ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
07 травня 2014 року № 826/2633/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)"
до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000024050, №0000034050, та №0000044050 від 21.02.2014р.
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні
Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування ВПП від 21 січня 2014 року №0000024050, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 4 144 656,00 грн., та нараховані штрафні санкції у розмірі 2 072 328,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування ВПП від 21 січня 2014 року №0000034050, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 588 664,00 грн. та нараховані штрафі санкції у розмірі 1 419 684,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування ВПП від 21 січня 2014 року №0000044050, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 79 307,00 грн., та нараховані штрафні санкції у розмірі 39 653,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства та наявний вирок суду
У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.
Співробітниками Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків було проведено документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АСТІ (Україна)» (код за ЄДРПОУ 20027449) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Ферко" (код за ЄДРПОУ 31681342) за період з 01.01.2012р. по 31.10.2013р.
За результатами перевірки складено Акт від 31.12.2013 р. №54/40-50/20027449 (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N°2755-VI (із змінами та доповненнями), ТОВ «АСТІ (Україна) неправомірно віднесено до складу валових витрат у 2012 році витрати пов'язані з придбанням товарів у ТОВ «Ферко», які не спричиняють реального настання правових наслідків на загальну суму 19 736 458 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року у сумі 4 476 954 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 2 212 936 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 10 184 748 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 2 861 820 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4 144 656 грн., в т.ч. за 2012 рік на суму 4 144 656 грн.; п.185.1 ст. 185, п.198.3, п 198.6 ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 1 667 971 грн., а саме:за лютий 2012 року в сумі 79 307 грн.; за березень 2012 року в сумі 593 939 грн.; за квітень 2012 року в сумі 413 557 грн.; за липень 2012 року в сумі 168 980 грн.; за серпень 2012 року в сумі 353 957 грн.; за вересень 2012 року в сумі 58 231 грн.; п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ зі змінами і доповненнями, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 1 588 664 грн., а саме: за березень 2012 року в сумі 593 939 грн.; за квітень 2012 року в сумі 413 557 грн.; за липень 2012 року в сумі 168 980 грн.; за серпень 2012 року в сумі 353 957 грн.; за вересень 2012 року в сумі 58 231 грн.; п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 1 588 664 грн., яка підлягає зменшенню, а саме: за квітень 2012 року в сумі 1 007 496 грн.; за серпень 2012 року в сумі 168 980 грн.; за вересень 2012 року у сумі 353 957 грн.; за жовтень 2012 року у сумі 58 231 грн.; п.200.1, п. 200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за лютий 2012 року в розмірі 79 307 грн.
Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем було подано заперечення, за результатами розгляду заперечень Податковий орган Листом від 16.01.2014 р. №1521/10/40-523, було залишено без змін висновки викладені в Акті перевірки, а заперечення без задоволення.
Податковим органом на підставі Акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000024050, №0000034050, та №0000044050 від 21.02.2014р.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко» (Продавець), з іншого боку, було укладено ряд Договір купівлі-продажу: №170/1-080541 від 31.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 3 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 270,040 тонн; №170/1-078395 від 08.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 2 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 40,840 тонн; №170/1-079702 від 21.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 2 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 39,380 тонн; №170/1-079829 від 22.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 2 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 29,280 тонн; №510/1-080271 від 29.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити сою нестандартну українського походження, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 70,000 тонн (+/-5%); №170/1-080023 від 23.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 2 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 41,260 тонн (+/-5%); №510/1-079843 від 23.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити сою нестандартну українського походження, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 110,000 тонн (+/-5%); №170/1-079562 від 20.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю3 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 100,980 тонн (+/-5%); №170/1-079828 від 22.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 3 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 58,620 тонн (+/-5%); №170/1-080236 від 28.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 3 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 49,160 тонн (+/-5%); №510/1-077910 від 03.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити сою нестандартну українського походження, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 38,300 тонн (+/-5%); №624/1-078788 від 14.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння льону олійного, українського походження, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 26,500 тонн (+/-5%); №519/1-078814 від 13.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити ріпак 1 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 36,460 тонн (+/-5%); №185/1-078392 від 08.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 5 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 27,660 тонн (+/-5%); №521/1-079403 від 17.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити ріпак вищого класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 34,400 тонн (+/-5%); №624/1-079722 від 22.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння льону олійного, українського походження, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 31,302 тонн (+/-5%); №519/1-080237 від 28.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити ріпак 1 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 68,980 тонн (+/-5%); №170/1-079400 від 17.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 3 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 218,380 тонн (+/-5%); №185/1-078656 від 10.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 5 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 49,880 тонн (+/-5%); №170/1-079084 від 15.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 3 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 39,480 тонн (+/-5%); №940/1-079842 від 23.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити горох 3-го класу, українського походження, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 60,000 тонн (+/-5%); №519/1-079564 від 21.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити ріпак 1 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 52,600 тонн (+/-5%); №170/1-078655 від 10.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 3 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 65,240 тонн (+/-5%); №624/1-078396 від 09.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння льону олійного, українського походження, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 150,000 тонн (+/-5%); №180/1-079085 від 15.08.2012 р., Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 6 класу, врожаю 2012 p., (надалі - „Товар"), кількість Товару складає 100,740 тонн (+/-5%) та інші договори.
