Справа № 316/1392/13-ц
Провадження № 2/316/12/14
"29" квітня 2014 р. м.Енергодар
Енергодарський міський суд
Запорізької області
у складі: головуючого судді: Куценко М. О.
при секретарі: Нестеровій Г. М..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Енергодар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Енергодарської міської ради Запорізької області, відділ державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області про зміну місця проживання дитини, звільнення від сплати аліментів, -
Позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, в якій після зменшення розміру позовних вимог просить змінити місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1; звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини із усіх видів доходу щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання позову; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді 229,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 грудня 2009 року позивач уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_2. Від даного шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З пологового будинку забрали сина у квартиру в м. Енергодар, яка належить батькові позивача ОСОБА_6. З його дозволу там проживали стільки, скільки виявила бажання там жити відповідачка. Але, через деякий час дружина сказала, що їй самій важко поратися по господарству та доглядати дитину, та на її наполегливе прохання вони переїхали жити до батьків позивача за адресою: АДРЕСА_2. Між собою сторони жили у мирі, любові та розумінні, батьки ніколи не втручались у їх сімейне життя. З дозволу позивача і відповідача і на їх прохання батьки допомагали їм доглядати за дитиною. В будинку у дитини є своя кімната, у якій все обладнано для сина. Обов'язками відповідачка ОСОБА_2 був лише догляд за дитиною, все інше по господарству виконувала мати позивача. Несподіваним для позивача був той факт, коли повернувшись додому після роботи 12.04.2011 року, він з'ясував, що відповідача не має. Мати сказала, що дружина попередила її про те, що піде з дитиною до своєї матері в гості. Позивач зателефонував дружині. Після тривалого мовчання відповідачка відповіла на дзвінок та повідомила, що залишиться у своєї мами разом з сином. Коли дружина не прийшла додому ночувати, він почав її розшуки. Наступного дня ввечері позивач все ж-таки розшукав дружину та сина. Відповідач категорично відмовилася повертатися додому і дати йому побачити сина. Дружина поставила ультиматум: або позивач знаходить гроші і купує окреме житло, або вона подає на розлучення і він ніколи не побачить дитину. Протягом тривалого часу позивач намагався поговорити з відповідачкою, з'ясувати, чому вона не бажає повертатися додому. Дружина стала уникати його. 22 квітня 2011 року позивач звернувся до служби у справах захисту дітей Кам'янсько-Дніпровської РДА за консультацією. Під час співбесіди він повідомив, що дружина без його згоди змінила місце проживання їх сина. Спеціаліст служби порадила йому написати заяву та просити комісію визначити порядок побачень з дитиною. 03 травня 2011 року по телефону сторони домовилися, що відповідач віддасть позивачу сина. Відповідач привезла сина. Сама повертатися до дому не бажала, вона поставила питання про розірвання шлюбу з позивачем. 06 травня 2011 року сторін викликали на співбесіду до служби у справах дітей Кам'янсько-Дніпровської РДА з приводу визначення місця проживання дитини: колишня дружина поставила питання забрати дитину з її постійного місця проживання, тобто з будинку АДРЕСА_2. Як батько дитини позивач заперечував проти зміни місця проживання дитини. Позивачу й досі невідомо, куди дружина, яка немає власного житла, немає освіти, немає роботи, а тому немає джерела доходів, забажала забрати дитину. Після співбесіди, 06 травня 2011 року, у присутності представників служби у справах дітей Кам'янсько-Дніпровської РДА, ОСОБА_2 приїздила до сина, годину спілкувалася з ним, потім забрала всі свої особисті речі і поїхала невідомо куди. З травня 2011 року малолітній ОСОБА_3 мешкає разом з батьком ОСОБА_1 З 06 травня 2011 року про сина ОСОБА_2 більше не піклувалася. З того часу малолітній ОСОБА_3 став проживати з батьком ОСОБА_1 Відповідачка дитиною не цікавиться.
