83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
28.04.2014 Справа № 905/1689/14
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ», м. Донецьк
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк
про: стягнення суми основного боргу у розмірі 102268,72 грн., пені - 2301,58грн., 3 % річних - 539,54грн.
За участю уповноважених представників :
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 - особисто (паспорт серії НОМЕР_2).
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 102268,72 грн., пені - 2301,58грн., 3 % річних - 539,54грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 82/07-к від 19.07.2013р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави нарахування 3% річних та пені.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав: правоустановчі документи; договір купівлі-продажу № 82/07-к від 19.07.2013р.; додаткову угоду від 19.07.2013р. до договору купівлі-продажу № 82/07-к від 19.07.2013р.; акт звірки взаємних розрахунків; розрахунок позовних вимог; претензію-вимогу про погашення заборгованості № 66 від 25.02.2014р. та докази її надіслання; накладні № 7 від 11.01.2014р., № 108 від 30.12.2013р., № 18 від 14.01.2014р., № 10 від 11.01.2014р., № 33 від 21.01.2013р.; специфікації № 1 від 19.07.2013р., № 2 від 19.07.2013р.
Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: акт звірки взаємних розрахунків; банківські виписки від 22.07.2013р., від 25.07.2013р., від 16.09.2013р., від 26.09.2013р., від 09.10.2013р., від 16.10.2013р., від 18.10.2013р., від 25.10.2013р., від 28.10.2013р., від 27.11.2013р., від 05.12.2013р., від 13.12.2013р., від 23.12.2013р. від 27.12.2013р., від 24.01.2014р.; довідку № 77 від 20.03.2014р. про наявність заборгованості; клопотання б/н від 24.03.2014р. про покладення на відповідача судових витрат на послуги адвоката у розмірі 5000,00грн.; ордер ДН № 000, 102546; договір про надання адвокатом юридичних послуг (правової допомоги) № 1 від 02.12.2013р.; рахунок № 4 від 03.03.2014р. на суму 5000,00грн.; виписку по рахунку № 26005398403; виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 837637; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3336 від 23.09.2009р.; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 069207; рахунки № 138 від 28.11.2013р., № 24 від 07.11.2013р., № 60 від 14.11.2013р., № 208 від 31.10.2013р., № 96 від 22.11.2013р., № 150 від 26.10.2013р., № 106 від 18.10.2013р., № 17 від 06.12.2013р., № 63 від 12.10.2013р., № 131 від 28.09.2013р., № 92 від 21.09.2013р., № 52 від 17.09.2013р., № 79 від 23.07.2013р., № 86 від 24.07.2013р., № 66 від 19.07.2013р., № 117 від 26.12.2013р., № 119 від 27.12.2013р., № 120 від 27.12.2013р., № 36 від 13.12.2013р., № 70 від 17.12.2013р., № 99 від 24.12.2013., № 17 від 04.10.2013р., № 122 від 30.12.2013р.; накладні № 128 від 28.11.2013р., № 18 від 07.11.2013р., № 51 від 14.11.2013р., № 181 від 31.10.2013р., № 83 від 22.11.2013р., № 133 від 26.10.2013р., № 99 від 18.10.2013р., № 15 від 06.12.2013р., № 58 від 12.10.2013р., № 105 від 28.09.2013р., № 71 від 21.09.2013р., № 69 від 24.07.2013р., № 68 від 22.07.2013р., № 104 від 26.12.2013р., № 105 від 27.12.2013р., № 106 від 27.12.2013р., № 34 від 13.12.2013р., № 58 від 17.12.2013р., № 87 від 24.12.2013р., № 15 від 04.10.2013р., № 108 від 30.12.2013р.; лист № 19/07 від 19.07.2013р.; акт прийому-передачі наданих юридичних послуг; акт розрахунків вартості юридично-правової допомоги; рахунки № 29 від 14.01.2014р., № 18 від 11.01.2014р., № 8 від 21.01.2014р., № 12 від 11.01.2014р., № 122 від 30.12.2013р.
