн.
В апеляційних скаргах засуджений ОСОБА_9 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 оскаржують доведеність вини засудженого та ставлять питання про скасування вироку.
Заслухав суддю-доповідача, засудженого, його законного представника та захисника, які підтримали апеляції, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, розглянув матеріали кримінального провадження, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.
Відповідно до ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точи зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
В судовому засіданні ОСОБА_9 вину не визнав та пояснив, що йому стало відомо про те, що ОСОБА_11 торговець наркотиками, у зв'язку з чим він його шукав з метою припинення розповсюдження наркотиків Кліпіліним.
Так як ОСОБА_11 переховувався у ОСОБА_10 , він пройшов на територію ПП «Галкін». На вимогу ОСОБА_10 покинути територію, вдарив його ногою в область голови. Телефон у ОСОБА_10 не брав.
Біля магазину «Веселка» його не було, а за спиртними напоями ходив ОСОБА_17 .
До ОСОБА_15 він приїхав з ОСОБА_18 , щоб навести порядок, так як йому стало відомо, що ОСОБА_15 продає марихуану. Він вдарив потерпілого в вухо. Вибігла дружина ОСОБА_15 та позвала сусіда. Вони завели ОСОБА_19 в будинок, де продовжили його бити, але кочергою його не палили. Нічого у нього не брали і не вимагали, а били, щоб він не торгував наркотиками.
Потерпілий ОСОБА_11 підтвердив, що ОСОБА_9 вимагав у нього гроші, у зв'язку з чим він переховувався у ОСОБА_10 .
Потерпілий ОСОБА_10 підтвердив ці обставини, та пояснив, що ОСОБА_9 проник на територію його підприємства, яке охороняється, де, на його вимоги покинути територію підприємства, вдарив його ногою в голову та забрав у нього мобільний телефон.
Потерпіла ОСОБА_13 показала, що продавець її магазину ОСОБА_12 повідомила її про пограбування її товару, а саме про то, що ОСОБА_9 вихопив з рук продавця пакунок з спиртними напоями та втік.
Потерпілий ОСОБА_15 показав, що вночі його визвав на вулицю ОСОБА_9 , який був з ОСОБА_14 та стали вимагати гроші. Він сказав, що грошей у нього нема, після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_14 стали його бити. Вибігла співмешканка ОСОБА_16 та покликала сусіда, після чого вони завели його додому, ОСОБА_20 закрили у спальні, а його продовжили бити та палити розігрітою кочергою. Забрали мобільний телефон.
Свідок ОСОБА_21 підтвердив, що ОСОБА_9 вимагав у його онука 2000 грн. Просив у нього віддати гроші за онука. Онук був наляканим ОСОБА_9 , у зв'язку з чим переховувався по іншій адресі.
Свідок ОСОБА_22 підтвердив, що ОСОБА_11 попросив у ОСОБА_10 захисту від ОСОБА_9 який вимагав у нього 2000 грн. Галкін дозволив ОСОБА_23 перебувати на території його підприємства, яка охороняється. Наступного дня, 25.12.2012 р. ОСОБА_10 йому сказав, що ОСОБА_9 його побив, забрав мобільний телефон.
Свідок ОСОБА_24 пояснив, що в його присутності ОСОБА_9 вдарив ОСОБА_10 ногою в голову та забрав у ОСОБА_10 мобільний телефон.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні заявив, що ОСОБА_9 до магазину «Веселка» не підходив, а саме він вихопив з рук продавця спиртні напої та втік з ними. На досудовому слідстві ОСОБА_9 взяв вину на себе, тому він і говорив слідчому, що цей злочин вчинив ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_25 , яка є продавцем магазину «Веселка» та свідок ОСОБА_26 , яка знаходилась в цьому магазині, підтвердили, що пограбування вчинив саме ОСОБА_9 , якого вони впізнали.
Місцевий суд дав належну оцінку показам свідка ОСОБА_27 .
Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні показав, що вночі його позвала сусідка та сказала, що її співмешканця б'ють. На вулиці біля дому ОСОБА_16 він побачив ОСОБА_9 , який сказав, що ОСОБА_15 торговець наркотиками. ОСОБА_15 сидів навприсядки та допомоги не просив, а тому він пішов додому.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта у ОСОБА_15 були забої м'яких тканин шиї та термічні опіки шиї та кистей рук.
Вироком Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 14.11.2013 р. ОСОБА_14 засуджено за ч.3 ст.187 КК України за те, що він і ОСОБА_9 11.04.2013 р. вчинили розбійний напад на ОСОБА_15 .
Провина ОСОБА_9 підтверджується також речовими доказами, а саме: мобільним телефоном ОСОБА_10 , банками з-під напоїв «Рево», «Шейк», кришкою від пляшки горілки ТМ «Хлібний дар».
Місцевий суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_9 за ч.2 ст.189 КК України, як вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене повторно, за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, за ч.3 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, що є небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.
По епізоду з потерпілим ОСОБА_10 дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч.3 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, поєднане з проникненням у інше сховище, вчинене повторно.
Матеріали справи доведено, що на територію ПП «Галкін» ОСОБА_9 проник в пошуках ОСОБА_11 , який там переховувався, а знаходячись на території підприємства, у ОСОБА_9 виник умисел на пограбування ОСОБА_10 , що він і зробив, а тому судова колегія не находить в діях ОСОБА_9 кваліфікуючої ознаки пограбування - поєднаного з проникненням у інше сховище, в зв'язку з чим дії ОСОБА_9 у цієї частині обвинувачення слід перекваліфікувати з ч.3 на ч.2 ст.186 КК України і кваліфікувати їх, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно.
Покарання ОСОБА_9 призначено у відповідності до вимог ст.ст.65, 70, 71 КК України.
Керуючись вимогами ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418 КПК України, судова колегія
апеляційні скарги засудженого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 11.03.2014 р. стосовно ОСОБА_9 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_9 з ч.3 на ч.2 ст.186 КК України і призначити за ч.2 ст.186 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.
За ч.2 ст.189 та за ч.3 ст.187 КК України залишити покарання, яке призначив місцевий суд.
На підставі ст.70 КК України призначити покарання у вигляді 7 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.71 КК України призначити остаточне покарання у вигляді 7 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна.
В решті вирок місцевого суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня оголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: