іменем України
29.04.2014 Справа № 905/8902/13
за позовом Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ,
Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, м. Луганськ
Військової частини НОМЕР_1 , м. Васильків, Київська область
до Фізичної особи-підприємця Кліменка Юрія Миколайовича, м. Донецьк
про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ», м. Київ.
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Говоруна О.В.
суддів Колесника Р.М., Харакоза К.С.
Представники:
від прокуратури - Брильов М.О., за посвідченням № 012561;
від позивача 1 - Косовець К.М., довіреність № 220/579/д від 08.11.2013;
від позивача 2 - не з'явився;
від позивача 3 - Косовець К.М., довіреність від 12.02.2014;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - Фролов І.О., довіреність №696/юр від 13.01.2014.
Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач 1), Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (далі - позивач 2), Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач 3) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кліменка Юрія Миколайовича (далі - відповідач) про витребування майна із чужого незаконного володіння та зобов'язання повернути його державі.
Прокурор звернувся до суду з заявою №951 від 17.03.2014 (т.1 а.с.173-179) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить витребувати з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі позивача 2 державне військове майно: ПТО №99, 1982 року будування, загальною площею 260 м. кв., гараж №97, 1982 року будування, загальною площею 720 м. кв., сховище №87/2, 1973 року будування, загальною площею 630 м. кв., об'єкти благоустрою дерева 15шт., чагарник в кількості 4 шт., асфальтові доріжки 100 м. кв. вимощення, яке розташоване у військовому містечку № НОМЕР_2 , в м. Донецьку, по вул. Стратонавтів. Представник позивача 1, 3 проти задоволення вказаної заяви не заперечував. Зазначена заява судом прийнята, спір розглядається судом в обсязі остаточно заявлених позовних вимог.
Розгляд справи по суті розпочатий 17.03.2014.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що між Військовою частиною НОМЕР_3 та відповідачем 27.11.2003 та 11.02.2004 були укладені угоди №01-03 та №2, за якими була проведена реалізація військового майна. В подальшому, зазначені угоди були визнані судом недійсними з моменту їх укладання та відповідача зобов'язано повернути Військовій частині НОМЕР_1 отримане за вказаними угодами нерухоме майно. Однак, як зазначає прокурор, відповідачем вказане майно повернуто не було.
Крім того, прокурор просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.
Представники позивачів підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно ухвали господарського суду Донецької області від 17.02.2014, за клопотанням позивача 1, строк розгляду справи був продовжений.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.03.2014 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Міжнародний комерційний банк», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ», яке було перейменоване за вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» у Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» (далі - третя особа).
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Третя особа у запереченнях на позовну заяву №35 від 10.04.2014 заперечила проти задоволення позовних вимог та зазначила, що позивач не довів що є власником спірного майна.
Крім того, третя особа звернулась до суду з клопотанням про припинення провадження у справі, у зв'язку із тим, що на час розгляду даної справи існує рішення господарського суду Донецької області, яким вирішений спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Суд, заслухавши прокурора, представника позивача 1, 3 та третю особу, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
27.11.2003 між Військовою частиною НОМЕР_3 та відповідачем була укладена угода №01- 03 про передання списаних споруд та будівель: ПТО № 99, 1982 року будування, загальною площею 260 м.кв.; гаражу № 97, 1982 року будування, загальною площею 720 м.кв. та сховища № 87/2, 1973 року будування, загальною площею 630 м.кв. під розбирання, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (далі - угода) (т.1 а.с.57-59).
Відповідно до п.4.5 угоди, залишкова вартість списаних споруд: №99, №97, №87/2 військової частини НОМЕР_3 згідно актів списання складає до 6 000грн.
11.02.2004 між Військовою частиною НОМЕР_3 та відповідачем була укладена додаткова угода № 2, в якій сторони домовились про прийом-передачу від Військової частини НОМЕР_3 до відповідача казармено-житлового фонду військового містечка № НОМЕР_2 , комунальних споруд та об'єктів благоустрою військового містечка № НОМЕР_2 , розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Стратонавтів, Міністерства оборони України згідно опису № 1 та опису № 2 (т.1 а.с.60-68).
До вказаної додаткової угоди додані опис № 1 та опис № 2, згідно яких відповідачу передано та останнім прийнято наступні будівлі та споруди: № 99-ПТО, № 97-гараж, № 87/2 - сховище, об'єкти благоустрою - дерева 15 шт., чагарник в кількості 4 шт., асфальтові доріжки 100 м.кв. вимощення (т.1 а.с.69-70).
Рішенням господарського суду Донецької області у справі №15/299пд від 30.03.2011 зазначені угоди були визнані недійсними з моменту їх укладання та відповідача зобов'язано повернути Військовій частині НОМЕР_1 отримане за вказаними угодами зазначене вище нерухоме майно (т.1 а.с.72-84).
Постановами Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2011 та Вищого господарського суду України від 13.10.2011 рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2011 залишено без змін (т.1 а.с.85-95).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, військове нерухоме майно, яке складається з будівель та споруд: № 99-ПТО, № 97-гаражу, № 87/2 - сховищ, об'єктів благоустрою - дерев 15 шт., чагарників в кількості 4 шт. та асфальтових доріжок 100 м.кв. вимощень до теперішнього часу відповідачем не було повернено, станом на час розгляду справи спірне майно залишається у фактичному володінні відповідача, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 14.03.2014 (т.1 а.с.189-192).