28.04.2014р. відповідачем надано заяву б/н б/д, у якій останній позовні вимоги визнав в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 102268,72грн.
Розглянувши матеріали справи, суд
19.07.2013р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 82/07-к (а.с. 8-9) (далі - договір), згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність покупця, а покупець в сою чергу в порядку та на умовах визначених цим договором зобов'язався прийняти від продавця та оплатити наступний товар: продукція виробничого характеру - сипкі будівельні матеріали шлаки, щебінь, пісок і т.д. (далі - товар).
Загальна кількість товару, його часткове співвідношення, асортимент, номенклатура, кількість, якість, одиниці виміру та ціна одиниці виміру товару визначається сторонами у відповідних специфікаціях або накладних (видаткових/товарно-транспортних) або додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 3.3. договору сторони дійшли згоди стосовно того, що моментом передачі продавцем певної кількості або всього товару у власність покупця, є здійснення фактичної доставки товару, що співпадає з датою підписання накладних.
За умовами п. 3.6. договору прийом-передача товару оформляється шляхом підписання сторонами відповідних документів про приймання-передачу товару, зазначені у даному пункті. Так разом з кожною партією товару продавець надає покупцю наступні документи: належним чином оформлену податкову накладну зареєстровану згідно чинного законодавства України; оригінал рахунку-фактури; підписані продавцем два примірника податкових накладних для підписання їх покупцем; підписані продавцем три примірника товарно-транспортних накладних для підписання їїх покупцем, якщо такі мають місце; сертифікат якості товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну товару шляхом внесення попередньої плати у розмірі 100 % від його вартості, яка визначена у специфікації чи/або письмовому рахунку продавця на банківський рахунок. У випадку невиконання покупцем обов'язку щодо внесення попередньої оплати у розмірі 100 % від вартості товару, оплата вартості здійснюється покупцем протягом 3-х банківських днів з дати підписання накладної з урахуванням суми визначеної в такій накладній, але не пізніше дати фактичної доставки товару, що передбачено п. 3.3. розділу 3 цього договору (п.п. 5.3., 5.4. договору).
За умовами п. 6.6. договору, у разі несвоєчасної оплати покупцем вартості товару продавцю у відповідності до умов цього договору, що розцінюється як неналежне виконання покупцем свого грошового зобов'язання перед продавцем, покупець сплачує подавцю неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки виконання грошового зобов'язання.
Цей договір вважається укладеним і набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р. включно. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не заявить про його розірвання у зв'язку із закінченням строку його дії, тоді строк дії договору вважається продовженим до 31.12.2014р. включно.
На виконання умов договору купівлі-продажу № 82/07-к від 19.07.2013р. позивач поставив відповідачу товар, який частково був сплачений відповідачем, що підтверджується банківськими виписками, наявними у матеріалах справи (а.с. 30-44).
Позивачем були виставлені відповідачу рахунки № 29 від 14.01.2014р. на суму 6788,68грн., № 18 від 11.01.2014р. на суму 3328,04грн., 3 48 від 21.01.2014р. на суму 1256,86грн., № 12 від 11.01.2014р. на суму 48963,68грн., № 122 від 30.12.2013р. на суму 41931,46грн. (а.с. 137-139)
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість на суму 102268,72грн. виникла за накладними № 7 від 11.01.2014р. на суму 48963,68грн., № 108 від 30.12.2013р. на суму 41931,46грн., № 18 від 14.01.2014р. на суму 6788,68грн., № 10 від 11.01.2014р. на суму 3328,04грн., № 33 від 21.01.2013р. на суму 1256,86грн. (а.с. 16-18).
Товар за даними накладними було отримано відповідачем особисто, про що свідчить його підпис та відбиток печатки.
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару, позивач звертався до останнього з претензією-вимогою № 66 від 25.02.2014р. про погашення заборгованості у розмірі 102268,72грн., яка була отримана але не задоволена покупцем (а.с. 14-15), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 102268,72 грн., пені - 2301,58грн., 3 % річних - 539,54грн.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
28.04.2014р. від відповідача надійшла заява б/н б/д, у якій останній позовні вимоги визнав частково, а саме - суму основного боргу у розмірі 102268,72грн. (а.с. 135).
