8.3.3
Іменем України
06 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/826/14
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Твердохліба Р.С.,
при секретарі: Андріасяні Е.А.,
та
представників сторін:
від позивача - Степаненко Т.О. (довіреність від 02.01.2014 № 863-3),
від відповідача - Вінару К.В. (довіреність від 16.07.2013 № 483/10/10-013),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року № 0000141902, -
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року відкрито провадження по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року № 0000141902.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у період з 17 вересня 2013 року по 19 грудня 2013 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 26 грудня 2013 року № 168/19-0/05763797.
Відповідно до п. 3 висновків акта від 26 грудня 2013 року № 168/19-0/05763797 позивачем допущено порушення п.192.1 ст.192, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5693310,00 грн.
Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 26 грудня 2013 року № 168/19-0/05763797, 22 січня 2014 року отримано відповідь на заперечення від 14 січня 2014 року № 355/10/19-105, а 31 січня 2014 року податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року № 0000141902.
Позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року № 0000141902 прийнято з порушенням норм матеріального права, є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на таке.
Укладені ПАТ «Луганськтепловоз» угоди з ТОВ ВКСФ «Авалон ЛТД», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Хімцентр», ТОВ «ТПП Спектр», ПП «Валдай-Луганськ», ТОВ «Укрпромізол», ТОВ «Енергообладнання», ПП «Универсалінструмент», ТОВ «Алрополь Донбас», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ПП «Рембудкомплект-плюс», ПП «Технопост», ТОВ НВФ «Промкомплект», ПП «Транссервіс», ТОВ «Елконт», ТОВ «Стілл-Імпекс», ТОВ «Дніпрокомпрессордеталь», ТОВ «Елегін», ТОВ «Різнопрофіль», ТОВ «ЛФК «Оптіма», ТОВ «Оптіма Лайт», ПП «Тіра», ТОВ «Альфа Вест», ТОВ ПМТП «Промснаб», МЧП «Оста», ПП «Технопром», ТОВ «Анкомтехсервіс», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «Рік СВ Прилад», ПП «Флекс-Полімер», та ТОВ «Реалтранс груп є реальними, по ним отримувалися товари (роботи, послуги), провадилося виконання робіт у рамках господарської діяльності позивача.
Придбання та використання товарів (робіт, послуг) у контрагентів підтверджується накладними, рахунками, податковими накладними, виписками банку, прибутковими ордерами, комплектувальними відомостями, вимогами, калькуляціями на вироби, що виготовляються, актами виконання робіт.
Надані контрагентами первинні документи складені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і не визнані недійсними в судовому порядку. Отримані від постачальників і підрядників податкові накладні також відповідають вимогам чинного законодавства: заповнені у відповідності п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкових накладних», затвердженого Наказом ДПАУ від 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 грудня 2010 року № 1401/18696.
Позивач зазначає, що зазначені юридичні особи, у яких ПАТ «Луганськтепловоз» отримував продукцію, їх статутні документи, свідоцтва про державну реєстрацію, первинні та інші документи не були визнанні у судовому порядку недійсними.
Єдиним аргументом відповідача щодо безтоварності господарських операцій є відсутність документів, що засвідчують транспортування товарів від контрагентів, у зв'язку з чим податкова служба не може визначити дату поставки товару, дату передачі товару та, як наслідок, факт переходу права власності на товар.
Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, як на доказ фактичного здійснення господарських операцій, позивач вважає необґрунтованим, оскільки товарно-транспортна накладна є підтвердженням придбання автотранспортних послуг, відсутність товарно-транспортних накладних не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.
Таким чином, позивач зазначає, що до податкового кредиту правомірно включно суму з податку на додану вартість у розмірі 1156986,00 грн.
Стосовно висновку про завищення податкового кредиту на 1491851,20 грн., позивач зазначив, що одним з видів комплектуючих, які необхідні для виготовлення тепловозів є перетворювачі М-ТПП-3600В2. При виборі постачальника перетворювачів позивачем проводилося маркетингове дослідження на предмет їхньої ціни, умов оплати. За результатами проведеного дослідження, як постачальника обрано ТОВ «Елконт», з яким укладені договори від 05 грудня 2011 року № 803-212/11, від 09 жовтня 2012 року № 803-235/12.
Укладені між позивачем та ТОВ «Елконт» договори мають реальний товарний характер, по них придбавалися перетворювачі М-ТПП-3600В2, необхідні для виробництва тепловозів. Таким чином, укладення договорів з ТОВ «Елконт» і поставка перетворювачів по ним відбулася в рамках господарської діяльності позивача.
