Справа: № 810/6047/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
29 квітня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бужак Н. П.
Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.
За участю секретаря Савін І.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.03.2013 року № 0001102300, від20.03.2013 року № 0001112300, від 30.03.2013 року № 0002122300.
Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Державна податкова інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Домосвіт Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 29.06.2011 року по 30.09.2012 року.
За наслідками перевірки податковим органом складено акт від 27.02.2013 року № 122/22-1/37756470 у якому зазначено виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог чинного законодавства, зокрема:
-пп. 14.1.36, 14.1.257, п.14.1 ст. 14, ст. 46,48,49, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1, п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, ст. 134, ст.. 135, ст. 137, с. 138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1496308 грн, в т.ч. за 2-3 квартали 2011 року на суму 80583 грн, за 2-4 квартали 2011 року на суму 1483169 грн, за 1 квартал 2012 року на суму 13 139 грн.;
-ст. 185, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 в результаті чого встановлено заниження рядка 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду) на суму 43483,34 грн в т.ч. за грудень 2012 року в сумі 24166,67 грн, за березень 2012 року в сумі 2600 грн, за серпень 2012 року в сумі 5816,87 грн за вересень 2012 року в сумі 9900 грн та встановлено завищення рядка 19 (від»ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму завищення рядка 24 ( залишок від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту наступного податкового періоду) на суму 47224,54 грн в т.ч. за листопад 2011 року в сумі 3408,20 грн, за грудень 2011 року на суму 24166,67 грн, за січень 2012 року в сумі 333 грн, за березень 2012 року в сумі 3600 грн, за серпень 2012 року в сумі 5816,67 грн, за вересень 2012 року в сумі 9900 грн та призвело дол. завищення податкового кредиту в подальших періодах;
- 2.6 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
На підставі вищезазначеного акта перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
-від 20.03.2013 року № 0001102300 згідно якого позивачу зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47225 грн;
-від 20.03.2013 року №0001112300 згідно якого до позивача на підставі абз.3 ст. 1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосовані штрафні (фінансової) санкції в розмірі 10 873860 грн;
-від 30.05.2013 року №0002122300 згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 1 496 308 грн та нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 3455 грн.
Щодо заниження валового доходу на суму 6888169 грн, у т.ч. за 3 та 4 квартали 2011 року - 6825603 грн, за 3 квартал 2012 року 62566 грн судом першої інстанції, що доходи, які встановлено податковим органом склали за 304 квартали 2011 року 4592855 грн.
Дохід у розумінні визначення, що вказане у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.1999 року № 87 це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу ( за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Згідно Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» сума, на яку доходи перевищують пов»язані з ними витрати (зменшення економічних вигод) у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу), називаються прибутком.
Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об»єкта оподаткування податком на прибуток складаються в т.ч. із витрат операційної діяльності.
Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу
Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп.14.1.27 п.14.1 ст.13 ПК).
Як визначено пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пп. 134.1.1, 134.1.2, п. 134.1, ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Пунктом 138.10 ПК України надано визначення, що до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством; витрати на збут, які включають витрати на нарахування процентів.
Відповідачу на перевірку були надані документи на підтвердження факту понесення позивачем витрат на придбання та поставку товарів (послуг) разом з первинними документами, зокрема: товарно-транспортні накладні, видаткові та податкові накладні, специфікації, а також операційні та адміністративні витрати, понесені товариством.
Крім того, під час перевірки відповідачу були надані документи щодо повернення товарів споживачами на суму понад 80 000 грн.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач врахував всі понесені витрати під час визначення доходів, а тому відсутні підстави вважати, що мало місце заниження доходів.
У пункті 3.7.2 акту зафіксовано факт не оприбуткування до каси підприємства позареалізаційних надходжень у сумі 2 174 722 грн.
Крім того, під час перевірки податковий орган встановив, що позивач не оприбуткував за 4 квартал 2011 року виручку в розмірі 2 174 722 грн, а отже занизив дохід на вказану суму.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності таких доводів податкового органу.
Так, під час перевірки позивачем було надано до перевірки видаткові та прибуткові касові ордери за якими готівкові кошти щоденно видавались з центральної каси підприємства касирам як розмінна монета та за якими, отримані від реалізації товарів, готівкові кошти оприбутковувались до центральної каси підприємства; Z-звіти, які підтверджують суми отриманих із застосуванням РРО готівкових коштів від реалізації товарів за період з 15.10.2011 року по 30.09.2012 року; не фіскальні чеки, які підтверджують здійснення операцій «службове внесення» та «службове вилучення»; наказ № 15/10/11 «Про затвердження порядку тимчасового усунення (вилучення) готівкових коштів з місця проведення розрахунків ТОВ «Домосвіт Трейд» та повернення готівкових коштів з місця проведення розрахунків» від 15 жовтня 2011 року.
В ході розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що позивач повністю оприбуткував готівкові кошти після їх надходження від реалізації товарів із застосуванням РРО, що підтверджується даними Z-звітів РРО та даними прибуткових касових ордерів.
Судом поденно досліджено дані Z-звітів РРО та встановлено відсутність будь-яких порушень вимог законодавства з боку позивача, з чим повністю погоджується колегія суддів.
Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно ( у день одержання готівкових коштів) та у повній сумі оприбутковуватись.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.