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.
За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.
В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:
- по-перше, часткове визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;
- по-друге, часткове визнання позову здійсненою уповноваженою (а.с. 65-66) на вчинення такої процесуальної дії особою;
- по-третє, оскільки учасниками судового процесу є лише позивач та відповідач, остільки визнання позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань - стягненні з відповідача заборгованості за поставлений товар відповідно до договору купівлі-продажу № 82/07-к від 19.07.2013р., а також пені у розмірі 2301,58грн. та 3 % річних - 539,54грн.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору купівлі-продажу № 82/07-к від 19.07.2013р.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, в контексті зазначених норм, укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу № 82/07-к від 19.07.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну товару шляхом внесення попередньої плати у розмірі 100 % від його вартості, яка визначена у специфікації чи/або письмовому рахунку продавця на банківський рахунок. У випадку невиконання покупцем обов'язку щодо внесення попередньої оплати у розмірі 100 % від вартості товару, оплата вартості здійснюється покупцем протягом 3-х банківських днів з дати підписання накладної з урахуванням суми визначеної в такій накладній, але не пізніше дати фактичної доставки товару, що передбачено п. 3.3. розділу 3 цього договору (п.п. 5.3., 5.4.договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Між тим відповідачем частково були виконані грошові зобов'язання зі сплати поставленої продукції, що підтверджується банківськими виписками, наявними у матеріалах справи (а.с. 30-44).
Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за накладними № 7 від 11.01.2014р., № 108 від 30.12.2013р., № 18 від 14.01.2014р., № 10 від 11.01.2014р., № 33 від 21.01.2013р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у визначеній в накладній сумі.
Таке неналежне виконання грошових зобов'язаннь кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору купівлі-продажу № 82/07-к від 19.07.2013р. на загальну суму 102268,72 грн.
З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 102268,72 грн.
Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами п. 6.6. договору, у разі несвоєчасної оплати покупцем вартості товару продавцю у відповідності до умов цього договору, що розцінюється як неналежне виконання покупцем свого грошового зобов'язання перед продавцем, покупець сплачує подавцю неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки виконання грошового зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення 2301,58грн. пені та 539,54грн. 3 % річних.
Суд враховує, що умовами п.п. 5.3., 5.4. договору сторони встановили кінцевий строк оплати, а саме - 100% передплата, а у випадку невиконання покупцем обов'язку щодо внесення попередньої оплати у розмірі 100 % від вартості товару, оплата вартості здійснюється покупцем протягом 3-х банківських днів з дати підписання накладної з урахуванням суми визначеної в такій накладній. Суд зазначає, що умовами договору передбачені саме банківські дні, що не було враховано позивачем при визначенні дати виникнення права вимоги. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги за накладними № 7 від 11.01.2014р. - 16.01.2014р., № 108 від 30.12.2013р. - 10.01.2014р., № 18 - 20.01.2014р., № 10 від 11.01.2014р. - 16.01.2014р., № 33 від 21.01.2014р. - 25.01.2014р.
Перевіривши арифметичний розрахунок пені, наданий позивачем, встановлено, що позивачем був невірно визначений період прострочення зобов'язання, а саме: за накладною № 7 від 11.01.2014р. на суму 48963,68грн. - період нарахування з 16.01.2014р. по 13.03.2014р.; за накладною № 108 від 30.12.2013р. на суму 41931,46грн. - період нарахування з 10.01.2014р. по 13.03.2014р.; за накладною № 18 від 14.01.2014р. на суму 6788,68грн. - період нарахування з 20.01.2014р. по 13.03.2014р.; за накладною № 10 від 11.01.2014р. на суму 3328,04грн. - період нарахування з 16.01.2014р. по 13.03.2014р.; за накладною № 33 від 21.01.2014р. на суму 1256,86грн. - період нарахування з 25.01.2014р. по 13.03.2014р.
