ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/25835/13 17.04.14
За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування"
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест» Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія»
провідшкодування шкоди в сумі 29 198,04 грн.
СуддяБорисенко І.І.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача-1 - Медвецька Г.І., представник за довіреністю.
від відповідача-2 - не з'явився;
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест» про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 29 198,04 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1, як винна особа повинен відшкодувати позивачу завдану внаслідок ДТП матеріальну шкоду.
Відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що шкоду заподіяну внаслідок ДТП, учасником якої був працівник ТОВ «Енерго-Бест» має відшкодувати страховик - ПАТ «Міська страхова компанія» у зв'язку із укладеним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісом №АА/6051810).
З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, судом за клопотанням відповідача-1 було залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія».
Розгляд справи неодноразово відкладався.
На уточнюючи запитання суду, позивач підтвердив заявлені позовні вимоги лише до відповідача-1, про що позивачем подана заява про підтвердження позовних вимог. Жодних вимог до відповідача-2 позивачем не заявлено, позаяк позивач вважає належним відповідачем по справі саме винну в ДТП особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест».
Враховуючи викладене, предметом судового розгляду є вимога позивача до відповідача-1 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 29 198,04 грн.
Відповідач-2 на призначені судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, письмових доказів не подавав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до відомостей зазначених в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців.
Отже, судом вчинені дії для належного повідомлення сторін у справі відповідно до приписів ст. 64 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.05.2012р. у м. Києві по вул. Притильсько-Микільська, 5 була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля “ГАРЗ”, д.н.з. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4 та автомобіля "Форд", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5
Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем “ГАРЗ”, д.н.з. НОМЕР_3, не дотримувався безпечної дистанції, внаслідок чого, допустив зіткнення з автомобілем "Форд", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, чим порушив вимоги пункту 10.9 ПДР України. Дані обставини підтверджуються постановою Подільського районного суду м. Києва від 13.07.2012р. №2607/7171/2012 та розширеною довідкою ДАІ №9012136, копії яких містяться у матеріалах справи.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Форд", д.н.з. НОМЕР_2. (застрахований автомобіль), який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування АС №005246 від 18.06.2011р.
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування АС №005246 від 18.06.2011р., страхового акту №АС-006886 від 16.09.2013р., розрахованого на підставі рахунку-фактура №АдС-00009847 від 10.09.2013р. та акта виконаних робіт №АДСА-0007841 від 04.11.2013р. (відповідно до яких матеріальний збиток склав 29 198,04 грн.) позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 29 198,04 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №11694 від 27.09.2013р. на суму 29 198,04 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, тобто в сумі 29 198,04 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля “ГАРЗ”, д.н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_4, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Подільського районного суду м. Києва від 13.07.2012р. №2607/7171/2012.
Також, як встановлено судом транспортний засіб - автомобіль “ГАРЗ”, д.н.з. НОМЕР_3, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди «Форд», належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест».
З постанови Подільського районного суду м. Києва від 13.07.2012р. №2607/7171/2012 вбачається, ОСОБА_4 працював у ТОВ «Енерго-Бест» водієм.
Суду також наданий строковий трудовий договір від 25.05.2012р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест» та громадянином ОСОБА_4, а відтак судом встановлено, що ОСОБА_4 перебував з відповідачем в трудових відносинах.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем «ГАРЗ» встановлена у судовому порядку.
Разом з тим, на час скоєння вищевказаної ДТП (26.05.2012р.) цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб, які експлуатують автомобіль “ГАРЗ”, д.н.з. НОМЕР_3 на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АА/6051810 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 0 грн., строк дії полісу з 17.08.2011р. до 16.08.2012р.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Суд вказує, що страхування цивільної відповідності на випадок завдання шкоди, передбачене Цивільним кодексом України та чинним законодавством України є однією з форм забезпечення виконання зобов'язання, особою яка її завдала.
В даному випадку відповідач-1 застрахував ризик своєї цивільної відповідальності за договором обов'язкового страхування на користь третьої особи.
Відповідно до пункту 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Отже, відповідач є особою на яку за полісом №АА/6051810 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля “ГАРЗ”, д.н.з. НОМЕР_3 на час спірної ДТП.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, за приписами ст. 1194 ЦК України з метою захисту прав потерпілого встановлюється додаткова (субсидіарна) відповідальність страхувальника (у випадку, якщо страхове відшкодування, яке здійснює страховик недостатньо, страхувальник зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою).
Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, суд вказує, що враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, ст. 12.1, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" згідно з якими зобов'язання, що виникло з делікту при наявності полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів має бути виконано двома боржниками у визначених згідно вказаних норм частинах.
За встановлених обставин справи, особами відповідальними за завдані збитки у даному випадку є Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія» відповідно до положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (50 000 грн.) та відповідач-1 відповідно до вимог ст.ст. 1188, 1194 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем-2, як страховиком. Винуватець несе відповідність за шкоду, яка не покривається відповідним полісом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 25.11.2008р.
Альтернативність вибору боржника на думку суду в даному випадку відсутня, і закінчення строків звернення до страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з вимогою виконати його частину зобов'язання чи його правомірна відмова у виплаті, не зумовлює обов'язок винуватця відшкодувати шкоду, в частині, що покрита полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Проте, позивачем заявлена позовна вимога принципово до відповідача-1, у зв'язку із цим, окрім поданої позовної заяви, позивачем також подана заява про підтвердження позовних вимог саме до відповідача-1.
Оскільки, предметом судового розгляду є вимога позивача до відповідача-1 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 29 198,04 грн. суд відмовляє у позові про стягнення 29 198,04 грн. до відповідача-1 у зв'язку із тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача-1 застрахована у відповідача-2, і саме останній є перш за все відповідальною особою в цих межах, проте позивачем жодної вимоги не заявлено до відповідача-2.
За обмеженим предметом розгляду даної справи, враховуючи встановлені обставини справи, суд відмовляє у задоволенні позову.
Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 30.04.2014
Суддя І.І. Борисенко