В липні 2011 року відповідачка звернулася до суду з позовною заявою про ухвалення місця проживання малолітньої дитини, про стягнення аліментів на дитину та матері до досягнення дитиною трирічного віку. Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки і піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації, про ухвалення місця проживання малолітньої дитини, про стягнення аліментів на дитину та матері до досягнення дитиною трирічного віку залишено без задоволення. Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на дане рішення. 30 серпня 2011 року Рішенням Апеляційного суду Запорізької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено: рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15 липня 2011 року у цій справі скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про ухвалення місця проживання малолітньої дитини, про стягнення аліментів на дитину та матері до досягнення дитиною трирічного віку були задоволені. Визначене місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_2, за адресою на час ухвалення рішення: АДРЕСА_4, стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, у розмірі 1/4 частини із усіх доходів, починаючи з 30 травня 2011 року та до досягнення дитини повноліття, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання до досягнення сином ОСОБА_3 3-х років у розмірі 1/4 частини із усіх доходів, починаючи з 30 травня 2011 року.
В жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу. Заочним рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2011 року шлюб було розірвано, про що 31.10.2011 року відділом реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області, в книзі реєстрації розірвань шлюбів було зроблено відповідний актовий запис за № 97 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу.
В листопаді 2011 року відповідачка звернулася до Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про відібрання дитини. Заочним рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2011 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації про відібрання дитини було задоволено. Вирішено відібрати малолітнього ОСОБА_3 від батька ОСОБА_1 та повернути його матері ОСОБА_2
07 листопада 2011 року Відділом державної виконавчої служби Кам'янсько-Дніпровського районного управління юстиції Запорізької області на підставі виконавчого листа № 2-736/2011, виданого 04.11.2011 року Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області про відібрання малолітнього ОСОБА_3 від батька ОСОБА_1 та повернути його матері ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження.
Позивачем була подана до Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області заява про перегляд заочного рішення, яка ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду від 28 листопада 2011 року була залишена без задоволення. Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до апеляційного суду Запорізької області. Ухвалою суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2011 року у задоволенні апеляційної скарги на вказане рішення суду було відмовлено в тому числі з підстав порушення апеляційного оскарження. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2011 року скасовано, справа була передана до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2011 року. 22 жовтня 2012 року ухвалою апеляційного суду Запорізької області апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2011 року була відхилена.
13 січня 2012 року ВДВС Енергодарського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження згідно виконавчого листа № 2-404, виданого 26.09.2011 року Апеляційним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини із усіх видів доходу щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
15 лютого 2012 року ВДВС Енергодарського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження згідно виконавчого листа № 2-736, виданого 04.11.2011 року Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області про відібрання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 від ОСОБА_1, повернути малолітнього ОСОБА_3 його матері ОСОБА_2 Державним виконавцем 22.03.2012 року були розпочаті виконавчі дії, а саме була спроба відібрати дитину від батька та передати його матері. Однак, малолітній ОСОБА_3 став відвертатися від матері, триматися за батька, нервуватися, ховати обличчя, розплакався. Взагалі спроб відібрати дитину від батька та передати дитину матері було чотири рази, з перервами для надання дитині можливості заспокоїтися. Малолітній ОСОБА_3 усі чотири рази реагував однаково. Тому, виконати рішення суду не здалося за можливе, про що було складено акт державного виконавця. Начальник служби у справах дітей в м. Енергодар Черноус О.Б., яка була присутньою під час виконавчих дій, надала на адресу начальника ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області висновок, в якому відобразила факти, які мали місце під час виконавчих дій, а саме негативну, психологічно тяжку реакцію малолітнього ОСОБА_3 на пропозицію матері піти до неї.
Малолітній ОСОБА_3, як і раніше, до теперішнього часу проживає з батьком ОСОБА_1 На сьогодні було вже чотири спроби виконати рішення суду про відібрання малолітнього ОСОБА_3 від батька ОСОБА_1 та передачі його матері ОСОБА_2 Дитина категорично відмовляється йти до відповідачки. Чотири спроби взяти дитину та віддати її матері закінчувалися сльозами і категоричною відмовою малолітнього ОСОБА_3 відпускати ОСОБА_1 Представник органу опіки та піклування Енергодарської міської ради наполягала на тому, щоб закінчити намагання силою відірвати сина від батька. Відповідачці ОСОБА_2 було запропоновано налагодити контакт з дитиною, після чого можна буде передати сина матері.
Фактично позивачем ОСОБА_1 було сплачено на користь відповідачки ОСОБА_2 аліменти за період з січня 2012 року по червень 2013 року в розмірі 51 877,42 грн.
З грудня 2012 року й до сьогодні ні позивач ОСОБА_1, ні малолітній ОСОБА_3 жодного разу не бачили відповідачки ОСОБА_2, вона жодного разу не телефонувала нікому і не призначала часу, коли їй буде зручно спілкуватися з сином. Таке ставлення матері до дитини є підтвердженням того, що сином вона не цікавиться зовсім.
Провести виконавчі дії та виконати рішення суду, яке підлягає примусовому виконанню, не вдалося. Відділ державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання рішення суду. Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 червня 2012 року, справа № 0811/1785/2012, у задоволенні заяви державного виконавця відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області про зміну способу виконання рішення суду відмовлено.
За період з 14 грудня 2012 року ОСОБА_2 не відвідала дитину жодного разу, на її утримання не надала жодної копійки, отримуючи від ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 Позивач ОСОБА_1 повністю займався вихованням дитини, піклується про стан здоров'я дитини: влаштував сина до басейну у дитячу групу, влаштував дитину до дитячого садка, щоб син мав змогу належним чином адаптуватися до життя в суспільстві та отримати дошкільну освіту, яка на сьогодні є обов'язковою, що підтверджується документально. На сьогодні, ОСОБА_1 хоче фактично закріпити місце проживання дитини разом зі собою, тому наполягає на визначенні місця проживання сина разом з собою, його батьком.
За період з травня 2011 року з заробітної плати ОСОБА_1 утримуються аліменти у розмірі 1/4 від усіх видів доходів на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання малолітнього ОСОБА_3. Хоча з травня 2011 року малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 Усі обов'язки щодо утримання та виховання дитини ОСОБА_1 виконує самостійно, відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, участі у вихованні та утриманні дитини не приймає зовсім, не зважаючи при цьому на факт отримання аліментів на утримання дитини. Змінити юридично місце проживання необхідно для того, щоб захистити інтереси сина, так як 1/4 частка від доходу ОСОБА_1 йде на користь відповідачки ОСОБА_2 Ці гроші забираються з бюджету ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 Мати дитині нічого не купує, дитину не провідує. У ОСОБА_1 є всі підстави стверджувати, що аліменти на дитину відповідач витрачає не за цільовим призначенням. Сімейне законодавство України гарантує рівність прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Саме з засад рівності прав просить змінити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 з ним за адресою: АДРЕСА_1. Вважає, що при зміні місця проживання дитини з ним, син може отримати краще утримання і виховання. Малолітній ОСОБА_3, знаходячись в такому віці, як ніколи потребує саме батьківської уваги та контролю. Скоро він має піти до школи і йому необхідна реєстрація місця проживання в м. Енергодар. Позивач зазначає, що з певного віку син потребує більше уваги батька. Зі свого боку ОСОБА_1 намагається створити всі умови для проживання, виховання та утримання дитини. Він працює в у ВП ЗАЕС, в гідротехнічному цеху машиністом насосних установок 4 розряду та має середньомісячну заробітну плату приблизно 5 000 грн. Спиртними напоями не зловживає, не палить, за місцем роботи і проживання характеризуюся позитивно, добре відноситься до сина. Відповідачка наприкінці 2012 року народила другу дитину та на теперішній час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Чи працювала вона до народження дитини та де, позивачу невідомо.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, на задоволенні позову наполягає.
Представник позивача за письмовою довіреністю ОСОБА_9 у судове засідання з'явилась, зазначивши, що вона підтримує позовні вимоги та надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, поважність причини неявки до суду не пояснила.
Представник відповідача повідомлений про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням.
