Справа: № 810/6509/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
29 квітня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бужак Н. П.
Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.
За участю секретаря Савін І.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районні Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувсь до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районні Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки від 04.06.2013 року №Ф-94.
Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправною і скасовано вимогу УПФ України у Сквирському районні Київської області від 04.06.2013 року № Ф-94.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач УПФУ у Сквирському районі Київської області подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 2006 року та з 01.01.2012 року відповідно до свідоцтва є платником єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування.
23.05.2007 року позивачу ОСОБА_2 була призначена пенсія за віком, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У червні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Сквирському районі Київської області визначив позивачу зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 1194,03 грн. та надіслав йому вимогу від 04.06.2013 року № Ф-94 про сплату суми недоїмки.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
Відповідно до пп. 1, 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 8 ст. 9 вказаного Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 вказаного Закону, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно з ч. 13 ст. 25 вказаного Закону, нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до територіального органу Пенсійного фонду або позову до суду.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів вважає, що положеннями ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачено, що саме особи, яким надано пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звільняються від сплати за себе єдиного внеску, та ч. 4 ст. 4 вказаного Закону не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач під час винесення вимоги про сплату недоїмки № Ф - 94 від 04 червня 2013 року діяв з порушенням норм чинного пенсійного законодавства, та прийняв вимогу, яка не відповідає вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки позивач, як пенсіонер за віком, звільняється від сплати за себе єдиного внеску.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Сквирському районі Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області задовольнити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
судді: Костюк Л.О.
Твердохліб В.А.
Повний текст виготовлено: 30 квітня 2014 року.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Твердохліб В.А.