08 травня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1275/14
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Транчуковій О.С.,
за участю:
представника позивача - Матвійчук Л.Г.,
представника відповідача - Пєріна А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001592200 від 12.11.2013 р.,
встановив:
Сільськогосподарський кооператив імені Леніна (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Генічеська ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 р. № 0001592200, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 344223 грн., з яких за основним платежем на 275378 грн., за штрафними санкціями на 68845 грн.
Свої вимоги мотивує протиправністю висновків Генічеської ОДПІ щодо нікчемності правочинів з ФОП ОСОБА_3 на поставку нафтопродуктів, оскільки реальність здійснення господарських операцій із цим контрагентом підтверджено первинними бухгалтерськими документами. ФОП ОСОБА_3 були виписані податкові накладні, на підставі яких і формувався податковий кредит. Тобто, Сільськогосподарським кооперативом імені Леніна було повністю виконано вимоги Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту. Відповідачем не надано жодного доказу щодо недійсності правочинів, а у судовому порядку договори купівлі-продажу не визнано недійсними. Жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини. Вказує на те, що юридична відповідальність має індивідуальних характер, а тому позивач не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентом.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, вказавши на те, що збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами перевірки та за спірним податковим повідомленням-рішенням проведено у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів, укладених з ФОП ОСОБА_3 на поставку нафтопродуктів в період травень-вересень, листопад 2011 року, березень 2012 року. Зазначає, що податковий орган перебільшив надані йому законодавством України повноваження, визнавши нікчемними правочини, укладені з постачальником ФОП ОСОБА_3 Відповідно до Податкового кодексу України підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження придбання товарів (послуг) належним чином складеними податковими накладними та використання цих товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а тому позивач правомірно включив ПДВ по відносинам з ФОП ОСОБА_3 до податкового кредиту червня-вересня, листопада 2011 року, березня 2012 року.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що Сільськогосподарському кооперативу імені Леніна правомірно зменшено податковий кредит червня-вересня, листопада 2011 року, березня 2012 року у розмірі 275377,75 грн., сформований за наслідками господарських відносин з ФОП ОСОБА_3 Вказані висновки відповідачем зроблено на підставі акту перевірки Іванівського відділення Генічеської МДПІ Херсонської області ДПС від 03.08.2012 р. № 6/17-2/НОМЕР_2, яким встановлено неможливість здійснення фактичного постачання ФОП ОСОБА_3 нафтопродуктів у липні, вересні-грудні 2011 року, лютому-квітні 2012 року внаслідок відсутності необхідних матеріальних та трудових ресурсів. Крім того, згідно даних Інформаційної бази "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено розбіжність по декларуванню ПДВ по взаємовідносинах між позивачем та ФОП ОСОБА_3 на загальну суму ПДВ 275378 грн. Також зазначає, що видаткові та товарно-транспортні накладні мають дефекти, оскільки не зазначено особу, яка отримувала нафтопродукти. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у період з 10.10.2013 р. по 16.10.2013 р. відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 за період травень-вересень, листопад 2011 року, березень 2012 року, за результатами якої складено акт від 23.10.2013 р. № 263/22-1/03784048.
У висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення:
1) недодержання вимог ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України - не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених з ФОП ОСОБА_3 за червень-вересень, листопад 2011 року, березень 2012 року;
2) п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 275378 грн., у т.ч. за червень-вересень, листопад 2011 року, березень 2012 року.
Під час проведення перевірки ревізором було використано акт Іванівського відділення Генічеської МДПІ Херсонської області ДПС від 03.08.2012 р. № 6/17-2/НОМЕР_2 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 р. по 16.07.2012 р.". У даному акті зазначено, що операції, здійснені ФОП ОСОБА_3, не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Отже, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствами та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у липні, вересні-грудні 2011 року, лютому-квітні 2012 року.
Крім того, відповідач вказує на те, що на момент проведення перевірки встановлено розбіжність по декларуванню податку на додану вартість по взаємовідносинах між Сільськогосподарським кооперативом імені Леніна і ФОП ОСОБА_3 за травень-вересень, листопад 2011 року, березень 2012 року на загальну суму ПДВ 275378 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем складено спірне податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 р. № 0001592200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 344223 грн., з яких за основним платежем на 275378 грн., за штрафними санкціями на 68845 грн.
Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.
Так, відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).
Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.
Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.
Судом встановлено, що правовідносини між Сільськогосподарським кооперативом імені Леніна та ФОП ОСОБА_3 виникли на підставі договорів купівлі-продажу від 11.05.2011 р. № 032 та від 28.02.2012 р. № 025.
Договорами передбачено, що Продавець зобов'язується продати, а Покупець оплатити та прийняти нафтопродукти в подальшому "Товар" в кількості, за якістю та ціною, умовами оплати та поставки, які визначені даним договором. Згідно п.3.1 кількість поставленого Товару визначається у відповідності до товарно-транспортної накладної.
На виконання умов договорів ФОП ОСОБА_3 протягом червня-вересня, листопада 2011 року, березня 2012 року було продано Сільськогосподарському кооперативу імені Леніна 188387 л нафтопродуктів (дизельного пального, бензину А-92, А-95) загальною вартістю 1652266,50 грн., з яких ПДВ - 275377,75 грн. Факт поставки нафтопродуктів підтверджується видатковими накладними від 15.06.2011 р. № 35, від 18.07.2011 р. № 42, від 05.08.2011 р. № 19, від 09.09.2011 р. № 23, від 22.09.2011 р. № 58, від 04.11.2011 р. № 10, від 08.11.2011 р. № 19, від 23.03.2012 р. № 49, податковими накладними від 15.06.2011 р. № 35, від 18.07.2011 р. № 42, від 05.08.2011 р. № 19, від 09.09.2011 р. № 23, від 22.09.2011 р. № 58, від 04.11.2011 р. № 10, від 08.11.2011 р. № 19, від 23.03.2012 р. № 49.
