Справа: № 825/202/14 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
29 квітня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бужак Н. П.
Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.
За участю секретаря Савін І.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги при звільнення, передбаченої ст. 13 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України від 22.09.2010 року № 889; про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відповідно до постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в ЗС України та був звільнений зі служби 17.12.2013 року у зв'язку із скороченням штатів або проведенням реорганізаційних заходів.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27.12.2013 року №300 позивачу призначено до виплати грошову допомогу в зв'язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік військової служби з розрахунку 22 календарних років.
Згідно довідки від 08.01.2014 року №132/18 при розрахунку позивачу грошової допомоги за основу бралося місячне грошове забезпечення за кожний повний календарний рік служби в розмірі 3599,63 грн, яке складалося з посадового окладу, окладу за військове звання, 35% надбавки за вислугу років, 50% надбавки за виконання особливо важливих завдань, 15% надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, 90% премії.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад лад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення ( підвищення, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМ України, порядок виплати грошового забезпечення визначається КМ України (п.4 ст.9 Закону).
Підпунктом 2 пункту 1 постанови КМ України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців ЗС, Державної прикордонної служби, ВВ України, МВС та осіб начальницького складу органів і підрозділів захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» військовослужбовцям ЗС України установлено щомісячну додаткову грошову винагороду в наступних розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року у розмірі, що не перевищує 40% місячного грошового забезпечення.
Таким чином, вищезазначена постанова Кабінету Міністрів України передбачає виплату відповідним категоріям військовослужбовців щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний щомісячний характер та відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» включається до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Абзацом2 ст. 15 Закону визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Як встановлено судом, на час звільнення з військової служби розмір грошового забезпечення позивача включав щомісячну додаткову грошову винагороду.
Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що розрахунок грошової допомоги при звільненні позивача повинен проводитись з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що при здійсненні розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби склад грошового забезпечення має бути визначений відповідно до положень частини 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до якого має бути включена і щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та у відповідності до вимог чинного законодавства України надав їм правову оцінку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
судді: Костюк Л.О.
Твердохліб В.А.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.