Надані ТОВ «Елконт» первинні документи складені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкових накладних.
Позивач зазначає, що він не наділений повноваженнями й обов'язками здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства.
Стосовно завищення податкового кредиту на 2030415,05 грн., позивач зазначає, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
Позивач зазначає, що законодавець в абз. 11 п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України не уточнює в якому саме податковому (звітному) періоді повинна бути подана скарга на продавця, що не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі. Отже, на думку позивача, заява із скаргою на постачальника подається з податковою декларацією у тому звітному періоді, у якому платник включив суму податку до складу податкового кредиту.
Щодо порушення порядку заповнення розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної ВАТ «Сталь» (завищення бюджетного відшкодування на 1014057,16 грн.), позивач зазначив, що відповідно до умов договору від 28 грудня 2011 року № 803/11-н-8 ПАТ «Луганськтепловоз» поставило, а ПАТ «Сталь» прийняло товарно-матеріальні цінності на суму 6084342,95 грн., у тому числі податок на додану вартість 1014057,16 грн. У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань по оплаті товару за договором від 28 грудня 2011 року № 803/11-н-8, ПАТ «Сталь» повернуло по акту прийому-передачі від 23 лютого 2012 року товарно-матеріальні цінності на склад ПАТ «Луганськтепловоз». У зв'язку з поверненням товару покупцем, позивачем виписаний та зареєстрований у Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок корегування від 23 лютого 2012 року № 230206 до податкової накладної від 28 грудня 2011 року № 281214 на повернення товару на суму 5070285,79 грн, податок на додану вартість 1014057,16 грн., що відображений у додатку № 1 до декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року.
Під час виписки копії розрахунку коригування № 230206 до податкової накладної № 281214, які відповідно до п.19 «Порядку заповнення податкових накладних» залишається у продавця, допущена механічна помилка в даті виписки копії, замість дати 23 лютого 2012 року помилково поставлена дата 28 лютого 2012 року.
Крім того, позивач зазначає, що чинним законодавством не встановлено право на зменшення податкового зобов'язання в залежності від наявності або відсутності підпису покупця.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року № 0000141902.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеному у позові, просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що позивачем в порушення п.п.198.2, п.п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит у сумі податку на додану вартість 2030415,05 грн., який сформований за рахунок включення податкових накладних не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних та (або) виписаних з порушенням порядку заповнення податкової накладної не за звітний період, а за попередні періоди.
Відповідач зазначає, що у разі порушення платником податку - продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, платник податку - покупець таких товарів/послуг має право додати заяву зі скаргою на постачальника до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну.
Таким чином, позивачем у додатку 8 до податкових декларацій з податку на додану вартість неправомірно включені податкові накладні не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних та (або) виписані з порушенням порядку їх заповнення не за звітний період виписки таких податкових накладних, а за періоди, що передують звітнім у загальній сумі 2030415,05 грн.
Посилання позивача на абз. 3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, відповідач вважає безпідставним, оскільки зазначена норма лише дає право платнику протягом 365 календарних днів включити до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не включені в звітному періоді, але які сформовані на підставі виданих накладних, що оформлені належним чином, в тому числі, з дотриманням визначеного порядку їх реєстрації.
Стосовно порушення позивачем вимог п. 192.1 ст.192 Податкового кодексу України, в результаті чого занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2012 року у сумі 1014057,00 грн., що призвело до завищення податкового кредиту, відповідач зазначає таке.
Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 28 лютого 2012 року № 230206 до податкової накладної від 28 грудня 2011 року № 281214 на суму податку на додану вартість 1014057,16 грн., виписаної ПАТ «Сталь» за договором купівлі-продажу від 28 грудня 2011 року № 803/11-11-8 щодо причини коригування - повернення товару не підтверджений первинними документами (відсутні платіжні доручення, накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності та інші первинні документи від 28 лютого 2012 року по взаємовідносинам з ПАТ «Сталь», а саме, відсутній факт зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, відсутній перерахунок повернення товарів/послуг, відсутнє повернення суми попередньої оплати товарів/послуг по взаємовідносинам ПАТ «Луганськтепловоз» із ПАТ «Сталь» від 28 лютого 2012 року.
Крім того, позивачем порушено порядок заповнення розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, оскільки у розрахунку від 28 лютого 2012 року № 230206 відсутня дата отримання розрахунку коригування та підпис покупця.