Позивач зазначає, що зобов'язання сторін виконані належним чином та в повному обсязі та надано суду наступні документи: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, складські квитанції на зерно.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні довіреності на отримання товару, відсутні карантинні сертифікати, складські документи, банківські виписки.
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Відповідно абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ніде ґавою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з п. 198. 1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу
Відповідно до п. 198. 2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.6. ст. 198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.
У відповідності до п 185.1ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 - Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в рай експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України: «платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору».
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 та п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видасться покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань».
Згідно п.19 ст. 2 та ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти); доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти; податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).
Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку
Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Суд вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту та валових витрат з огляду на наступне.
Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
У відповідності до п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу
У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку
Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку
Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту
Суд не бере до уваги надані Позивачем до суду копії податкових накладних та видаткових накладних, оскільки останні тільки фіксують господарську операцію. В свою чергу, позивачем не надано до суду документів, що підтверджують наявність товару, який в подальшому був реалізований.
Частиною 4 ст.12 Закону України від 30.06.1993 №3348-ХІІ «Про карантин рослин» (далі - Закон №3348) встановлено, що особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані: виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи; виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів; зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із ст.27 цього Закону
Наказом Міністерства аграрної політики України від 23.08.2005 №414 „Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах, країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів" зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.09.2005 за №1121/11401 визначається порядок перевезення підкарантинних матеріалів в межах країни (надалі по тексту Правила№414).
Відповідно до п. 5.1 ст.5 Правил №414 - перевезення підкарантинних матеріалів в межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №705 „Про деякі питання реалізації Закону України „Про карантин рослин" - пшениця і суміш пшениці та жига (меслин) - код згідно з УКТЗЕД - 1001, ячмінь - код згідно з УКТЗЕД - 1003 00, кукурудза - код згідно з УКТЗЕД - 1005, насіння свиріпи або ріпака, подрібнене або не подрібнене - код згідно з УКТЗЕД - 1205 00 (що і було предметом договорів купівлі-продажу товару) - включено до переліку підкарантинних матеріалів і об'єктів.
Таким чином, перевезення пшениці, ячменю, кукурудзи та ріпака в межах України здійснюється виключно у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, та який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та їх упаковку
Враховуючи вищевикладене Суд звертає увагу на відсутність карантинних сертифікатів щодо всіх спірних партій продукції, що є невід'ємною частиною таких поставок та ставить під сумнів фактичне існування такої продукції, оскільки наявність таких сертифікатів є обов'язковою умовою перевезення підкарантинних матеріалів.
Відповідно до ст.46 „Погашення складських документів на зерно" Закону України від 04.07.2002 №37-IV „Про зерно та ринок зерна в Україні" (далі - Закон №37), після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - „погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис, Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.
Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку
Відповідач зазначає, що карантинні сертифікати та складські документи не були надані податковому органу під час перевірки, що в свою чергу свідчить про їх відсутність.
Також, суд звертає увагу, що у відповідності до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення. Разом з тим, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до вимог, встановлених абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
Згідно з пунктом 86.7 вказаної статті Кодексу у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
Системний аналіз вищезазначених правових норм дозволяє стверджувати про те, що законодавцем наділено платника податків необхідним механізмом захисту своїх прав від можливих незаконних дій співробітників контролюючого органу Разом з тим, на платника податків також покладено обов'язок надання документів, необхідних для здійснення перевірки та чітко встановлено наслідки невиконання цього обов'язку - зокрема, застосування фінансової відповідальності.
Вищезазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки, як відсутні. Акт містить визначення про те, що позивачем первинних бухгалтерських документів до перевірки не надано, натомість, позивачем Акт перевірки було отримано, що ним не заперечується та заперечень з первісною документацією Позивачем Податковому органу надано не було.
Оскільки відповідачу не було надано в повному обсязі первинно бухгалтерських документів під час перевірки, судом вбачається правомірним висновок відповідача про порушення позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України щодо обов'язкового підтвердження витрат та податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві.
Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання) роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.
Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Визначаючи права та обов'язки платника ПДВ, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб'єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.
Частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.
Крім того, аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11, в Ухвалах від 16.10. 2013р. по справі №2а-18701/11/2670 (К/800/44495/13), від 10.04,2013р. по справі №2а-12992/11/2670 (К/9991/80738/12), від 19.09.2013р. по справі №2а-12994/11/2670 (К/800/33214/13), від 27.03.2013р. по справі №2а-8473/12/2670 (К7800/7365/13).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук