23 квітня 2014 року 810/2348/14
Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Щавінського В.Р. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс-Груп» про скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ВДВС Вишгородського районного управління юстиції за участю третьої особи - ТОВ «Алекс-Транс-Груп» про скасування постанови від 03.03.2014 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження №42279547 з виконання напису нотаріуса №5143, вчиненого 03.12.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про повернення лізингоодержувачем ТОВ «Апекс-Транс-Груп» на користь лізингодавця ТОВ «УніКредит Лізинг» об'єкту фінансового лізингу: Фарбувальна камера Belini; серійний номер 0000432А0017, вартістю 1530787,78 грн., що були передані в користування на підставі договору фінансового лізингу №946-LD, укладеного 02.12.2008 р. та зобов'язання ВДВС Вишгородського РУЮ відкрити виконавче провадження №42279547 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №5143, вчиненого 03.12.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 при проведенні лізингоодержувачнем ТОВ «Апекс-Транс-Групп» на користь лізингодавця ТОВ «УніКредит Лізинг» об'єкту фінансового лізингу.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса про повернення об'єкта фінансового лізингу з підстав того, що у даному написі не передбачено заходів примусового характеру, які мають бути вчинені державним виконавцем. Так, позивачем наголошено, що виконавчий напис, пред'явлений до примусового виконання, вчинено нотаріусом у відповідності до вимог законодавства. При цьому зміст виконавчого напису нотаріуса відповідає також вимогам, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" та містить всі необхідні відомості для вчинення виконавчих дій. Відтак, оскаржувана постанова прийнята відповідачем без відповідних правових підстав, а тому підлягає скасуванню.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні та у його відсутність та просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2014 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Бондаренко О.С. за заявою ТОВ «УніКредит Лізинг» було відмовлено на підставі п. 8, ч. 1, ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у відкритті виконавчого провадження № 42279547 з виконання виконавчого напису нотаріуса № 5143, вчиненого 03.12.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про повернення лїзингоодержувачем ТОВ «Алекс-Транс-Групп» на користь лізитодавця ТОВ «УніКредит Лізинг» об'єкту фінансового лізингу: Фарбувальна камера Belini; серійний номер 0000432А0017 вартістю 1530787,78 грн., що були передані в користування на підставі договору фінансового лізингу №946-LD, укладеного 02.12.2008 р.
Зі змісту даної постанови вбачається, що підставою для відмови слугувала та обставина, що резолютивна частина виконавчого документа не передбачає заходів примусового характеру, які мають бути вчинені державним виконавцем для належного виконання рішення. Як то зазначено відповідачем, має бути вказано, які саме дії повинен вчинити державний виконавець, а саме: вилучити та повернути об'єкт фінансового лізингу в рахунок погашення заборгованості на загальну суму. Окрім того, у виконавчому написі відсутня загальна сума стягнення за виконавчим документом. Вказані обставини виключають можливість виконання даного рішення. Відтак, позивачеві відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 8 ч.1 ст. 26 закону України "Про виконавче провадження".
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її, звернувшись із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон України "Про виконавче провадження")
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно ч.2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.
Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Водночас, ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вичерпний перелік підстав згідно яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, а саме у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Судом встановлено, що оскаржувану постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження прийнято відповідачем з огляду на наявність передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (п. 8 ч. 1 ст. 26 закону України "Про виконавче провадження").
Відтак, дослідженню у даній справі підлягає питання відповідності пред'явленого позивачем до виконання виконавчого напису про повернення об'єкта фінансового лізингу вимогам Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про фінансовий лізинг" та Закону України "Про виконавче провадження".
Досліджуючи дане питання суд звертає увагу на наступне.
Частиною другою статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч.2 ст. 7 зазначеного Закону лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).
Відповідно до п. 1 Переліку стягнення заборгованості у безспірному порядку підлягають нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.
Так, згідно п. 8 Переліку, для одержання виконавчого напису для повернення об'єкта лізингу подаються, зокрема, оригінал договору лізингу; засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Таким чином, у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу, яке здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Судом встановлено, що у зв'язку із несплатою ТОВ "Алекс-Транс-Груп" лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 946-LD від 02.12.2008 р., укладеного із "УніКредит Лізинг", останній звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу для отримання виконавчого напису про повернення об'єкта фінансового лізингу.
