Справа № 16/3251а
"11" липня 2006 р., 12 год. 50 хв. м. Черкаси
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М.
при секретарі: Захарова А.Г. за участю представників сторін:
позивача: Ласурашвілі Ю.В. -за довіреністю ;
відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сміла до Шевченківської дистанції електропостачання про стягнення 921,66 грн.,
Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій, виплачених потерпілому на виробництві Теслюку М.І. у розмірі 921,66 грн. на підставі ст. 1195 ЦК України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи рекомендованим листом, відзиву на позов суду не надав, свого представника в судове засідання не направив, про причин його неявки суду не повідомив. А також не направив суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними документами згідно ст. 128 КАС України.
Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Позивач просить стягнути з відповідача по справі, як за регресною вимогою суму виплачених потерпілому працівнику підприємства коштів, які виплачувалися позивачем за період з 01.04.1999 року по 31.03.2001 року.
Позивач обґрунтував свій позов ст. 1195 ЦК України, якою передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я фізичній особі, зобов»язана відшкодувати потерпілому втрачений заробіток, а також додаткові витрати на посилене харчування, лікування, придбання ліків , тощо.
Тобто даною статтею врегульовано лише відносини між потерпілою особою та особою, яка завдала їй шкоди, але не між сторонами по справі, як між страховиком і страхувальником.
Питання відшкодування заподіяної шкоди за регресними вимогами Пенсійного Фонду було врегульовано ст.. 460 ЦК УРСР, яка втратила чинність з часу вступу в силу Цивільного Кодексу України 01 січня 2004 року.
У відповідності до ст.. 460 ЦК УРСР організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, зобов»язані за регресною вимогою органу державного соціального страхування чи Пенсійного фонду України, відшкодувати суми допомоги або пенсій особам, яким завдано шкоди здоров»ю в зв»язку із виконанням трудових обов»язків.
Позов про стягнення боргу з відповідача за регресними вимогами позивачем було подано до суду 15.06.2006 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності для захисту свого права.
Пропуск строку позовної давності є підставою для відмови позивачу у задоволенні позову.
На підставі статті 89,94 КАС України при відмові у позові судові витрати на відповідача не покладаються.
Керуючись статтями 89,94, 162, 163 КАС України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Постанова набуває чинності після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
СУДДЯ Н.М. Спаських