Відповідач зазначає, що позивач також до перевірки не надано договір купівлі-продажу від 28 грудня 2011 року, який зазначений у розрахунку корегування від 28 лютого 2012 року № 230206.
Позивач в порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по взаємовідносинам із ТОВ «Елконт» в сумі 1491851,20 грн., у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту за перевіряємий період вартість придбаних позивачем перетворювачів М-ТПП-3600М-1-У2 не в межах господарської діяльності.
Так, позивачем до перевірки надані: договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери, зведені виписки з калькуляції з використання запасів на відпуск перетворювачів. Проте, позивачем до перевірки не було надано оригінали товарно-транспортних накладних, а саме другі примірники товарно-транспортних накладних за формою № 1-ТН щодо переведення зазначених перетворювачів.
ТОВ «Елконт» надані копії видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей, товарно-транспортних накладних, які виписані позивача, однак у наданих ТОВ «Елконт» копіях товарно-транспортних накладних відсутні дані автопідприємств-перевізників, підпис водія - експедитора, що прийняв вантаж, підпис, посада та прізвище, ім'я та по батькові вантажоодержувача.
Таким чином, з наданих до перевірки документів неможливо підтвердити факт постачання перетворювачів М-ТПП-3600М-1-У2 до ПАТ «Луганськтепловоз».
Стосовно порушення позивачем положень п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено розмір податкового кредиту на суму 1156986,00 грн. за рахунок відображення в податковій звітності господарських операцій, які не мають реального характеру їх здійснення, відповідач зазначив таке.
Відповідачем встановлено, що операції з постачання від вищезазначених підприємств не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети). Вбачається використання позивачем транзитних фінансових потоків з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального характеру.
Окрім цього, як в ході перевірки, так і до заперечень до акту перевірки позивачем не були надані документи, які б засвідчували факт транспортування товарно-матеріальних цінностей від підприємств до позивача, у зв'язку з чим неможливо визначити дату поставки товару, дату передачі товару від підприємств, та як наслідок, факт переходу права власності на товар.
У зв'язку з вищевикладеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав пояснення аналогічні, викладеному у заперечення проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Луганськтепловоз» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 червня 2003 року, перебуває на обліку в спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів з 09 липня 1993 року за № 5584/15, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100337613 (т.1 а.с. 15-17).
На підставі направлень від 16 вересня 2013 року № 41-46, від 18 жовтня 2013 року № 68-70, згідно п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та відповідно наказів СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ МД від 05 вересня 2013 року № 105, від 16 вересня 2013 року № 140, від 10 жовтня 2013 року № 168, від 18 жовтня 2013 року № 173, від 25 жовтня 2013 року № 180, від 07 листопада 2013 року № 206, від 10 грудня 2013 року № 264, проведена планова виїзна перевірка публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства з період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25 грудня 2013 року № 168/19-0/05763797 (т.1 а.с. 24-75, 115-134).
Не погодившись з висновками акта перевірки 25 грудня 2013 року № 168/19-0/05763797 позивачем надано заперечення до акта перевірки, відповідно до відповіді спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 14 січня 2014 року № 355/10/19-105, заперечення задоволені частково, у зв'язку з чим п.1-3 висновків акта перевірки від 25 грудня 2013 року № 168/19-0/05763797 викладено в іншій редакції (т.1 а.с. 76-82, 83-94).
Відповідно до п.3 висновків акта перевірки 25 грудня 2013 року № 168/19-0/05763797 (з урахування відповіді від 14 січня 2014 року № 355/10/19-105) встановлено порушення ПАТ «Луганськтепловоз» п.192.1 ст.192, п.198.3 ст. 198, п.198.6, ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість всього у сумі 5767453,00 грн., у тому числі: за жовтень 2011 року в сумі 900,00 грн., за листопад в сумі 5693310,00 грн., у тому числі: за жовтень 2011 року в сумі 900,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 101950,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 4221,00 грн., за січень 2012 року в сумі 98377,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 1186757,00 грн., за березень 2012 року в сумі 281191,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 486212,00 грн., за травень 2012 року в сумі 844927,00 грн., за червень 2012 року в сумі 1356981,00 грн., за липень 2012 року в сумі 214447, за серпень 2012 року в сумі 230026,00 грн., за вересень 2012 року в сумі 8644,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 249715,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 472792,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 195321,00 грн.
