Справа №173/699/14-а
Провадження №2-а/173/19/2014
іменем України
05 травня 2014 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетрвоської області
У складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.
При секретарі - Рудовій Л.В
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, про визнання дій незаконними та зобов»язання вчинити дії,-
До суду звернувся позивач ОСОБА_1, з адміністративним позовом про визнання дій незаконними та зобов»язання відповідача вчинити дії, в якому просить визнати дії відповідача незаконними та зобов»язати відповідача призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» в зв»язку з наявністю стажу роботи 25 років, який дає право на отримання пенсії за вислугу років, починаючи виплату з 01 березня 2014 року та стягнути судові витрати посилаючись на наступне в період з 11 листопада по 05.05.1983 року він працював на посаді викладача у Верхньодніпровській музичній школі, в період з 28.08.1990 року по 12.11 1992 року він працював викладачем також у Верхньодніпровській дитячій музичній школі, з 15.11.1992 року по теперішній час він працює на посаді керівника гуртка у Верхньодніпровському дитячому будинку дитячої та юнацької творчості.
Станом на 14.03.2014 року, за його підрахунками, загальний педагогічний стаж роботи, який дає право на вислугу років складає 25 років.
24.03.2014 року, він звернувся із письмовою заявою до УПФУ Верхньодніпровського району з проханням призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Його звернення було розглянуте 28.03.2014 року на засіданні комісії при УПФУ у Верхньодніпровському районі та 28.03.2014 року йому була надана письмова відповідь, в якій йому було повідомлено, що підстав для призначення йому пенсії за вислугу років немає, так як за підрахунками УПФУ трудовий стаж, який дає йому право на отримання пенсії за вислугу років складає 24. роки 02 місяці 06 днів. При цьому з незрозумілих причин стаж за період з 01.01.1992 року по 14.11.1992 року, до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років зарахований не був.
Вказані дії відповідача вважає незаконним, що й стало підставою звернення до суду.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала давши пояснення фактично установлені матеріалами справи, також пояснив, що відповідач з незрозумілих йому причин не зараховує до його трудового стажу період його роботи з 01.01.1992 року по 14.11.1992 року, хоч даний період йому повинен бути зарахований відповідно до постанов Ради Міністрів Української РСР від 17.12.1959 року № 1397. А посилання відповідача на те, що вони керуються постановою КМ України № 909 від 04.11.1993 року вважає незаконним, так як закон зворотної сили не має і дана постанова не поширюється на даний період його роботи. Його колегам, які працювали разом з ним, пенсію за вислугу років призначили, а йому безпідставно відмовляють в її призначенні. Той факт, що він продовжує працювати, викликаний тим, що відповідач не зараховує йому зазначений період до стажу роботи і якщо він припинить роботу і не отримає пенсію, то втратить засоби до існування. Якщо ж відповідач зарахує йому вищезазначений період роботи та призначить пенсію за вислугу років, то він відразу звільниться з роботи.
Представники відповідача управління Пенсійного фонду у Верхньодніпровському районі спочатку проти задоволення позовних вимог заперечували, при цьому пояснили, що дійсно до них із заявою про призначення пенсії за вислугу років звернувся позивач ОСОБА_1 Подана ним заява була розглянута на засіданні комісії по розгляду питань призначення та перерахунку пенсії при УПФУ у Верхньодніпровському районі, і встановлено, що на даний період позивач не має стажу роботу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, так як в період з 01.01.1992 року по 12.11.1992 року він працював на посаді викладача у Верхньодніпровській дитячій музичній школі, яка відповідно до ЗУ «Про освіту» відноситься до позашкільних навчальних закладів. А відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою КМ України від 04.11.1993 року № 909, робота на посаді викладача в позашкільному закладі освіти не дає право на вислугу років . В даному Переліку є примітка про те, що робота, яка дає право на вислугу років за постановою, на яку посилається позивач, може зараховуватись до стажу, що дає право на вислугу років лише до 01.01.1992 року. Так як позивач йде на пенсію лише тепер, то на нього поширюється даний перелік. Ними з»ясовувалось, що музична школа в спірний період відносилась до позашкільних навчальних закладів. Але, якщо позивач і мав би стаж, необхідний для призначення йому пенсії за вислугу років, то у призначені пенсії йому було б все рівно відмовлено, так як позивач на даний час продовжує працювати. на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років. А пенсії за вислугу років призначаються лише при залишенні особою такої роботи. Тому вважають, що в задоволенні позовних вимог позивачу потрібно відмовити.
Вислухавши доводи осіб, що приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступними підставами.
Відповідно до п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема працівники освіти за наявності спеціального стажу роботу від 25 років за переліком закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року ( зі змінами) незалежно від віку.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються лише при залишенні роботи, що дає право на цей вид пенсії.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1, встановлено, що його стаж роботи є наступним:
- з 01.08.1979 по 24.10.1979 року - працював на посаді керівник а дитячого колективу в Палаці культури Верхньодніпровського ГМК.
- 18.11.1981 року по 05.05.1983 року - працював на посаді викладача у Верхньодніпровській дитячій музичній школі.
- з 05.05.1983 року по 28.-08.1990 року - працював на посадах вантажника-водія, водія на заводі «Керміконд»
- з 28.08.1990 року по 12.11.1992 року - працював на посаді викладачу у Верхньодніпровській дитячій музичній школі;
- з 31.08.1992 року по теперішній час - працював на посаді керівника гуртка у Верхньодніпровському дитячому будинку дитячої та юнацької творчості.
