Справа № 377/1538/13-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/349/14 Доповідач у 2 інстанції Матюшко
Категорія Розділ 2 12.05.2014
Іменем України
07 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурора: ОСОБА_5
при секретарі: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Славутицького міського суду Київської області від 28 січня 2014 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дивногорськ, Красноярського Краю, Росія, росіянина, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого в КП «УФКСТ» на посаді завідуючого яхт-клубу «Білі Крила», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 1700 гривень.
Цим же вироком вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів.
Як зазначено у вироку, 8 березня 2013 року о 4 годині 30 хвилин ОСОБА_7 перебував у кафе-барі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , у якому також був ОСОБА_8 .. Між ними виникла сварка, яка переросла в бійку, під час якої у приміщенні кафе-бару ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_8 один раз ногою по голові. Перебуваючи біля входу до кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_3 », продовжуючи свої злочині дії ОСОБА_7 наніс ще один удар головою в обличчя ОСОБА_8 та декілька ударів по тулубу і кінцівках, завдавши йому тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеню, струсу головного мозку, навколо орбітальних гематом, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 168/Е від 04.12.2013 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 284, 417 КПК України. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу тим, що вирок є незаконним з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Суд першої інстанції взагалі не вказав свого ставлення до показів свідка ОСОБА_9 щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому саме ОСОБА_9 , який наполягав на цьому, разом з тим зазначив, що мої заперечення у нанесенні ударів потерпілому по голові та обличчю спростовуються показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_10 , які є послідовними та узгоджуються із змістом переглянутих відеофайлів. Але ж маючи суперечливі докази в справі - покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 з однієї сторони та потерпілого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_10 з іншої, суд не зазначив, чому він взяв до уваги одні докази (свідчення потерпілого та свідка Смоліговець) та відкинув інші (свідчення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 ). Також обвинувачений в апеляційній скарзі вказує нате, що суд у вироку жодним словом не вказав щодо поведінки самого потерпілого, яка передувала отриманню ним тілесних ушкоджень, адже зі свідчень працівників кафе-бару (свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ). саме потерпілий ОСОБА_8 , будучи в стані алкогольного сп'яніння нецензурно висловлювався громадському місці, розпочав сварку, вів себе дуже агресивно та зухвало, намагався заволодіти ножем і застосувати його для заподіяння тілесних ушкоджень, а коли це не вдалось вхопив металеву ложку і вибіг на двір де продовжував бійку з ОСОБА_9 . Так само суд нічого не зазначив і про дії потерпілого коли він ударив обвинуваченого пляшкою по голові і що саме ці дії передували і були причиною застосування фізичної сили з його боку.
Заслухавши доповідача, прокурора, котра просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї представника потерпілого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у зазначених у вироку злочинних діях підтверджуються всією сукупністю доказів, які повно і правильно наведені у вироку, не викликають сумнівів у своїй достовірності, а скоєне обвинуваченим правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України.
Твердження автора апеляційної скарги про недоведеність вини ОСОБА_7 в інкримінованому правопорушенні суперечить фактичним обставинам справи.
Про наявність конфлікту між ним та потерпілим дав покази сам обвинувачений ОСОБА_7 .
Потерпілий ОСОБА_8 підтвердив, що біля приміщення кафе-бару «Атлант» ОСОБА_16 повалив його на землю і почав бити. Він забіг у кафе, де попросив персонал викликати міліцію, а потім повернувся на вулицю, оскільки там залишалася його мати, яку могли також побити. На вулиці ОСОБА_16 і Антонець знову почали його бити, ОСОБА_17 наніс не менше 10 ударів по обличчю, їх намагалися зупинити, він вирвався і забіг у кафе. Коли побачив, що до нього наближається ОСОБА_17 , а за ним ОСОБА_16 , то щоб їх налякати, він схопив зі столу пляшку з-під шампанського і замахнувся нею на ОСОБА_17 , однак по голові його не вдарив, виставивши вперед ліву руку, щоб його відштовхнути. Потім підбіг ОСОБА_16 і вони вдвох заламавши йому руки, поставили його на коліна, та почали бити. ОСОБА_17 наніс не менше 5 ударів в обличчя, а потім ногою в область носа. Потім вони заспокоїлись і бити перестали. Коли він забрав речі і вийшов з кафе, то на вулиці його наздогнали ОСОБА_17 і ОСОБА_16 . ОСОБА_17 вдарив його головою в обличчя, внаслідок чого він упав і знову ОСОБА_17 разом з ОСОБА_16 нанесли кілька ударів. Після цього він пішов до міліції і подав заяву, а потім звернувся у лікарню, де перебував на стаціонарному лікуванні.
Ці покази потерпілого підтвердив в суді свідок обвинувачення ОСОБА_10 , і вказала, що між потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_16 і ОСОБА_18 виник конфлікт і всі перемістилися на вулицю, де вони удвох побили ногами ОСОБА_19 . Повернувшись у кафе, ОСОБА_17 знову підбіг до ОСОБА_19 , який в цей час замахнувся на нього пляшкою, однак вдарити не встиг, пляшка впала і розбилася. ОСОБА_17 збив його з ніг та наніс один удар ногою в обличчя. До нього приєднався ОСОБА_16 і почав бити ногами по тулубу ОСОБА_19 . Коли ОСОБА_19 одягнувся, забрав свої речі і вийшов на вулицю, то вона вийшла за ним і бачила, як ОСОБА_17 і ОСОБА_16 побігли за ОСОБА_19 . ОСОБА_17 взяв ОСОБА_19 спереду двома руками за одяг і головою вдарив його в обличчя, після чого ОСОБА_17 і ОСОБА_16 збили його з ніг і знову побили його ногами.
Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не було зазначено чому він взяв до уваги одні докази ( свідчення потерпілого та свідка Смоліговець ), а відкинув інші ( свідчення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 ) є необгрнутованою.
Оскільки суд першої інстанції у вироку вірно дійшов до висновку і поклав в основу вироку покази потерпілого ОСОБА_19 та свідка Смоліговець, оскільки вони є послідовними, а відкинув покази свідка ОСОБА_9 , оскільки у кримінальному провадженні № 377/1479/13 по обвинуваченню ОСОБА_9 , його визнано винним за ч. 1 ст. 125 КК України, щодо нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 .
Суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що висновок судово-медичної експертизи він не бере до уваги, оскільки зміст висновку № 23 по медичній документації від 17.06.2013 року не відповідає вимогам закону, оскільки немає наукового обґрунтування зроблених експертом висновків, але беручи до уваги розмежування згідно висновку судово-медичного експерта тілесних ушкоджень, завданих діями обвинуваченого ОСОБА_7 , які знайшли підтвердження під час судового розгляду, та діями ОСОБА_9 , які інкриміновані йому у кримінальній справі № 377/1479/13, № 1-кп/З77/64/13 по обвинуваченню останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.125 КК України, ступень особистої участі обвинуваченого у заподіянні майнової шкоди потерпілому, суд вважає правильним визначити відповідальність обвинуваченого за завдану майнову шкоду в частині витрат на лікування на суму 2716 грн. - у розмірі 65% цих витрат, що становить 1765 грн. 40 коп, в частині не отриманої потерпілим зарплати і не нарахованої відпустки на суму 5102 грн. 13 коп. - у розмірі 65% цих витрат, що становить 3316 грн. 38 коп.. Всього стягненню з обвинуваченого на відшкодування майнової шкоди підлягає 5081 грн. 78 коп. (1765,40+3316,38=5081,78).
При призначенні обвинуваченому покарання відповідно до загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд врахував, що вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії невеликої тяжкості, обвинувачений не має судимості, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання і роботи, проте досяг пенсійного віку і отримує пенсію за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням, копія якого долучена до матеріалів справи, характеризується позитивно за місцем роботи і проживання, на обліку у нарколога не перебуває, є учасником ліквідації наслідків від аварії на ЧАЕС, не притягався до адміністративної відповідальності, завдану шкоду не відшкодував. Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідно до ст. 66 і 67 КК України покарання, судом не встановлено. Враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, з урахуванням того, що ОСОБА_7 має постійне місце роботи, досяг пенсійного віку і отримує пенсію за віком, тобто колегія суддів не знаходить призначене ОСОБА_7 покарання явно несправедливим внаслідок суворості в контексті ст. 414 КПК України.
За таких обставин посилання в апеляційній скарзі на недоведеність вини ОСОБА_7 колегія суддів вважає власним поглядом обвинуваченого, оскільки ухвалене судом рішення є обґрунтованим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, котрим суд дав належну оцінку у вироку згідно вимог ст.. 94 КПК України.
Вказівка автора апеляційної скарги про необґрунтоване стягнення моральної шкоди на користь потерпілого спростовується даними судового розгляду та мотивованим рішенням суду у вироку.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства під час судового розгляду, які б могли слугувати підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено. За таких обставин вирок суду є законним.
Керуючись ст.. ст.. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Славутицького міського суду Київської області від 28 січня 2014 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 125 КК України ОСОБА_7 - залишити без змін.
Судді :