На підставі акта перевірки від 26 грудня 2013 року № 168/19-0/05763797, спеціалізованою державною податкової інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів винесено податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року № 0000141902, яким ПАТ «Луганськтепловоз» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5693310,00 грн. (т.1 а.с. 22).
Вирішуючи адміністративний позов по суті суд прийшов до такого.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України (тут і надалі в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
З вищевикладеного вбачається, що база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів та послуг.
У відповідності із ст.198 ПК України:
- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);
- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);
- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);
- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);
- платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (пункт 198.5);
- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.
Згідно ст.200 ПК України:
- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);
- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.201.10 ст.201 ПК України).
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ПАТ «Луганськтепловоз» та його контрагентами ТОВ ВКСФ «Авалон ЛТД», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Хімцентр», ТОВ «ТПП Спектр», ПП «Валдай-Луганськ», ТОВ «Укрпромізол», ПП «Универсалінструмент», ТОВ «Акрополь Донбас», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ПП «Рембудкомплект-плюс», ПП «Технопост», ТОВ НВФ «Промкомплект», ПП «Транссервіс», ТОВ «Елконт», ТОВ «Стілл-Імпекс», ТОВ «Елегін», ТОВ «Різнопрофіль», ТОВ «ЛФК «Оптима», ПП «Тіра», ТОВ ПМТП «Промснаб», МПП «Оста», ПП «Технопром», ТОВ «Анкомтехсервіс», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «Рік СВ Прилад», ПП «Флекс-Полімер» укладені договори, а з ТОВ «Оптіма Лайт», ТОВ «Альфа Вест», ТОВ «Енергообладнання», ТОВ «Дніпрокомпрессордеталь», ТОВ «Реалтранс груп» складені розрахунки (т.1 а.с. 180-183, т.2 а.с. 52-55, 84-86, 152-155, 195-197, т.3 а.с. 128-131, 181-183, т.4 а.с. 1-3, 59-61, 77-79, 104-109, 170-175, т.5 а.с. 104-107, 27-30, т.6 а.с. 70-73, 131-133, т.8 а.с. 16-19, 35-38, 114-117, 156-159, 174-177, 206-211, т.9 а.с. 24-26, 7-8, 10-15, 93-95, т. 19 а.с. 123-125, 150-153).
На підтвердження здійснення господарських операцій між ПАТ «Луганськтепловоз» та вищезазначеними контрагентами та використання у подальшій господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей надано специфікації та додаткові угоди до договорів (т.1 а.с. 56, 183-191, т.2 а.с. 156, 157, 198-200, т. 3 а.с. 132-134, 184-190, т.4 а.с. 4, 5, 32-35, 62, 80-86, 110, 176, 234, т.5 а.с. 31, 32, 109-120, т.6 а.с. 74, т.7 а.с. 134, 135, т.8 а.с. 20, 39, 118, 160, 178, 212, т.9 а.с. 9, 16, 27, 96, т.19 а.с. 3-11, 142, 156), приходні ордери, видаткові накладні, рахунки-фактури, відомості на поповнення постійного запасу інструментів, комплектуючі відомості матеріалів, сертифікати якості, виписки з калькуляцій про використання матеріалів, накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, відомості на поповнення постійного запасу інструментів, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, звітні калькуляції по цеху (т.1 а.с. 204-252, т.2 а.с. 1-46, 61-80, 100-146, 166-194, 223-250, т.3 а.с. 1-124, т.3 а.с. 136-169, 206-244, т.4 а.с. 12-25, 45-55, 67-72, 89-98, 115-128, 140-166, 177-230, 242-250, т.5 а.с. 1-21, 61-103, 127-239, т.6 а.с. 9-65, 8-250, т.7 а.с. 1-27, 140-177, т.8 а.с. 42-111, 123-149, 163-170, 173, 183-189, 193-205, 215-222, 232-242, 244, 247-250, т.9 а.с. 1, 28-57, 69-82, 84-92, 103-113, 115, 116, 119-123, 125, 126, 128, 129, 131, 132, 134, 135, 137, 138, 140, 141, 143, 144, 146, 149, 150, 152, 153, 156-171, т.19 а.с. 126, 145, 154-155, 158-161, 163-166, 169, 171-174, 178-193, т.20 а.с. 79-250, т.21 а.с. 1-250, т.22 а.с. 1-250, т.23 а.с. 1-194).
