12 травня 2014 року Чернігів Справа № 825/1251/14
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
за участі секретаря Тищенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
16.04.2014 Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області) звернулась до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 940,15 грн., мотивуючи тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України). Однак всупереч вимог ПК України відповідач станом на момент звернення до суду має заборгованість в сумі 940,15 грн., яка в добровільному порядку не сплачена, що є підставою для стягнення в судовому порядку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу за його відсутності.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, конверт повернувся з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», причини неявки суду не повідомив.
Згідно п.11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Судове засідання здійснювалось в порядку передбаченому ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідач 15.07.2010 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та взятий на податковий облік в ДПІ у м. Чернігові, як платник податків з 16.07.2010, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 16.07.2010 № 647/С/29-040.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законами.
У відповідності з п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2012 відповідачем подано до ДПІ у м. Чернігові заяву про застосування спрощеної системи оподаткування.
Відповідно до п.293.2. ст.293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;
2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п.293.3. ст.293 ПК України відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі: для третьої і четвертої груп платників єдиного податку:
1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;
2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Згідно поданої відповідачем заяви, останнім обрано ставку єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування - 5 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати (3 група), що відповідає вимогам п.293.3. ст.293 ПК України.
Дослідивши позовні вимоги судом встановлено, що відповідач станом на момент звернення до суду має податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 940,15 грн., який виник на підставі самостійно поданих податкових декларацій від 08.11.2013 та від 19.02.2014.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань відповідачу нарахована пеня в розмірі 0,86 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по єдиному податку з фізичних осіб з урахуванням часткової сплати та пені складає 940,15 грн.
Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п.300.1 ст.300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога вважається врученою, якщо її надіслано листом з повідомленням про вручення.
На виконання вимог ст. 59 ПК України відповідачу рекомендованим листом направлено податкову вимогу від 22.08.2013 № 533-17, яка направлялася відповідачу рекомендованим листом, однак останнім не отримана, конверт повернувся з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України визначено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи державної податкової служби.
З огляду на встановлене, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 41, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 940 (дев'ятсот сорок) грн. 15 коп. на р/р 31515970700002, код 18050400, одержувач: УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/18050400, код виду сплати 147, код ЄДРПОУ 38054398, банк одержувач: ГУДКС України у Чернігівській області, МФО 853592.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.М. Тихоненко