Представник третьої особи - Відділу державної виконавчої служби, в судовому засіданні пояснила, що 15 лютого 2012 року ВДВС Енергодарського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження згідно виконавчого листа № 2-736, виданого 04.11.2011 року Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області про відібрання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 від ОСОБА_1, повернення малолітнього ОСОБА_3 його матері ОСОБА_2 Державним виконавцем були розпочаті виконавчі дії, а саме була спроба відібрати сина від позивача та передати його матері. Однак, виконати рішення суду не надалося за можливе, про що було складено акт державного виконавця. Враховуючи всі обставини встановлені в судових засіданнях, ВДВС Енергодарського міського управління юстиції не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Енергодарської міської ради Запорізької області в судове засідання з'явилась та зазначила на доцільність задоволення позовних вимог ОСОБА_1, для захисту інтересів малолітнього ОСОБА_3 Також представник третьої особи надала суду акти обстеження місця проживання малолітнього та висновок щодо доцільності зміни місця проживання малолітнього ОСОБА_3, з батьком ОСОБА_1
Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, в судовому засіданні вказали на добрі взаємовідносини ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3, а також зазначили про турботливість та відповідальність, яку проявляє позивач до свого сина. Крім того, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зазначили, що колишня дружиина позивача не проявляє інтересу до дитини не відвідує сина.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, розглянувши надані сторонами документи і матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Таким чином, справедливий та своєчасний судовий розгляд цивільної справи це принципи, яким повинно відповідати цивільне судочинство. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р., відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини відзначив, що «справедливий строк розгляду справи» повинен визначатися складністю справи, а також поведінкою сторін та судів.
До Енергодарського міського суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 Ухвалою Енергодарського міського суду від 25.06.2013 року відкрито провадження по даній справі та справа призначена до розгляду. В жодне з призначених судових засідань відповідач та її представник не з'явились, будучи належним чином повідомлені про дату та час проведення судового засідання. В період часу з 22.10.2013 року по 25.02.2014 року провадження у справі зупинялось на підставі п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України. В судове засідання призначене на 15.00 год. 13.03.2014 року відповідач не з'явилас, будучи належним чином повідомлена про дату та час проведення судового засідання, причини неявки суду не повідомила. В судове засідання призначене на 08.30 год. 29.04.2014 року відповідач не з'явилас, будучи належним чином повідомлена про дату та час проведення судового засідання, причини неявки суду не повідомила. До суду надійшли телеграми від імені позивача та її представника про відкладення розгляду справи, без пояснення поважності причин неявки в судове засідання. Статтею 27 ЦПК України передбачені права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі, згідно яких сторони повинні добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати покладені на них процесуальні обов'язки. Таким чином дії відповідача, а саме її неодноразові неявки в судові засідання без пояснення поважності причин, суд розцінює як зловживання своїми процесуальними правами та обов'язками. Про необхідність дотримання розумних строків розгляду справи також звернув увагу Пленум Верховного Суду України Постановою від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».
Відповідно до п. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2011 року, (а.с.21).
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).
10 січня 2013 року відповідач ОСОБА_2, змінила своє прізвище на ОСОБА_2 (а.с. 50).
Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки і піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації, про ухвалення місця проживання малолітньої дитини, про стягнення аліментів на дитину та матері до досягнення дитиною трирічного віку залишено без задоволення (а.с.14-16).
30 серпня 2011 року рішенням Апеляційного суду Запорізької області, рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15 липня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про ухвалення місця проживання малолітньої дитини, про стягнення аліментів на дитину та матері до досягнення дитиною трирічного віку були задоволені. Визначене місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_2, за адресою на час ухвалення рішення: АДРЕСА_4, стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, у розмірі 1/4 частини із усіх його доходів, починаючи з 30 травня 2011 року та до досягнення дитини повноліття, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання до досягнення сином ОСОБА_3 3-х років у розмірі 1/4 частини із усіх доходів, починаючи з 30 травня 2011 року (а.с.17-20).
Заочним рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2011 року було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації про відібрання дитини. Вирішено відібрати малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, від ОСОБА_1. Повернути малолітнього ОСОБА_3 його матері ОСОБА_2, на яку ОСОБА_1 була подана заява про перегляд заочного рішення, яка Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду від 28 листопада 2011 року була залишена без задоволення (а.с.22, 24).
13 січня 2012 року Відділом державної виконавчої служби Кам'янсько-Дніпровського районного управління юстиції Запорізької області на підставі виконавчого листа № 2-404, виданого 26.09.2011 року Апеляційним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, у розмірі 1/4 частини із усіх доходів, починаючи з 30 травня 2011 року та до досягнення дитини повноліття було відкрито виконавче провадження.
15 лютого 2012 року Відділом державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області на підставі виконавчого листа № 2-736/2011, виданого 04.11.2011 року Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області про відібрання малолітнього сина малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, від ОСОБА_1. та повернути малолітнього ОСОБА_3 його матері ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження.
