Справа № 371/122/14-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11/780/236/14 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 23 06.05.2014
Іменем України
06 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_3 ,
суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю прокурора : ОСОБА_6 ,
захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на постанову Миронівського районного суду Київської області від 12 лютого 2014 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання захисника про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку Миронівського районного суду від 18.05.2009 року щодо ОСОБА_9 ,
Вироком Миронівського районного суду Київської області від 18 травня 2009 року ОСОБА_10 засуджено за ст.ст.191 ч.5, 190 ч.4, 364 ч.2, 366 ч 2 КК, 70 України ( в ред.2001року) до покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків строком на два роки з конфіскацією 1/2 частини майна, що належить йому на праві приватної власності;
ОСОБА_7 засуджено за ст.ст.191 ч.5, 190 ч.4, 364 ч.2, 366 ч.2, 191 ч.2, 70 КК України до покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків строком на два роки з конфіскацією 1/2 частини майна, що належить йому на праві приватної власності, за ст.194 ч.2 КК України ( в ред. 1960року) ОСОБА_10 та ОСОБА_7 виправдано.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили засудженим залишено підписку про невиїзд.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30.12.2009року вирок Миронівського районного суду від 18 травня 2009року змінено.
Перекваліфіковано дії ОСОБА_7 та ОСОБА_10 з ч.4 ст.190 КК України на ч.2 ст.190 КК України та призначено покарання за ч.2 ст.190 КК України ОСОБА_10 у виді трьох років позбавлення волі, ОСОБА_7 у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.49 ч.1 та 74 ч.5 КК України звільнено засуджених ОСОБА_10 та ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч.2 ст.366, ч.2 ст.190, ч.2 ст.191 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
На підставі ст.42 КК України в ред.1960року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено засудженому ОСОБА_10 покарання у виді п"яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків строком на два роки з конфіскацією 1/2 частини майна, що належить йому на праві приватної власності;
На підставі ст.42 КК України в ред.1960року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено засудженому ОСОБА_7 покарання у виді п"яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади,пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків строком на два роки з конфіскацією 1/2 частини майна,що належить йому на праві приватної власності;
Вирок Миронівського районного суду від 18.05.2009року набрав законної сили 30.12.2009 року та 29.01.2010 року направлений на виконання за місцем проживання ОСОБА_7 - до Богуславського РВ ГУ МВС України в Київській області.
У зв'язку з ухиленням ОСОБА_7 та ОСОБА_10 від виконання вироку суду, вони були оголошені в розшук, вирок відносно ОСОБА_7 виконаний лише у жовтні 2013 року.
27.01.2013року захисник ОСОБА_7 ОСОБА_8 подав касаційну скаргу на вирок суду від 18.05.2009року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30.12.2009 року з клопотанням про відновлення строку апеляційного оскарження, посилаючись на те, що подати касаційну скаргу у встановлені строки засуджений не мав змоги, оскільки при апеляційному розгляді почув лише, що справа направляється на новий розгляд, а решту змісту ухвали суду не почув. Лише в жовтні 2013 року він дізнався про повний тест ухвали апеляційного суду.
Постановою Миронівського районного суду Київської області від 12 лютого 2014 року в задоволенні клопотання захисника відмовлено, оскільки суд визнав причини пропуску строку не поважними.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та постановити свою, якою відновити пропущений строк на касаційне оскарження вироку Миронівського районного суду від 18.05.2009 року та ухвалу Апеляційного суду від 30.12.2009 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт вказує, що подати касаційну скаргу у термін, передбачений чинним законодавством, ОСОБА_7 не мав змоги так як при оголошенні резолютивної частину ухвали не чув весь текст ухвали.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення судового рішення без зміни та захисника ОСОБА_8 , в підтримку поданої апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 , аналогічні тим, які були предметом судового розгляду в суді 1-ї інстанції. Колегія суддів погоджується з мотивами та висновками суду, який визнав, що в клопотанні про відновлення строку на оскарження слід відмовити, так як засуджений ОСОБА_7 був присутнім під час апеляційного розгляду його апеляції на вирок Миронівського районного суду від 18.05.2009року, під час проголошення ухвали учасникам судового розгляду було роз'яснено строки і порядок оскарження ухвали Апеляційного суду, яка була йому вручена (згідно поданої ним заяви т.23 а.с. 7) 29.01.2010 року, тому його доводи, що він лише в жовтні 2013 року дізнався про повний текст ухвали - безпідставні.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України (1960р.), колегія суддів,
Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а постанову Миронівського районного суду Київської області від 12 лютого 2014 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження - без зміни.
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно.
Суддя ОСОБА_3