Крім того, на виконання вищезазначених договорів контрагентами позивача видано ПАТ «Луганськтепловоз» податкові накладні (т.1 а.с. 192-203, т.2 а.с. 57-60, 87-90, 158, 161, 201, т.3 а.с. 135, 191-205, т.4 а.с. 10, 11, 41-44, 63, 87, 88, 111-114, 235-237, 239-241, т.5 а.с. 121-126, т.6 а.с. 66-69, 75-79, т.7 а.с. 136-139, т.8 а.с. 17, 21, 22, 40, 41, 119-122, 161, 162, 228, 229, 243, т.9 а.с. 64-66, 83, 97, 98, 101, 102, 114, 117, 118, 124, 130, 133, 151, 155, т. 19 а.с. 12-30, 143, 144, 146-149, 157, 162, 167, 168, 175-177), які включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за жовтень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року (т.13 а.с.160-250, т.14 а.с. 1-250, т.15 а.с. 1-250, т.16 а.с. 1-250, т.17 а.с. 1-27).
Факт оплати товарно-матеріальних цінностей, робіт (послуг), отриманих позивачем за вищезазначеними договорами підтверджується платіжними дорученнями (т.7 а.с. 182-250, т.8 а.с. 1-22, т.19 а.с. 170).
Матеріалами справи також підтверджено, що операції ПАТ «Луганськтепловоз» з ТОВ ВКСФ «Авалон ЛТД», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Хімцентр», ТОВ «ТПП Спектр», ПП «Валдай-Луганськ», ТОВ «Укрпромізол», ТОВ «Енергообладнання», ПП «Универсалінструмент», ТОВ «Акрополь Донбас», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ПП «Рембудкомплект-плюс», ПП «Технопост», ТОВ НВФ «Промкомплект», ПП «Транссервіс», ТОВ «Елконт», ТОВ «Стілл-Імпекс», ТОВ «Дніпрокомпрессордеталь», ТОВ «Елегін», ТОВ «Різнопрофіль», ТОВ «ЛФК «Оптима», ТОВ «Оптіма Лайт», ПП «Тіра», ТОВ «Альфа Вест», ТОВ ПМТП «Промснаб», МПП «Оста», ПП «Технопром», ТОВ «Анкомтехсервіс», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «Рік СВ Прилад», ПП «Флекс-Полімер», ТОВ «Реалтранс груп» відображено у податковій звітності позивача по податку на додану вартість за спірний період (т.12 а.с. 82-249, т.13 а.с. 1-157, т. 19- а.с. 211-241).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у жовтні-грудні 2011 року, січні-грудні 2012 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ ВКСФ «Авалон ЛТД», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Хімцентр», ТОВ «ТПП Спектр», ПП «Валдай-Луганськ», ТОВ «Укрпромізол», ТОВ «Енергообладнання», ПП «Универсалінструмент», ТОВ «Акрополь Донбас», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ПП «Рембудкомплект-плюс», ПП «Технопост», ТОВ НВФ «Промкомплект», ПП «Транссервіс», ТОВ «Елконт», ТОВ «Стілл-Імпекс», ТОВ «Дніпрокомпрессордеталь», ТОВ «Елегін», ТОВ «Різнопрофіль», ТОВ «ЛФК «Оптима», ТОВ «Оптіма Лайт», ПП «Тіра», ТОВ «Альфа Вест», ТОВ ПМТП «Промснаб», МПП «Оста», ПП «Технопром», ТОВ «Анкомтехсервіс», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «Рік СВ Прилад», ПП «Флекс-Полімер», ТОВ «Реалтранс груп» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.
Стосовно висновку відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій за вищезазначеними договорами суд зазначає, що у судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи реальність здійснення господарських операцій.
Крім того, на момент укладення договорів та здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача, а саме ТОВ ВКСФ «Авалон ЛТД», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Хімцентр», ТОВ «ТПП Спектр», ПП «Валдай-Луганськ», ТОВ «Укрпромізол», ТОВ «Енергообладнання», ПП «Универсалінструмент», ТОВ «Акрополь Донбас», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ПП «Рембудкомплект-плюс», ПП «Технопост», ТОВ НВФ «Промкомплект», ПП «Транссервіс», ТОВ «Елконт», ТОВ «Стілл-Імпекс», ТОВ «Дніпрокомпрессордеталь», ТОВ «Елегін», ТОВ «Різнопрофіль», ТОВ «ЛФК «Оптима», ТОВ «Оптіма Лайт», ПП «Тіра», ТОВ «Альфа Вест», ТОВ ПМТП «Промснаб», МПП «Оста», ПП «Технопром», ТОВ «Анкомтехсервіс», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «Рік СВ Прилад», ПП «Флекс-Полімер», ТОВ «Реалтранс груп» були належним чином зареєстровані та були платниками податку на додану вартість (т.2 ас. 47-51, 81-83, 147-151, т.3 а.с. 125-127, 170-180, 245-248, т.4 а.с. 26-28, 56-58, 73-76, 99-103, 167-169, т.5 а.с. 22-26, 240-241, т.7 а.с. 128-130, 178-181, т.8 а.с. 112-113, 150-155, 223-227, т.9 а.с. 2-6, 58-63, 99-100).
Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що в матеріалах справи на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей знаходяться заявки на доставку вантажу, рахунки-фактури на транспортно-експедиційні послуги, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки про оплату транспортно-експедиційних послуг, подорожні листи, декларації, транспортні накладні (т.2 а.с. 163-165, 202-222, т.4 а.с. 64-65, 129-137, т.5 а.с. 51-60, т.8 а.с. 23-34, 171-172, 179-182, 190-192, 213-214, 245-246, т.9 а.с. 67-68, т. 19 а.с. 194-210).
Крім того, відповідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат, витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів. Тобто товарно-транспортні накладні не є обов'язковими документами, відповідно до яких платник податків має право на нарахування податкового кредиту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит у розмірі 1156986,00 грн.
Стосовно висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 1491851,20 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Елконт» у зв'язку з неможливістю підтвердження факту перевезення товарно-матеріальних цінностей (перетворювачів) та відсутності ділової мети, суд зазначає таке.
Висновок відповідача стосовно відсутності ділової мети в операціях з придбання перетворювачів М-ТПП-3600М-1-У2 від постачальника ТОВ «Елконт» вмотивований тим, що наявні об'єктивні можливості придбавати перетворювачі безпосередньо у імпортера ТОВ Фірма «УКР СПП» за меншою ціною.
Відповідно до ч.1 ст.3 ГК України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, яка здійснюється на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, є підприємництвом у розумінні ст.42 ГК України.
Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству (ч.1 ст.19 ГК України).
Згідно положень п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Положення ст.1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначають, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що поняття «господарська діяльність», як сукупність господарських операцій, має певні ознаки, в тому числі, наявність економічного (фінансового) результату, цінової визначеності та спрямованості на отримання доходу.
Фінансовий результат, як кінцевий економічний підсумок господарської діяльності підприємства, може виражатись у формі прибутку або збитку.
Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що поняття «господарська діяльність» не включає такої обов'язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчить про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності та вказувати в цілому на збитковий характер господарської діяльності підприємства, що діє на власний ризик.
Отже суд зазначає, що позивач має право самостійно обирати постачальників и це не можу свідчити про те, що він при цьому не має ділової мети і його діяльність не направлення на отримання економічного ефекту.
Висновок відповідача стосовно неможливості підтвердження факту перевезення товарно-матеріальних цінностей (перетворювачів) ґрунтується на тому, що позивачем до перевірки надані копії товарно-транспортних накладних в яких відсутні дані щодо автопідприємств-перевізників, підпис водія експедитора, що прийняв вантаж, відсутній підпис вантажоодержувача, відсутня посада вантажоодержувача. Крім того, в акті перевірки зазначено про неможливість поставки перетворювачів М-ТПП-3600М-1-У2 за маршрутом
м. Суми (кордон з Російською Федерацією) - м. Біла Церква (ТОВ Фірма «УКР СПП») - м. Дніпропетровськ (ТОВ «Елконт») - м. Луганськ (ПАТ «Луганськтепловоз» за один день.
З приводу цього, суд зазначає, що по-перше, як зазначалося вище, відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат, витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів. Тобто товарно-транспортні накладні не є обов'язковими документами, відповідно до яких платник податків має право на нарахування податкового кредиту.
Крім того, відповідачем-суб'єктом владних повноважень, на якого відповідно до ст.71 КАС України покладений обов'язок доказування, не надано до суду доказів неможливості поставки перетворювачів за вищезазначеним маршрутом у зазначений термін.
Таким чином, суд прийшов до висновку про правомірність включення до податкового кредиту «ПАТ «Луганськтепловоз» суми у розмірі 1491851,20 грн.
Стосовно висновків відповідача щодо завищення ПАТ «Луганськтепловоз» податкового кредиту на суму 2030415,05 грн., судом встановлено таке.