Вимоги до змісту виконавчого напису нотаріуса встановлені ст.89 Закону України "Про нотаріат".
Так, у виконавчому написі повинно зазначатися: строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі написи нотаріусів відносяться до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, а отже зміст виконавчих написів нотаріуса має відповідати також вимогам, встановленим цим Законом.
Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі повинні бути зазначені: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Досліджуючи наявний у матеріалах справи виконавчий напис № 5143, від 03.12.2013 р. про повернення об'єкта фінансового лізингу, судом встановлено, що даний напис вчинено нотаріусом на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат", ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.
Зі змісту виконавчого напису вбачається, що він містить відомості, зокрема, щодо найменування юридичних осіб (стягувача і боржника), у даному випадку: лізингоодержувач - ТОВ "Алекс-Транс-Груп" та лізингодавець - ТОВ "УніКредит Лізинг"; їх місцезнаходження, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності, місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника.
Окрім того, резолютивна частина рішення містить відомості про об'єкт фінансового лізингу, що був переданий у користування на підставі договору фінансового лізингу № 946-LD від 02.12.2008 р., а саме: Фарбувальна камера Belini; серійний номер 0000432А0017, вартістю 1530787,78 грн. та підлягає вилученню та поверненню за невиплачені лізингові платежі з 30.08.2013 по 31.10.2013 за користуванням об'єкту лізингу в сумі: невиплачені лізингові платежі - 2121029 грн.
Відтак, пред'явлений до виконання позивачем виконавчий напис містить інформацію щодо заходів примусового характеру, які мають бути вчинені державним виконавцем, а саме: вилучити та повернути на користь лізингодавця об'єкт фінансового лізингу - Фарбувальна камера Belini. Окрім того у виконавчому написі зазначено вартість об'єкта лізингу та суму заборгованості.
Водночас, суд звертає увагу сторін, що з метою встановлення єдиної нотаріальної практики при вчиненні виконавчих написів, зокрема, на підставі п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, про повернення об'єкта фінансового лізингу та усунення проблемних питань, що виникають в ході пред'явлення виконавчих написів до примусового виконання, Міністерством юстиції України листом від 29.06.2010 р. № 31-32/132 надано відповідні роз'яснення, а також для застосування у практичній діяльності запропоновано зразок виконавчого напису про повернення об'єкта фінансового лізингу.
Наявний у матеріалах справи виконавчий напис за формою і змістом відповідає зразку, який надано Міністерством юстиції України для використання в роботі органами юстиції.
Водночас, у ході судового розгляду справи відповідачем не наведено норм нормативно-правового акту, якому не відповідає виконавчий напис нотаріуса № 5419 та не вказано, яким законом передбачено обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Враховуючи зазначене та зважаючи на недоведеність відповідачем обставин, передбачених п. 8 ч. 1 ст. 26 закону України "Про виконавче провадження", з якими законодавець пов'язує право державного виконавця на відмову у відкритті виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що постанова відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.03.2014 р. ВП № 42279547 підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження".
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 5143, вчиненого 03.12.2013, суд зазначає наступне.
За правилами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з викладеного, вимога про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії може підлягати задоволенню лише у тому випадку, коли обов'язок вчинення таких дій прямо передбачений законодавством або безпосередньо випливає з повноважень відповідача.
При цьому суд зауважує, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
У даному випадку, спірні правовідносини з приводу відкриття виконавчого провадження відносяться виключно до дискреційних повноважень органу, уповноваженого здійснювати примусове виконання виконавчих написів нотаріусів, тобто до повноважень державної виконавчої служби.
Відтак, позивач обрав такий спосіб поновлення порушеного права, який, згідно чинного законодавства, не може бути задоволений судом у повному обсязі.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення та не виконано покладеного Кодексом адміністративного судочинства України обов'язку доказування.
Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 11, 14, 69, 70, 71, 128, 157-164, 167, 254 КАС України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.03.2014 р. № 42279547.
3. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області вирішити, у відповідності до законодавства, питання про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса № 5143, вчиненого 03.12.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про повернення лізингоодержувачем ТОВ "Алекс-Транс-Груп" на користь лізингодавця ТОВ "УніКредит Лізинг" об'єкту фінансового лізингу, що був переданий у користування на підставі договору фінансового лізингу № 946-LD від 02.12.2008 р.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В. Р.