Відповідно до п.5.2 договорів купівлі-продажу від 11.05.2011 р. № 032 та від 28.02.2012 р. № 025 за бажанням покупця та за обумовлену з продавцем оплату, можлива доставка автотранспортом продавця.
Транспортування нафтопродуктів здійснювалося автотранспортом ФОП ОСОБА_3, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 15.06.2011 р., від 18.07.2011 р., від 05.08.2011 р., від 09.09.2011 р., від 22.09.2011 р., від 04.11.2011 р., від 08.11.2011 р., від 23.03.2012 р. Згідно цих товарно-транспортних накладних перевезення нафтопродуктів здійснювали водії ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 На підтвердження факту перебування вказаних осіб у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 позивачем надано трудові договори від 18.03.2003 р. № 167, від 01.07.2010 р. № 21101000042, від 02.11.2009 р. № 21100900070. Суд звертає увагу на те, що у акті перевірки ФОП ОСОБА_3 від 03.08.2012 р. № 6/17-2/НОМЕР_2, який покладено в основу акта перевірки Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна, також вказується на наявність трудових договорів між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Факт того, що ФОП ОСОБА_3 на час виникнення господарських взаємовідносин з Сільськогосподарським кооперативом імені Леніна, а саме у період з червня 2011 року по березень 2012 року включно, мав право на здійснення внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами підтверджується ліцензією Міністерства транспорту та зв'язку України Серії НОМЕР_3, виданої 19.05.2008 р. Згідно із вказаною ліцензією строк її дії з 07.05.2008 р. по 06.05.2013 р.
Наявність у ФОП ОСОБА_3 спеціальних транспортних засобів, необхідних для перевезення нафтопродуктів, підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8.
На підтвердження наявності у ФОП ОСОБА_3 місць для зберігання нафтопродуктів позивачем було надано до суду копії договорів оренди від 20.02.2011 р. та 20.02.2012 р. Згідно п.1.1 договорів оренди орендодавець (ПП "Транзит") передає в оренду основні засоби та обладнання АЗС, які належать йому на праві власності, а орендар (ФОП ОСОБА_3) приймає в оренду вищевказане майно, яке знаходиться по АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності.
Тому доводи відповідача про відсутність у ФОП ОСОБА_3 транспортних засобів та основних засобів для здійснення господарської діяльності не відповідають дійсності.
Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.06.2011 р. № 303 на суму 340850 грн., від 18.07.2011 р. № 375 на суму 337350 грн., від 04.08.2011 р. № 64 на суму 53500 грн., від 09.09.2011 р. № 486 на суму 49220 грн., від 22.09.2011 р. № 518 на суму 356890 грн., від 04.11.2011 р. № 113 на суму 340850 грн., від 08.11.2011 р. № 126 на суму 49755 грн., від 23.03.2012 р. № 117 на суму 123851,50 грн.
Нафтопродукти, отримані від ФОП ОСОБА_3, в подальшому було використано у господарській діяльності позивача, про що свідчать копії звітів про рух продуктів і матеріалів за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, березень 2012 року, копії звітів про підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2011 року та на 1 грудня 2012 року.
Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ФОП ОСОБА_3, які були предметом перевірки.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ФОП ОСОБА_3 вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ФОП ОСОБА_3 є дійсними.
У судовому засіданні представник відповідача вказав на те, що видаткові та товарно-транспортні накладні мають дефекти, оскільки не зазначено особу, яка отримувала нафтопродукти. Суд критично відноситься до цих тверджень, оскільки по-перше, підставою для формування податкового кредиту є податкові накладні (до яких у відповідача жодних зауважень не має), а не видаткові та товарно-транспортні накладні; по-друге, окремі недоліки видаткових та товарно-транспортних накладних (не зазначено особу, яка отримувала нафтопродукти) самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення цих накладних сили первинного документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту. Тим більше, що законодавством не передбачено визнання недійсними видаткових та товарно-транспортних накладних з таких підстав.
Дана позиція також викладена у рішенні Вищого адміністративного суду у справі № К/9991/8144/12 від 28.10.2013 р.
Таким чином, господарські операції між Сільськогосподарським кооперативом імені Леніна та ФОП ОСОБА_3 з приводу поставок нафтопродуктів повністю підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Генічеська ОДПІ не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ФОП ОСОБА_3 вчиняв порушення в сфері оподаткування, документував безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладав нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.
Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ФОП ОСОБА_3 є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.
На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару, отримання (надання) якого документується сторонами господарської операції.
Суд зазначає, що на час здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_3 мав свідоцтво платника ПДВ, що не заперечується податковим органом, а тому він мав право виписувати податкові накладні.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідачем не надано до суду доказів про наявність на час здійснення господарських операцій з позивачем записів у ЄДРПОУ про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3
Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ФОП ОСОБА_3 суд зазначає, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами. Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому Сільськогосподарський кооператив імені Леніна не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства іншими особами по ланцюгу постачання. Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій.
Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з купівлі нафтопродуктів у цього постачальника, висновок Генічеської ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями є протиправним.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.
Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує Генічеська ОДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.
Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.
Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.
Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.
Отже, викладені в акті перевірки висновки Генічеської ОДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.
Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
Генічеська ОДПІ не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.
Також суд зазначає, що приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ст.203 та інших статей гл.16 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Вказані висновки підтверджуються і ст.20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 12.11.2013 р. № 0001592200.
Стягнути з Державного бюджету на користь Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна (код ЄДРПОУ 03784048) судовий збір у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 травня 2014 р.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 8.3.3