Висновок відповідача щодо завищення податкового кредиту на суму 2030415,05 грн. обґрунтований тим, що податковий кредит сформований ПАТ «Луганськтепловоз» за рахунок включення податкових накладних не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних або (та) виписаних з порушенням порядку заповнення податкової накладної не за звітний період, а за попередні періоди.
Системний аналіз положень розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум податку на додану вартість, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.
Відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Згідно з абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Приписами зазначених норм не конкретизований звітний податковий період, в якому покупець має право додати до податкової декларації скаргу на постачальників. Тобто, не визначено, що це звітний податковий період, в якому у платника податків виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, або що це звітний податковий період, в якому платник податків включає відповідні суми до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 202.1 статті 201 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.
Пунктом 21 розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, встановлено, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу. Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.
Пунктом 15 розділу ІІІ зазначеного Порядку встановлено, що додатки 1, 6, 7, 8 подаються до декларацій 0110/0121-123/0130/0140 за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.
Оскільки в порушення вимог Податкового кодексу ТОВ ВКФ «Турботехніка», ТОВ «Армтехкомплект», ТОВ «Новтехпром», ТОВ «Донбаспрофі», ТОВ Новокаховський електромеханічний завод», ДП «Науково-технічний центр експорту та імпорту спецтехнологій, техніки, та матеріалів», ТОВ «Діна Л», ПП «ТД «Галпідшипник», МПП «Атос», ТОВ «ВКФ ХАГ» ТОВ «Крок Г.Т.», ТОВ «Епіцентр К», ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ТОВ «Стіл-Сервіс», ПрАТ «Компанія «Айдар Ліга», ТОВ «УкрТрансСігнал», Луганська регіональна торгово-промислова палата», ПрАТ «Аркада», ТОВ «ПК Індустрія», ТОВ «ДТ «Складська техніка», «ТЕЦМ Ал'янс ХООВОИ «СОИУ», ТОВ «Технолазер-Зварювання», ТОВ «Луч», ПрАТ «Укрпромобладнання», ТОВ Компанія «НОВА ЕРА», ТОВ ПІТ «Протон», ПП «Елетроексім», ТОВ «Стіл Імпекс», ТОВ «Елегін», ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ПП «Теплоенергомонтаж», ТОВ «Луганськвода», ВАТ «Запоріжсталь», ТОВ «Союз-Індустрія», ТОВ «Солді-Донбас», ТОВ «Вутмарк-Україна», ДП завод «Електровяжмаш», ПП «Підшипникзбут», ТОВ «Укрметалгруп», ТОВ «ТК Євросвітло», ЛМКП «Теплокомуненерго», КП «Метиз», ТОВ «Юджей груп», МПП «Оста» не зареєстрували податкові накладні, видані ПАТ «Луганськтепловоз», у Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України разом з деклараціями з податку на додану вартість за березень-червень 2012 року ПАТ «Луганськтепловоз» було подано додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Д8)» (т. 12 а.с. 196-197, 217-218, 237-239, т.13 а.с. 12).
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що ПАТ «Луганськтепловоз» правомірно включило до складу податкового кредиту за березень, квітень, травень, червень 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 2030415,05 грн. згідно податкових накладних виданих вищезазначеними контрагентами позивача та заяв із скаргою про порушення продавцем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що заява подається до податкової декларації за звітний податковий період, а не до декларації за період, в якому таку податкову накладну було виписано.
При цьому, Податковим кодексом України встановлено обмеження щодо строку, протягом якого платник податків має право на включення сум податку на додану вартість за податковою накладною до складу податкового кредиту. Так, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Крім того, відповідно до відповіді на питання № 9 Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 16 лютого 2012 року № 127 платник податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передує звітному, серед іншого, у разі, якщо податкові накладні, взяті на облік у звітному періоді, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів (тобто до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2011 року могли бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше травня 2010 року; до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2012 року відповідно можуть бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше березня 2011 року) - загальне правило;
В таких випадках не вимагається документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, наступних за періодом, в якому вони були виписані, а суми податку відображаються у реєстрі отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та у складі податкового кредиту звітного періоду (рядок 10.1декларації).
Таким чином, на думку суду, платник податку - покупець, має право включити суму податку на додану вартість за податковою накладною, яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом визначеного пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України строку, одночасно додавши до податкової декларації за період, в якому здійснюється включення сум за цією накладною до складу податкового кредиту, заяву (додаток № 8) та документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
В даному випадку позивачем було послідовно виконано встановлені Податковим кодексом України дії, що надають право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковими накладними не зареєстрованими постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних, - подано заяви (додаток № 8) до податкових декларацій за березень, квітень, травень, червень 2012 року та копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту (т. 17 а.с. 28-250).