Таким чином судом встановлено, що позивач працював на роботах, які давали право на при значення пенсії за вислугу років, як до прийняття ЗУ «Про пенсійне забезпечення», так і після його прийняття та продовжує працювати по цей час.
При цьому п. «е», ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначає умови призначення пенсії за вислугу років - це наявність спеціального стажу роботи не менше 25 років.
Питання визначення, чи відноситься робота до закладів установ та посад, що дають право на призначення пенсії за вислугу років визначаються спеціальним нормативним актом - переліком закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на вислугу років, який затверджується постановою Кабінету Міністрів України, про що є посилання у ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»
На сьогоднішній день таким спеціальним нормативним актом є Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 ( зі змінами). До затвердження зазначеного Переліку, питання про те чи відноситься певний вид діяльності до стажу роботи, що дає право на вислугу року регулювався Постановою Ради Міністрів Української РСР від 17.12.1959 року № 1397, на яку посилається позивач.
При цьому виникає питання до якого часу стаж роботи, що дає право на вислугу років, зараховується за Постановою Ради Міністрів Української РСР від 17.12.1959 року № 1397, і з якого часу таке зарахування здійснюється за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року.
В самому Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на вислугу років, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, а саме в примітці 3 до нього. вказується, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992 року, яка давала право на вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді піонервожатої зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до 01.01.1992 року, робота позивача, яка дає йому право на призначення пенсії за вислугу років, зараховується відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР від 17.12.1959 року № 1397, і дані періоди роботи відповідачем включені при обліку стажу роботи позивача, що дають йому право на пенсію за вислугу років.
З 01.01.1992 року робота, що дає право на вислугу років вже зараховується відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909
Судом встановлено, що з 01.01.1992 року по 12.11.1992 року позивач працював на посаді викладача у Верхньодніпровській дитячій музичній школі. Проте згідно вищезазначеного Переліку, робота на даній посаді не відноситься до робіт та посад, які дають право на призначення пенсії за вислугу років.
Так як відповідно до ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про освіту» - До позашкільних навчальних закладів належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.
Відповідно до повідомлення відділу культури, туризму, національностей та релігій при Верхньодніпровській райдержадміністрації також вбачається, що Верхньодніпровська дитяча музична школа належить до позашкільних закладів освіти згідно ЗУ «Про освіту»
Таким чином відповідач, на думку суду, цілком обґрунтовано не включає період роботи позивача з 01.01.1992 року по 12.11.1992 року до стажу позивача, що дає право на вислугу років.
Також судом встановлено, що з 31.08.1992 року по даний час позивач працював на посаді керівника гуртка у Верхньодніпровському дитячому будинку дитячої та юнацької творчості. Дана робота відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 відноситься до робіт та посад, що дають право на призначення пенсії за вислугу років.
Таким чином, виходячи з досліджених доказів, судом встановлено, що УПФУ у Верхньодніпровському районі правильно обрахований стаж роботи, який дає право позивачу на вислугу років. І на час його звернення до УПФУ у Верхньодніпровському районі з заявою про призначення пенсії за вислугу років складав 24 роки 02 місяці 06 днів. Відповідно, на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислуги років, він не мав необхідного стажу роботи для призначення даного виду пенсії відповідно до вимог ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Посилання позивача на те, що Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 не поширює свою чинність на період його роботи з 01.01.1992 року по 12.11.1992 року, так як прийнятий пізніше і не має зворотної сили, є безпідставним, так як в самому Переліку чітку вказується період до якого зараховуються роботи та посади, що дають право на пенсію за вислугу років, за законодавством, що було чинним раніше. Так як позивач звернувся з заявою для призначення пенсії в 2014 році, то вказаний Перелік на даний час є чинним і поширює свою дію щодо визначення робіт та посад, позивача, що дають йому право на призначення пенсії за вислугу років.
Безпідставним також є і посилання позивача, що інші особи, які працювали разом з ним отримали п пенсію за вислугу, так як невідомо, де та ким вони працювали та коли у них виникло право на пенсію за вислугу років.
Крім того судом встановлено, що відсутньою є і інша підстава передбачена, ст. 7 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», наявність якої необхідно для при значення пенсії за вислугу років, це залишення роботи, що дає право на при значення пенсії за вислугу років. Але враховуючи той факт, що позивачу не вистачає стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років менше 1 року і позивач працює на посаді, що дає таке право, то суд вважає за доцільне продовжити позивачу працювати на даній посаді з метою набуття необхідного стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років.
Так як позивачу, відмовляється у задоволенні позовних вимог в повному об»ємі, то сплачені ним судові витрати, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. 11, 71, 86, 94, 159,-163 КАС України , - суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, про визнання дій Управління Пенсійного Фонду України у Верхньодніпровському районі незаконними та зобов»язання Управління пенсійного Фонду України у Верхньодніпровському районі призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «Е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» в зв»язку з наявністю стажу роботи 25 років, який дає право на отримання пенсії за вислугу років, починаючи виплату з 01 березня 2014 року та стягненні судових витрат - позивачу ОСОБА_1 відмовити
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з моменту її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
суддя Петрюк Т.М.