Перевіривши арифметичний розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, встановлено, що позивачем був невірно визначений період прострочення зобов'язання, а саме: за накладною № 7 від 11.01.2014р. на суму 48963,68грн. - період нарахування з 16.01.2014р. по 14.03.2014р.; за накладною № 108 від 30.12.2013р. на суму 41931,46грн. - період нарахування з 10.01.2014р. по 14.03.2014р.,; за накладною № 18 від 14.01.2014р. на суму 6788,68грн. - період нарахування з 20.01.2014р. по 14.03.2014р.; за накладною № 10 від 11.01.2014р. на суму 3328,04грн. - період нарахування з 16.01.2014р. по 14.03.2014р.; за накладною № 33 від 21.01.2014р. на суму 1256,86грн. - період нарахування з 25.01.2014р. по 14.03.2014р.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення пені та 3 % річних у розмірі 2152,10грн. та 505,05грн. відповідно.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо вимоги відповідача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із оплатою послуг адвоката в сумі 5000,00грн. в якості судових, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яким визначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно роз'яснення ВГСУ від 04.03.1998 року № 02-5/78 відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 має право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_3, який міститься в матеріалах справи (а.с. 56).
02.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ» (клієнт) та адвокатом ОСОБА_2 (адвокат) укладено договір №1 про надання адвокатом юридичних послуг (а.с. 50-52) , згідно п.п. 1.1., 1.5. якого адвокат зобов'язався надати юридичні послуги (правову допомогу) клієнту, у тому числі за його окремими дорученнями у відповідності до умов цього договору та чинного законодавства України, а клієнт зобов'язався відшкодовувати адвокату фактично понесені ним витрати на підставі окремих письмових рахунків наданих адвокатом.
За умовами п.п. 4.1., 4.2., 4.3. вартість наданих адвокатом юридичних послуг за цим договором, визначається у відповідності до положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. № 5076-VІ та становить суму, яка визначається в письмових рахунках адвоката без урахування ПДВ.
На виконання вказаного договору замовником було сплачено 5000,00грн. за послуги адвоката, що підтверджується банківською випискою від 19.03.2014р. (а.с. 54).
Таким чином, враховуючи, вищенаведені факти, суд згідно з приписами статті 44 ГПК України вважає витрати на оплату послуг адвокату на підставі договору про надання адвокатом юридичних послуг (правової допомоги) № 1 від 02.12.2013р. в сумі 5000,00грн. судовими.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Приймаючи до уваги що: в межах цієї справи відбулося три судових засідання; характер спору не становить значної складності та відсутність необхідності великого досвіду для його успішного завершення; відсутність серед наданих позивачем документів доказів на підтвердження видатків, пов'язаних із розглядом справи (транспортних на відрядження тощо); відсутність доказів на підтвердження витрат адвокатом значної кількості часу на представництво інтересів позивача у цій справі; кількість підготовлених адвокатом документів, обсяг доказів, які надані на підтвердження доводів та вплив даних доказів на результат вирішення спору; співвідношення між загальної сумою позовних вимог та оплачених послуг адвоката, суд дійшов висновку, що належна до компенсації відповідачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 3000,00грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 253, 509, 525, 530, 549, 625, 599, 610, 629, 655, 656, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 202, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 41, 43, 44, 49, 78, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ», м. Донецьк (ЄДРПОУ 37086882) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення суми основного боргу у розмірі 102268,72 грн., пені - 2301,58грн., 3 % річних - 539,54грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83057, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ» (83005, м. Донецьк,вул. Рєчна, 42, кв. 115, ЄДРПОУ 37086882) суму основного боргу у розмірі 102268,72 грн., пені - 2152,10грн., 3 % річних - 505,05грн., відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 2098,52грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 3000,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 28.04.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2014р.
Суддя Я.О. Левшина
Вх: 16237/14
305-69-11
надруковано 3 прим.:
1 - ГСДО,
1 - позивачу
1 - відповідачу