Кіровоградської області
05 травня 2014 рокуСправа № 912/672/14
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/672/14
за позовом: державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" в особі Смолінської шахти, с. Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області
до відповідача: комунального підприємства "Енерговодоканал", с. Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області
про стягнення 323 411, 91 грн.
Представники :
від позивача - Літвінова О.О., довіреність № 18/3340 від 25.04.13 р.;
від відповідача - Штирба О.В., довіреність № 1 від 02.01.14 р.
Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" в особі Смолінської шахти звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з комунального підприємства "Енерговодоканал" на користь позивача завданої матеріальної шкоди в сумі 323 411,91 грн.
Свої вимоги позивач, з посиланням на ст.ст. 189, 191, 192, 193, 217, 222, 224 ГК України, обґрунтовує тим, що Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області позивачу пред'явлено вимогу про стягнення з комунального підприємства "Енерговодоканал" матеріальних збитків в сумі 323 411,91 грн., що міститься в акті ревізії від 09.08.13 р. за № 05-25/2 (а.с. 3-7).
Відповідач в наданому до суду відзиві вимоги позивача не визнав повністю, вказуючи на те, що відповідач в повному обсязі виконав всі передбачені зобов'язання за договорами, укладеними з позивачем; виникнення матеріальних збитків у позивача відбулося не з вини відповідача, у зв'язку з чим просить в позовних вимогам відмовити повністю (а.с. 139-140).
Дослідивши матеріали справи, надані у справі сторонами докази, заслухавши пояснення представників обох сторін, господарський суд встановив наступні обставини.
01.05.10 р. та 01.03.11 р. між комунальним підприємством "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради (далі - Виконавець) та державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Споживач) укладено договори про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення за № 175/10 та 175/11 ( далі - Договори, а.с. 19-24, 25-29).
За умовами Договорів, Виконавець зобов'язався своєчасно надати Споживачу відповідної якості послуги з постачання холодної води і водовідведення, а Споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до розділу 2 Договорів, плата за надані послуги за наявності засобів обліку води справляється за їх показниками; тарифи на послуги за Договорами визначаються на підставі рішень Смолінської селищної ради, які є невід'ємною частиною договору і становлять: з централізованого постачання холодної води - 9,69 грн., крім того ПДВ 20 % - 1,94 грн., всього 11,63 грн. за куб.м.; з водовідведення - 5,19 грн., крім того ПДВ 20 % - 1,04 грн., всього 6,23 грн. за куб.м. (договір № 175/10 від 01.05.10 р.) та з централізованого постачання холодної води - 14,17 грн., крім того ПДВ 20 % - 2,83 грн., всього 17,00 грн. за куб.м.; з водовідведення - 7,86 грн., крім того ПДВ 20 % - 1,57 грн., всього 9,43 грн. за куб.м. (а.с. 19, 25).
Як вбачається зі змісту рішень виконкому Смолінської селищної ради від 22.08.08 р. за № 151 та від 05.04.11 р. за № 37, а також виходячи з наведених у Договорах тарифів, сторони в укладених ними Договорах погодили застосування діючих, станом на дату укладення Договорів, тарифів, встановлених для комерційних споживачів рішеннями органу місцевого самоврядування (а.с. 30, 31).
З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач, як сторони укладених Договорів, належним чином виконали взяті на себе за Договорами зобов'язання, що підтверджується відповідними належними доказами, а саме: підписаними обома сторонами актами про надання послуг з постачання та водовідведення за період з січня 2011 р. по березень 2013 р.; виставленими відповідачем на оплату позивачу відповідних рахунків за той же період та відповідні платіжні документи про фактичну сплату позивачем виставлених Виконавцем рахунків щодо оплати отриманих послуг з постачання та водовідведення (а.с.150-221).
Отже, господарським судом встановлено, що відповідачем надано передбачені Договорами послуги, а позивачем фактично сплачена вартість отриманих послуг за тарифами, обумовлених Договорами та встановлених відповідними рішеннями Смолінської селищної ради (з наступними до них змінами).
