Господарський суд Черкаської області
"11" липня 2006 р. Справа № 04/3376
Господарський суд Черкаської області в складі : головуючого- судді Упир І.І., при секретарі -Атамась Т.В., за участю представників сторін : позивача -Вадін К.О. - представник за довіреністю, відповідача: Баранов О.І. -представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси позовну заяву Селянського (фермерського) господарства “Восход» до Відкритого акціонерного товариства “Сингаївський комбінат хлібопродуктів» про стягнення 69799 грн. 90 коп.
Позивач заявив позов про стягнення з відповідача 19799 грн. 90 коп. вартості неповернутого насіння соняшнику згідно укладеного договору від 08.07.2002року. № 42 та 50000 грн. моральної шкоди.
Представник позивача позовні вимоги в засіданні суду підтримує з обставин викладених в позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, що позивач пропустив строк позовної давності.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що відповідно до укладеного договору про надання послуг по збереженню сільськогосподарської продукції від 08.07.2002р. № 42 позивач передав відповідачу на зберігання 29520 кг насіння соняшника, що підтверджується накладними № 415 від 16.10.2002 року, № 366 від 23.09.2002 року та приймальною квитанцією № 000406 від 05.10.2002р.
Згідно п. 2.1.2 договору кінцевий строк зберігання 01.05.2003 року.
Із переданої кількості насіння соняшника 13718 кг позивач забрав із зберігання і реалізував його ТОВ “ Зерноторгова компанія», що підтверджується накладною без номера та податковою накладною від 13.02.2003 р.
Заборгованість на день розгляду справи по неповернутому із зберігання насіння соняшника складає 15802 кг (29520 -13718). На цей час насіння соняшника у відповідача відсутнє. Тому, позивач вважає, що відповідач має відшкодувати йому збитки в сумі 19799 грн. 90 коп. вартості неповернутого із зберігання насіння соняшника та 50000 моральної шкоди, оскільки це призвело до того, що позивач неспроможний був вчасно сплатити податки до бюджету та якісно задовольнити потреби господарства.
Вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних обставин.
Згідно укладеного договору № 42 позивач поставив відповідачу 29520 кг насіння соняшника для очистки та зберігання строком до 01.05.2003 року.
Строк зберігання соняшника закінчився 01.05.2003 року.
Позивач позов до суду подав, згідно поштового штемпеля на конверті, 22.06.2006 року з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється в три роки.
Позивач просить поновити строк позовної давності з мотивів, що керівник господарства отримав травму, і в результаті хвороби своєчасно не зміг звернутися до суду про стягнення збитків.
Відповідно до поданої позивачем довідки від 01.06.2006 року виданою Лебединською дільничою лікарнею директор фермерського господарства з 11.10.2005 року в результаті отриманої травми знаходився на лікарняному.
Кінцевий строк збереження насіння соняшника, згідно п. 2.1.2 договору 01.05.2003р.
Отже, суд вважає, що до 11.10.2005 року у позивача достатньо було часу для заявлення позову до суду.
Поважності причини не звернення до суду за захистом порушеного права з 02.05.2003 року по 11.10.2005 року позивач суду не надав. Тому, суд не вбачає підстав поновлення строку позовної давності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України) . Позивач таких обставин в засіданні суду не довів.
Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлене стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 4 ст. 267 ЦК України).
Тому, враховуючи викладене та керуючись п. 4 ст. 267 ЦК України суд вважає в позові відмовити повністю.
Витрати по держмиту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. згідно ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
СУДДЯ І .І. Упир
Рішення підписано 12.07.06р.