07.04.2014р. Справа № 9104/43257/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Обрізка І.М.,
судді СапігиВ.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області, м.Луцьк Волинської області
на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2011р. у справі №2а-7026/11
за позовом ОСОБА_1, м.Луцьк Волинської області
до управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області, м.Луцьк Волинської області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни",-
06.06.2011р. позивач: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, просила зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області здійснити перерахунок та виплатити на її користь підвищення до пенсії "дитині війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.2010р. та в подальшому.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.06.2011р. позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2010р. 05.12.2010р. включно залишено без розгляду.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2011р. у справі №2а-7026/11 позов задоволено; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії "дитині війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 06.12.2010р. до 06.06.2011р. включно відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та з урахуванням проведених виплат.
Відповідач: управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області з таким рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу відповідач мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах, передбачених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків; законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії "дітям війни".
З врахуванням вимог ч.8 ст. 183-2 та п.3 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав:
Безспірно встановлено, що позивач відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус "дитини війни", відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) останній має право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.
Відповідно до вимог ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлений шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що не враховано судом.
Відповідно до вимог ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що частину позовних вимог позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.2010р. по 05.12.2010р. включно та зобов'язання провести нарахування та виплату такої пенсії за вказаний період - залишити без розгляду.
При цьому суд першої інстанції не правильно задоволив позовні вимоги позивача тільки до 06.06.2011р., оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №745 від 06.07.2011р. (набрала чинності з 23.07.2011р.), яка прийнята на виконання Закону України від 14.06.2011р. №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", підвищення до пенсії дітям війни виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає, що позовні вимоги за період з 06.12.2010р. по 22.07.2011р.підлягають задоволенню, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" розміри державних соціальних гарантій на 201-2011 рр, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010-2011 роках повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії "дітям війни".
Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають до часткового задоволення, при цьому належить визнати дії управління Пенсійного фонду щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 06.12.2010р. по 22.07.2011р. включно (згідно позовних вимог), із урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", протиправними; зобов'язати відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 06.12.2010р. по 22.07.2011р., із урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат за вказаний період.
Керуючись вимогами ст.ст.99, 100, 160, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
1.Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області залишити без задоволення.
2.Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.08.2011р. у справі №2а-7026/11 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги позивача задоволити частково.
3.Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області щодо нездійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 06.12.2010р. по 22.07.2011р., із урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", протиправними.
4.Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області провести на користь ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 06.12.2010р. по 22.07.2011р., із урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат за вказаний період.
5.Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області про зобов'язання провести нарахування підвищення до пенсії як "дитині війни" за період з 01.01.2010р. по 05.12.2010р. включно залишити без розгляду.
6.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до вимог ч.10 ст.183-2 КАС України постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя І.М. Обрізко Суддя В.П.Сапіга