01.02.14 р. за ініціативою позивача між сторонами укладено додаткову угоду № 2 про зміну Договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення № 175/11 від 01.03.11 р. (далі - Додаткова угода), відповідно до змісту якої сторони змінили пункт 2.1 і виклали його в новій редакції: "п. 2.1. Тарифи на послуги за даним Договором визначаються на підставі рішень виконавчого комітету Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області, які є невід'ємною частиною договору і становлять:
з централізованого постачання холодної води:
- для шахти - 16,82грн., крім того ПДВ 20 % - 3,36 грн., всього 20,18 грн. за куб.м.;
- для населення (гуртожитки № 1, № 2) - 7,92 грн., крім того ПДВ 20 % - 1,58 грн., всього 9,50 грн. за куб.м.;
з водовідведення:
- для шахти - 9,53 грн., крім того ПДВ 20 % - 1,9 грн., всього 11,44 грн. за куб.м.
- для населення (гуртожитки № 1, № 2) - 5,65 грн., крім того ПДВ 20 % - 1,13 грн., всього 6,78 грн. за куб м."
Згідно п. 7 Додаткової угоди ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печатками Сторін (а.с.148).
До укладення та підписання Додаткової угоди (01.02.14 р.), питання щодо застосування до розрахунків за наданні відповідачем за Договорами послуги з постачання холодної води і водовідведення тарифів для населення, а саме мешканців гуртожитків, позивачем не ініціювалось, не розглядалось та відповідно не вирішувалось сторонами.
Даний факт також в судовому засіданні підтвердили і представники обох сторін.
А отже, враховуючи вище наведене, правові підстави для здійснення розрахунків за Договорами, з урахуванням інших тарифів, ніж встановлено Договорами, до 01.02.14 р. у стопін були відсутні.
Як на єдину підставу пред'явленого позову, позивач вказує на акт ревізії Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 09.08.13 р. № 05-25/2, відповідно до змісту якого Смолінська шахта за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2013 р. здійснювала розрахунки з відповідачем за тарифами, затвердженими рішеннями Смолінської селищної ради по категорії споживачів "Підприємства" без урахування наявності на балансі шахти житлового фонду. А зважаючи на те, що на балансі Смолінської шахти обліковується житловий фонд (гуртожитки), то відповідно до оплата послуг за проживання у гуртожитку повинна здійснюватися за тарифами, установленими для будинків державного та громадського житлового фонду, тобто розрахунки за отримані мешканцями гуртожитків послуги з водопостачання та водовідведення повинні здійснюватися відповідно затверджених тарифів для категорії споживачів "населення", внаслідок чого, в період з 01.01.11 р. по 31.03.13 р. та згідно з розрахунком ревізії шахтою зайво перераховано відповідачу кошти в сумі 323 411,91 грн.(а.с. 33-37).
Однак, в ході судового розгляду даної справи, доводи позивача про перерахування зайво сплачених ним відповідачу грошових коштів, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі доказами.
Таким чином, встановлені господарським судом обставини вказують на безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача заподіяних матеріальних збитків, що пов'язані з виконанням відповідачем взятих на себе за Договорами зобов'язань.
Висновків про безпідставність вимог позивача господарський суд дійшов враховуючи також наступне.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ учасника певних господарських відносин, що проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Таке зменшення наступає незалежно від волевиявлення сторін, а як наслідок невиконання зобов'язань.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Всупереч вимог ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, позивач не довів суду тих обставин, що свідчать про протиправність дій відповідача та як наслідок цього, заподіяння відповідачем матеріальних збитків позивачу.
Виявлені внутрішньою ревізією ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" та його відокремленого підрозділу - Смолінська шахта порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.
Дана правова позиція викладена Верховним Судом України у своєму рішенні від 22.01.2013 р. № 5006/18/13/2012, що прийнято за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення, з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального у подібних правовідносинах, яке у відповідності до змісту ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є для господарського суду обов'язковим, оскільки судова практика господарського суду має відповідати рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про безпідставність пред'явлених вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача і не стягуються.
Керуючись ст. ст. 33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.
Повне рішення складено 12.05.2014 р.
Суддя Л. С. Коротченко