Крім того, згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.03.2014, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості щодо права власності на будівлю ПТО та будівлю гаражу, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 127б, яке зареєстроване за відповідачем також містяться відомості щодо обтяжень на зазначене нерухоме майно: заборона на нерухоме майно та арешт нерухомого майна, заявником якого є третя особа (т.1 а.с.180-185).
За даними Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних сил України, військова частина НОМЕР_3 станом на 30.11.2004 відповідно до вимог директиви Міністра оборони України від 18.06.2004 №312/1/014 розформована. Військова частина НОМЕР_3 безпосередньо була підпорядкована військовій частині НОМЕР_4 , яка в свою чергу була до подачі позовної заяви реорганізована. Правонаступником даної частини визначено військову частину НОМЕР_1 (т.1 а.с.150).
Згідно наказу начальника південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 17.11.2005 №28 «Про організацію розформування та ліквідації квартирно-експлуатаційних частин», Донецьку квартирно-експлуатаційну частину розформовано, її правонаступником визначено - квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ (т.1 а.с.151).
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 387 ЦК України власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частин 1,2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
З урахуванням того, що на час звернення прокурора до суду, угода №01-03 від 27.11.2003 та додаткова угода №2 від 11.02.2004 були визнані судом недійсними з моменту їх укладання та відповідача зобов'язано повернути нерухоме майно Військовій частині НОМЕР_1 , отримане за вказаними угодами, тобто, правові підстави набуття та володіння відповідачем нерухомого майна, яке було ним отримано за угодами, відпали, суд, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку про доведеність неправомірності володіння спірним майном відповідачем.
Враховуючи, що позивач 2 є єдиною установою на території Донецької області, за якою закріплюється будівлі та споруди, що є власністю держави в особі Міністерства оборони України, а відповідно до Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.07.2013 №448, позивач 2 здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності, тому суд вважає за потрібне витребувати спірне майно з відповідача на користь держави в особі позивача 2 (т.1 а.с.130-140, 151).
Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, суд вважає за необхідне відмовити в її задоволенні, оскільки позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування своїх доводів та не доведено як невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання третьої особи про припинення провадження у справі виходячи з наступного.
Пунктом 2 ч.1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Рішенням суду Донецької області у справі №15/299пд від 30.03.2011 відповідача було зобов'язано, зокрема, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 повернути Військовій частині НОМЕР_1 отримане за додатковою угодою № 2 від 11.02.2004 до угоди № 01- 03 від 27.11.2003 та описів № 1, № 2 до наведеної додаткової угоди майно військового містечка №12: ПТО № 99, 1982 р. будування загальною площею 260 м2; гараж № 97, 1982 р. будування загальною площею 720 м2; сховище № 87/2, 1973 р. будування загальною площею 630 м2, об'єкти благоустрою - дерева 15 шт., чагарник в кількості 4 шт., асфальтові доріжки 100м2 вимощення, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Стратонавтів.
Прокурор, в свою чергу просить, витребувати з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі позивача 2 державне військове майно: ПТО №99, 1982 року будування, загальною площею 260 м. кв., гараж №97, 1982 року будування, загальною площею 720 м. кв., сховище №87/2, 1973 року будування, загальною площею 630 м. кв., об'єкти благоустрою дерева 15шт., чагарник в кількості 4 шт., асфальтові доріжки 100 м. кв. вимощення, яке розташоване у військовому містечку № НОМЕР_2 , в м. Донецьку, по вул. Стратонавтів.
Отже, як вбачається з наведеного вище, предмет спору у наведених справах різний, як і різні підстави в зазначених спорах.
Також, сторонами у справі №15/299пд не були ті самі особи, що приймають участь у справі №905/8902/13.
Крім того, прокурор та позивач у справі №15/299пд просили суд визнати угоди недійними та не просили суд повернути майно, а суд з власної ініціативи застосував реституцію як наслідок недійсності правочинів.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, судом зазначається, що на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Витребувати з чужого незаконного володіння у Фізичної особи-підприємця Кліменка Юрія Миколайовича ( АДРЕСА_2 , ІНН НОМЕР_5 ) на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, 32, код ЄДРПОУ 07652214) державне військове майно: ПТО № 99, 1982 року будування, загальною площею 260 м.кв.; гараж № 97, 1982 року будування, загальною площею 720 м.кв.; сховище № 87/2, 1973 року будування, загальною площею 630 м.кв.; об'єкти благоустрою дерева 15 шт., чагарник в кількості 4 шт. та асфальтові доріжки 100 м.кв. вимощення, яке розташоване у військовому містечку № НОМЕР_2 , в м. Донецьку по вул. Стратонавтів.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кліменка Юрія Миколайовича ( АДРЕСА_2 , ІНН НОМЕР_5 ) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 720 грн. 50 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.
Повне рішення складено 05 травня 2014 року.
Головуючий суддя О.В. Говорун
Суддя Р.М. Колесник
Суддя К.С. Харакоз