Посилання податкового органу про те, що заява зі скаргою повинна була подаватися позивачем разом з декларацією за період в якому здійснювались господарські операції, суперечить положенням Податкового кодексу України, зокрема, пункту 198.6 статті 198, який передбачає право платника податку на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Таким чином, суд прийшов до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 2030415,05 грн.
Стосовно висновків відповідача щодо заниження ПАТ «Луганськтепловоз» податкових зобов'язань за лютий 2012 року на 1014057,00 грн., судом встановлено, що 28 грудня 2011 року між ПАТ «Луганськтепловоз» та ПАТ «Сталь» договір № 803/11-Н-8, відповідно до якого ПАТ «Луганськтепловоз» (продавець) зобов'язується передати у власність ПАТ «Сталь» (покупець), а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах і в порядку, передбаченим цим договором. Кількість і ціна продукції зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (т.5 а.с. 242).
На підтвердження обставин здійснення господарських операцій за договором від 28 грудня 2011 року № 803/11-Н-8 позивачем надано накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, довіреність, рахунок, податкову накладну від 28 грудня 2011 року № 281214 на суму 6084342,95 грн., у тому числі податок на додану вартість 1014057,16 грн., (т.5 а.с. 243-250).
Відповідно до листа від 20 лютого 2012 року № 319/3 ПАТ «Сталь» просить прийняти товарно-матеріальні цінності, які прийняті відповідно до накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 28 грудня 2011 року № 451, № 452, № 453, № 454, № 455, у зв'язку з неможливістю виконання зобов'язань по оплаті (т.6 а.с. 1).
Актом приймання-передачі товару від 23 лютого 2012 року б/н підтверджується передача від ПАТ «Сталь» до ПАТ «Луганськтепловоз» товарно-матеріальних цінностей, які повертаються в рамках договору від 28 грудня 2011 року № 803/11-Н-8 (т.6 а.с. 2-3).
Відповідно до розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 23 лютого 2012 року № 230206 до податкової накладної від 28 грудня 2011 року № 281214 сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту складає 1014057,16 грн. (т.6 а.с. 4-5), зазначена податкова накладна та розрахунок корегування кількісних і вартісних показників зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних та включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т.6 а.с. 6, т. 14 а.с. 21, 116).
Корегування кількісних та вартісних показників відображено позивачем у розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року (т.6 а.с. 7).
Відповідно до ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню (п.192.1).
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг (п.п.192.1.1 п.192.1).
Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору (п.192.2).
Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (192.3).
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22 листопада 2011 року № 1333/20071 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних. Номер розрахунку коригування присвоюється відповідно до його номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
Відповідно до п. 19 цього Наказу, оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів/послуг. Копія залишається у продавця. Якщо розрахунок коригування складається платником податку до податкової накладної, яка відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, такий розрахунок надається покупцю тільки після його реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі якщо розрахунок коригування складається на суму податку на додану вартість, яка перевищує суму, передбачену пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, такий розрахунок підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних лише після реєстрації в ньому накладної, до якої виписується цей розрахунок.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив коригування кількісних та вартісних показників відповідно до законодавства України.
Суд не бере до уваги доводи відповідача, що відсутності у розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 23 лютого 2012 року № 230206 дати отримання його покупцем та підпису покупця, оскільки у зазначений розрахунок отриманий та підписаний уповноваженою особою ПАТ «Сталь» 29 лютого 2012 року.
Крім того, суд зазначає, що законність та правомірність декларування позивачем розміру від'ємного значення податку на додану вартість за період 2011-2012 роки досліджувалися рішеннями Луганського окружного адміністративного суду, які залишені без змін рішеннями Донецького апеляційного адміністративного суду, відповідно до яких у зазначений період порушень не встановлено (т.9 а.с. 193-247, т.10 а.с. 1-62).
Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року № 0000141902, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5693310,00 грн.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 06 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 12 травня 2014 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року № 0000141902, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року № 0000141902 про зменшення публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5693310,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» (місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 107, код ЄДРПОУ 05763797) судовий збір у розмірі 4872,00 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні нуль копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 12 травня 2014 року.
Суддя Р.С. Твердохліб