ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
06 травня 2014 року № 813/1230/14
10 год. 22 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Качур Р.П.,
за участю секретаря судового засідання - Олійника Ю.В.
позивача ОСОБА_1, представника відповідача Хоми Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -
13 лютого 2014 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-4254 від 03.02.2014 року.
У судовому засіданні 11.03.2014 року ухвалою суду залучено до участі у справі управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи оскаржувану вимогу про сплату боргу відповідачем не дотримано вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та вимог Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вважає оскаржувану вимогу про сплату боргу протиправною та просить її скасувати.
Позивач у судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив про наявність у позивача заборгованості, визначеної в оскаржуваній вимозі, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позиція третьої особи викладена у поясненні на позовну заяву від 20.03.2014 року, де вказано, що у позивача наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка станом на 01.10.2013 року передана для продовження адміністрування органам доходів і зборів.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини.
03.02.2014 року Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області виставлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4254, якою визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2187,01 грн., у тому числі недоїмка 2187,01 грн., штраф 0 грн., пеня 0 грн.
Приймаючи рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно з ч. 3 ст. 9 цього Закону обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 цього ж Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 цього ж Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з ч. 6 ст. 1 цього ж Закону недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 6.3. розд. VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міндоходів України № 455 від 09.09.2013 року органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб-підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Відповідно до п. 6.4. розд. VІ цієї ж Інструкції вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що станом на 31.01.2014 року у картці особового рахунку платника - позивача (71040000) рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску з фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, в сумі 2187,01 грн.
Суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що відповідач не може виносити вимогу про сплату боргу (недоїмки) у випадку відсутності узгодження заборгованості за попередніми вимогами про сплату боргу (недоїмки). Право відповідача на винесення вимоги про сплату боргу у випадку, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, встановлено п. 6.3. розд. VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міндоходів України № 455 від 09.09.2013 року.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази Суд дійшов висновку про наявність у позивача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 2187,01 грн. та правомірність виставлення вимоги про сплату боргу № Ф-4254 від 03.02.2014 року. На пропозицію суду доказів сплати заборгованості позивачем не надано.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи оскаржувану вимогу про сплату боргу № Ф-4254 від 03.02.2014 року на предмет дотримання вимог, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд дійшов висновку, що така прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Відтак вимога про сплату боргу відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Суд дійшов висновку про законність вимоги про сплату боргу № Ф-4254 від 03.02.2014 року.
За таких обставин Суд вважає, що позивач не довів, що при прийнятті оскаржуваної вимоги про сплату боргу відбулося порушення його прав чи інтересів, а тому у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-4254 від 03.02.2014 року слід відмовити повністю.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 12 травня 2014 року.
Суддя Качур Р.П.