Згідно акту державного виконавця від 07.05.2012 року та акту від 14.12.2012 року державним виконавцем ВДВС Енергодарського МУЮ були проведені виконавчі дії по виконанню рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області про відібрання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, від ОСОБА_1. та повернення малолітнього ОСОБА_3 його матері ОСОБА_2, які провести не вдалося, так як при спробі заговорити з дитиною та на прохання державного виконавця піти до матері дитина навідріз відмовилася. На пропозицію матері ОСОБА_2 піти до неї та її спробу взяти його на руки дитина почала реагувати негативно, став відвертатися від матері, триматися за батька, нервувати, ховати обличчя, а потім розплакався .
Відповідно до п.8.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 при виконанні рішення про відібрання дитини не допускається застосовувати до дитини заходи фізичного впливу.
Провести виконавчі дії та виконати рішення суду, яке підлягає примусовому виконанню, не вдалося. Відділ державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання рішення суду. Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 червня 2012 року (справа № 0811/1785/2012), залишеною без змін Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 вересня 2012 року, у задоволенні заяви державного виконавця відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області про зміну способу виконання рішення суду відмовлено.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 червня 2012 року було встановлено, що боржник ОСОБА_1 не створює перешкод по виконанню рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 04.11.2011 року (а.с.28).
31 березня 2014 року за адресою проживання ОСОБА_1 фахівцями служби у справах дітей Енергодарської міської ради було проведення обстеження умов проживання, встановлено сприятливі умови для проживання, виховання та розвитку дитини, про що складено відповідні акти. (а.с.158-159).
28 квітня 2014 року органом опіки та піклування Енергодарської міської ради надано висновок, щодо зміни місця проживання малолітнього ОСОБА_3, згідно якого було зазначено на доцільність змінити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1
При вивченні ситуації, що склалася, органом опіки та піклування в особі служби у справах захисту дітей Енергодарської міської ради Запорізької області було встановлено, що з грудня 2012 року відповідач не бачилася з сином ОСОБА_3, не цікавиться станом його здоров'я, розвитком, з заявою про створення перешкод у спілкуванні з сином до органу опіки та піклування не зверталась, їй відомо про слухання зазначеної справи в суді, але приймати участі в судових засідання вона не може у зв'язку з тим ,що має другу малолітню дитину - сина ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 у свою чергу не заперечує проти спілкування матері з сином. З травня 2011 року дитина проживає разом з батьком, яким створені належні умови для проживання, фізичного та духовного розвитку дитини. Дитина має власну кімнату, меблі, необхідне приладдя. ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1, має належні умови проживання.
Як вбачається з довідки ВП «Запорізька АЕС» від 30.05.2013 року ОСОБА_1 працює на Запорізькій АЕС в гідротехнічному цеху машиністом насосних установок 4 розряду, має середньомісячну заробітну плату 5 000 грн. (а.с. 34-35).
Як вбачається з довідки ВП «Запорізька АЕС» від 09.07.2013 року з заробітної плати ОСОБА_1 проводяться утримання аліментів на користь відповідачки ОСОБА_2 (а.с.73).
Згідно характеристики ОСОБА_1, виданої ВП «Запорізька АЕС» ОСОБА_1 на підприємстві працює з 1998 року. В період з 1999 року по 2002 рік працював водієм в АТХ ЗАЕС. В 2002 році прийнятий на роботу в гідравлічний цех машиністом насосних установок 3 розряду, потім підняв свою кваліфікацію до машиніста насосних установок 4 розряду. За час праці зарекомендував себе як сумлінний і дисциплінований співробітник. До посадових обов'язків і поставлених керівництвом завдань відноситься відповідально і кваліфіковано. Не має шкідливих звичок. З колегами підтримує дружні відносини, в колективі має повагу (а.с.35).
Згідно довідок ДЗ «СМСЧ №1» МОЗ України від 29.05.2013 року ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога і лікаря психіатра не перебуває (а.с.36).
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати і батько, які проживають окремо, не досягли згоди відносно того, з ким з них проживатиме малолітня дитина, спір між ними вирішується судом.
Згідно ч. 2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Сімейне законодавство України не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини, якщо маються обставини, з яких дитині краще проживати з батьком ніж з матір'ю.
