Справа № 296/1856/14-к
1-кп/296/147/14
Вирок
Іменем України
15 квітня 2014 року м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира в складі:
головуючої-судді ОСОБА_1
секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12014060020000161 щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого в с.Межирічка Радомишльського району Житомирської області, громадянина України, одруженого, не працює, з середньою освітою, проживає: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, -
Із обвинувального акту слідує, що відповідно «Переліку органів ліцензування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 року №1698, ліцензії на здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів видаються Міністерством промислової політики в порядку, визначеному Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства промислової політики від 25.02.2003 року №14/65.
Згідно ст.4 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 року в редакції від 29.12.2011 року, операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, також їх приймальними пунктами. Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, проводиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством. Крім цього, всі операції з металобрухтом, за винятком діяльності фізичних осіб, пов'язаної із збиранням та реалізацією побутового брухту чорних та кольорових металів, а також діяльності фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності і юридичних осіб, пов'язаної із збиранням та реалізацією промислового брухту чорних та кольорових металів, який утворився в результаті їх діяльності, підлягають ліцензуванню.
Всупереч вимогам ст.4 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 року та «Переліку органів ліцензування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 року №1698, ОСОБА_4 не будучи зареєстрованим, як суб'єкт підприємницької діяльності у встановленому законом порядку спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення операцій з брухтом кольорових металів не отримав і не зважаючи на це, в гаражному приміщенні, який розташований на території за адресою: АДРЕСА_2 , організував пункт прийому, схову та збуту металобрухту, де здійснювались незаконні операції з брухтом кольорових металів без державної реєстрації та без спеціального дозволу (ліцензії).
13.01.2014 року близько 12 години 50 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи в гаражному приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , порушуючи законодавство про здійснення операції з металобрухтом, здійснив прийом брухту кольорового металу у ОСОБА_5 , а саме: 16,5 кг кольорового металу, з метою його подальшого збуту, сплативши за нього гроші в сумі 162 гривні.
14.01.2014 року близько 10 години 20 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в гаражному приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , порушуючи законодавство про здійснення операцій з металобрухтом, здійснив прийом брухту кольорового металу у ОСОБА_6 , а саме: 8 кг кольорового металу, з метою його подальшого збуту, сплативши за нього гроші в сумі 78 гривень.
11.02.2014 року близько 10 години 20 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в гаражному приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , порушуючи законодавство про здійснення операцій з металобрухтом, здійснив прийом брухту кольорового металу у ОСОБА_7 , а саме: 24 кг кольорового металу, з метою його подальшого збуту, сплативши за нього гроші в сумі 279 гривень.
11.02.2014 року при проведенні обшуку в гаражному приміщенні розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , працівниками міліції виявлено та вилучено брухт кольорового металу та побутові ваги, що використовувались для зважування металобрухту.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились в здійсненні операцій з брухтом кольорових металів без державної реєстрації та без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, організації незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.213 ч.1 КК України.
27 лютого 2014 року між прокурором прокуратури м.Житомира, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
Згідно даної угоди прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.213 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. Обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні.
Вказаною угодою погоджено покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 за ч.1 ст.213 КК України у виді 100 годин громадських робіт.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Відповідно ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.213 КК України, який згідно ст.12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені абз. 1, 4 п.1, ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим і призначення ОСОБА_4 узгодженої сторонами виду покарання.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно ст.100 КПК України.
Судові витрати відсутні.
Запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 27 лютого 2014 року про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України.
Призначити за ч.1 ст.213 КК України узгоджене сторонами покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт.
Речові докази:
грошові кошти в сумі 117 гривень, повернуті ОСОБА_5 на відповідальне зберігання, грошові кошти в сумі 78 гривень, повернуті ОСОБА_6 на відповідальне зберігання, грошові кошти в сумі 279 гривень, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7 - залишити останнім за належністю;
брухт кольорового металу, брухт чорного металу, побутові ваги, грошові кошти, газорізальне обладнання, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_4 - залишити останньому за належністю;
брухт кольорового металу, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_8 - залишити останньому за належністю;
побутові ваги, акумулятори, газорізальне обладнання, передане на відповідальне збереження ОСОБА_9 - залишити останньому за належністю.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
копія вірна