Про прийняття підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція за підписом головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений.
Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями, які також підписуються керівниками установи.
Відповідно до наказу ТОВ «Домосвіт Трейд» від 15.10.2011 року № 15/10/11 «Про затвердження порядку тимчасового усунення (вилучення) готівкових коштів з місця проведення розрахунків ТОВ «Домосвіт Трейд» затверджений наступний порядок тимчасового усунення (вилучення) готівкових коштів з місця проведення розрахунків та повернення готівкових коштів в місця проведення розрахунків.
Судом першої інстанції встановлено і дана обставина підтверджується матеріалами справи, що позивач відповідно до вимог п. 2.6 Положення ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637, готівку, що надходила до кас, у день її надходження та в повному обсязі оприбутковував, що підтверджується Х-звітами та Z-звітами.
Крім того, суд зазначає, що під час перевірки вся документація, яка підтверджувала вищезазначену обставину, позивачем була надана представникам податкового органу для дослідження.
В ході розгляду справи під час дослідження судом першої інстанції Z-звітів та прибуткових касових ордерів, суми готівки ТОВ «Домосвіт Трейд» за період з 15.10.2011 року та 15.12.2011 року, що оприбутковувались в вищезазначений період, відповідали сумам, що зазначені в касових (розрахункових) документах.
Щодо питання правомірності використання позивачем готівкових коштів, вилучених із скриньки РРО операцією «службова видача» на господарські потреби або переміщення готівки з касової скриньки (місця проведення розрахунків) до іншого місця зберігання ( без їх використання на господарські потреби) без оприбуткування таких готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій суд враховує наступне.
Пунктом 2,9 Положення передбачена можливість використання підприємством готівкової виручки (готівки) для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування. Готівка, що надходить через РРО протягом дня, також може бути використана підприємством на господарські потреби. Вилучення таких готівкових коштів зі скриньки РРО відповідно до п.4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженої наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614 може бути здійснено операцією «службова видача», яка застосовується для реєстрації через РРО видачі готівки, не пов»язаної з розрахунковими операціями з покупцями. На суму готівки (вилученої із скриньки РРО операцією «службова видача»), яка буде використана підприємством на господарські потреби, має бути виписаний видатковий касовий ордер та зроблений відповідний запис у касовій книзі підприємства.
Судом встановлено, що позивачем не використовувались готівкові кошти, отримані від реалізації товарів, на господарські потреби. Готівкові кошти, отримані за допомогою операції «службова видача» було повернуто в РРО та у подальшому оприбутковано в центральну касу підприємства.
Також колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції щодо не нарахування умовних відсотків.
Згідно акта перевірки за період з 28.09.2011 року по 11.11.2011 року позивач за договором позики від 27.09.2011 року з ТОВ «СТУБУД» отримав поворотну фінансову допомогу в розмірі 3346000 грн, яка повернута 18.04.2012 року в повному розмірі.
Відповідно до умов договору позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в розмірі, обумовлені цим договором, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів.
Розмір позики становить 5 000 000 грн, сума процентів - 21% річних, дата повернення позики 28 квітня 2012 року.
Зазначений договір та його умови повністю узгоджуються із вимогами цивільного законодавства України.
Згідно актів здачі-приймання робіт наданих послуг за договором позики та розрахункам відсотків за користування позикою витрати позивача щодо відсотків та компенсаційних витрат за даним договором склали 371 384,78 грн.
Визначення безповоротної та поворотної фінансової допомоги визначено у пп. 14.1.257, п.14.1 ст.14 ПК України, зокрема: фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;
сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;
основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);
сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваній постанові, що кошти, які надійшли до ТОВ «Домосвіт Трейд» від «СТУБУД» за договором №2 не є поворотною фінансовою допомогою, а тому у позивача відсутні підстави для нарахування умовних процентів за договором.
Щодо зменшення позивачу розміру від»ємного значення суми податкову на додану вартість у розмірі 47225 грн суд враховує наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2011 року між позивачем та ТОВ «Адепт-Буд» укладено договір поставки №3078-№П.
Відповідно до відомостей бухгалтерського обліку по рахунку 631 «розрахунки з постачальниками» та видаткових накладних, ТОВ «Адепт-Буд» в листопаді було поставлено до позивача товар на суму 20449,20 грн в т.ч. ПДВ у розмірі 3408,20 грн.
Згідно договору про надання рекламних послуг від 02.12.2011 року №2/11, укладеного між позивачем та ТОВ «Укргермес 2000», останнє зобов'язалось надати рекламні послуги.
Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 6851 «розрахунки з іншими кредиторами» та представленими актами здачі-приймання робіт ТОВ «Укргермес 2000» надавалися рекламні послуги, а позивач здійснив за надані послуги оплату.
На підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Укргермес» та ТОВ «Алепт-Буд» позивач сформував податковий кредит.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК).
Виписані позивачу його контрагентами податкові накладні повністю відповідають вимогам ПК України, а тому відсутні підстави їх такими, що не дають права на податковий кредит.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно визнано безпідставними податкові повідомлення-рішення від 20.03.2013 року № 0001102300, №0001112300 та від 30.05.2013 року №0002122300.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
судді: Костюк Л.О.
Твердохліб В.А.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.