01 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/3771/2012
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.
суддів - Бойка А.В.
- Яковлєва О.В.
при секретарі - Єршовій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул,
У червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ (далі ГУМВС) України в Одеській області, Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, про визнання неправомірним наказу ГУМВС України Одеській області від 18 травня 2012 року №208 о/с в частині звільнення з ОВС позивача; зобов'язання ГУМВС України в Одеській області скасувати наказ від 18 травня 2012 року №208 о/с в частині звільнення з ОВС позивача; зобов'язання ГУМВС України в Одеській області поновити позивача на службі в ОВС на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Таїровськгого ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; допущення негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; стягнення з Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що рапорт про звільнення з лав ОВС він не подавав, бажання звільнятися зі служби у нього не виникало, у зв'язку з чим рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням не відповідав його, позивача, внутрішньому волевиявленню.
Відповідачі позов не визнали, зазначивши, що посадові особи ГУМВС України в Одеській області при винесенні оскаржуваного наказу діяли в рамках наданих законом повноважень і без порушень права та інтересів позивача, оскільки 16 травня 2012 року, ОСОБА_2 подав рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням у зв'язку з низькою заробітною платою та ненормованим робочим часом. Визнавши викладені в рапорті причини для звільнення поважними, керівництвом Київського РВ ОМУ ГУМВС було підготовлено матеріали для звільнення ОСОБА_2 у відповідності до вимог діючого законодавства. Позивач був ознайомлений з висновком атестації, що підтверджується його підписом.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України Одеській області від 18 травня 2012 року №208 о/с в частині звільнення з ОВС оперуповноваженого сектору карного розшуку Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_2 Зобов'язано ГУМВС України в Одеській області поновити ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Таїровськгого ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Стягнуто з ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13 643,70 грн. з утриманням податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та стягнення середньої заробітної плати за один місяць в розмірі 1 140 грн. з утриманням податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В апеляційних скаргах ГУМВС України в Одеській області, Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ГУМВС України в Одеській області, Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
ОСОБА_2 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 14 травня 2010 року, з 12 вересня 2011 року працював на посаді оперуповноваженого карного розшуку Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
Наказом ГУМВС України в Одеській області №208 о/с від 18 травня 2012 року лейтенанта міліції ОСОБА_2, оперуповноваженого сектора карного розшуку Таїровського відділу міліції Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області звільнено у запас Збройних Сил за власним бажанням 18 травня 2012 року.
Підставою для прийняття вищезазначеного наказу слугував рапорт ОСОБА_2, зареєстрований ГУМВС України в Одеській області 16 травня 2013 року за вх. №1712, згідно змісту якого, ОСОБА_2 просить звільнити його з ОВС за власним бажанням у зв'язку з низькою заробітною платою та ненормованим робочим днем.
Поданням начальника Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області В.В. Гайваненко від 15 травня 2012 року порушено клопотання про звільнення з ОВС лейтенанта міліції ОСОБА_2 за власним бажанням, через визнання причин звільнення такими, що перешкоджають подальшому проходженню служби в ОВС.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивача незаконно будо звільнено з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1995 року №100.
В апеляційній скарзі Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, оскільки 16 травня 2012 року, ОСОБА_2 подав рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням, то ГУМВС України в Одеській області при винесенні оскаржуваного наказу діяло в рамках наданих законом повноважень і без порушень права та інтересів позивача. Крім того, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з ГУМВС України в Одеській області навіть якщо і були підстави для звільнення є незаконним, так як позивач проходив службу у Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
В апеляційній скарзі Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 подав рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням. Поряд з цим, грошове забезпечення не повинно бути відшкодованим, оскільки вимушеного прогулу позивача взагалі не було.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянтів, виходячи з наступного.
Відповідно до п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Згідно п.68 вказаного Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
З аналізу зазначених правових норм випливає, що обов'язковою передумовою звільнення співробітника органів внутрішніх справи є власноручно складений рапорт із зазначенням поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків. Після подання рапорту до закінчення тримісячного строку попередження особа має право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк. Дотримання трьохмісячного строку при звільненні особи, на яку воно поширюється, за вказаних обставин є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача.
Як стверджують апелянти, позивач подав рапорт про звільнення з органів внутрішніх справи 16 травня 2012 року.
Оскаржуваний наказ про звільнення позивача зі служби прийнято 18 травня 2012 року.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуваний наказ був прийнятий при відсутності домовленості сторін щодо зазначення дати, з якої позивач бажає бути звільненим за власним бажанням, що є порушення вищезазначеного порядку звільнення службовця з органі внутрішніх справ за власним бажанням.
Крім того, подання про звільнення позивача, висновки старших начальників та рішення по цьому поданню, датовані 15 травня 2012 року, тобто днем що передував зверненню з рапортом про звільнення, у зв'язку з чим хронологія подій є нелогічною та свідчить на користь позивача щодо відсутності факту власноручної подачі рапорту.
Слід зазначити, що згідно висновку №3349/02 від 25 жовтня 2013 року судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами адміністративної справи №1570/3771/2012, рукописний текст рапорту без дати про звільнення з ОВС України, складеного та підписаного від імені ОСОБА_2, вхідний №1712 від 16 травня 2012 року, а також підпис від імені ОСОБА_2 у вказаному рапорті виконані не позивачем, а іншою особою.
З вищевказаного слідує, що позивач не подавав власноручно складений рапорт із зазначенням поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків, а тому підстав для прийняття оскаржуваного наказу немає.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності прийняття та скасування наказу ГУМВС України Одеській області від 18 травня 2012 року №208 о/с в частині звільнення з ОВС оперуповноваженого сектору карного розшуку Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_2
Відповідно до п.24 вищезазначеної Постанови у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Виходячи з вищевказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відшкодування позивачу відповідного грошового забезпечення, що виникло за рахунок вимушеного прогулу з ГУМВС України в Одеській області, як розпорядника коштів, у зв'язку незаконним звільненням ОСОБА_2
Згідно п.1 ч.1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.
Колегія суддів вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та стягнення середньої заробітної плати за один місяць в розмірі 1 140 грн. з утриманням податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з ОМУ ГУМВС України в Одеській області, як розпорядника коштів.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційні скарги Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).
Головуючий: Т.М. Танасогло
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Яковлєв