При вирішенні спору про місце проживання дитини, суд повинен виходити з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини та приймати до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я, та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно п.1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно принципу 6 Декларації з прав дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, що мають виключні обставини, розлучати з матір'ю.
Особисті якості батьків не перешкоджають кожному з них виховувати дитину.
Однак, контакт дитини з матір'ю за тривалий час окремого проживання та з урахуванням віку дитини фактично втрачений, оскільки майже з дворічного віку дитина фактично проживає з батьком.
Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
При вирішенні спору про місце проживання дитини суд бере до уваги відношення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків. ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, має гибкий робочий графік, тому має час відводити дитину до дитячого садка, а згодом до школи, займатися з дитиною та іншим чином піклуватися про нього. Має стабільний дохід, яким може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку малолітнього ОСОБА_3, задовольнити гармонійний розвиток його особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із рівності прав та обов'язків батька і матері, враховуючи рівень уваги та турботи про сина кожного з батьків, прихильність дитини до батька, вік дитини, суд вважає, що проживання дитини разом з батьком буде більш сприятливим, і, як наслідок, виключить можливість спричинення дитині душевної травми, зайвих хвилювань, нервування, які можуть виникнути в зв'язку з передачею хлопчика поза його волею матері, необхідністю пристосовуватися до організації життя за місцем проживання з матір'ю.
Всі ці вимоги цілковито забезпечуються з боку батька. Головним критерієм при визначенні місця проживання дітей, є інтереси дитини, які повинні переважати над інтересами батьків (с.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі „Гофман проти Німеччини" від 11.10.2001 року). Разом з тим, той із батьків, який не проживає з дитиною, повинен мати можливість підтримувати регулярні контакти з нею, має право на відвідування (рішення Європейського суду у справі „Ельсгольц проти Німеччини" від 13.07.2000 року).
Тим більш, поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягнення нею віку 14 років.
Таким чином, сам по собі вік дитини та її стать не є визначальним при розгляді справи про місце проживання дитини, а цій обставині має бути надана оцінка у сукупності з іншими доказами.
Беручи до уваги позицію батька щодо створення малолітньому ОСОБА_3 належних умов проживання, висновку органу опіки і піклування, якими рекомендовано проживання дитини з батьком, суд вважає що зміна місця проживання дитини за місцем проживання батька буде відповідати інтересам дитини, а тому позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Зміна місця проживання сина з батьком відповідає вимогам Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р. та Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., якими встановлено, що дитина повинна рости під опікою та відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком коли необхідно визначити місце проживання дитини.
Оскільки відповідачка доказів, які б підтвердили можливість відмови в задоволенні позовних вимог не надала суд вважає, що слід змінити місце проживання дитини з батьком.
Крім того, мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
Також, необхідно зазначити, що зміна місця проживання дитини на даний час не є фактичною зміною рішення апеляційного суду Запорізької області від 30.08.2011 року, оскільки вищезазначене рішення виносилось з врахуванням обставин, які склались на час його прийняття. При прийнятті рішення, щодо зміни місця проживання дитини суд виходить з обставин, які склались в послідуючому та на думку суду відповідає інтересам дитини та фактичним обставинам на даний час.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2-404р., виданого 26.09.2011 року Апеляційним судом Запорізької області, позивач є платником аліментів на користь відповідача на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини із усіх видів мого доходу щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 30 травня 2011 року (а.с. 25).
Малолітній ОСОБА_3 на теперішній час проживає з батьком - ОСОБА_1.
Відповідно до ч.1 ст. 160, ч.1 ст. 161 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В силу ч.ч.1-3 ст.181 СК способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до п.17 постанови пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
З аналізу наведених норм закону вбачається, що необхідною передумовою виникнення права батьків на отримання аліментів на утриманні дитини є її проживання з цим з батьків.
Дитина сторін - ОСОБА_3 проживає з батьком, який самостійно утримує його, однак ОСОБА_1 продовжує за рішенням суду сплачувати аліменти на утримання цієї дитини.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відпали обставини, які були підставою для стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3.
Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, суд приходить до висновку, що обставини та обґрунтування вимог, покладені в основу позову, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, що є підставою для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160-161,180-181 СК України, ст.ст. 10, 60, 212, 213-215, 223 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Змінити місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 визначивши його - з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 229 грн. 40 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: М. О. Куценко