05 травня 2014 року 810/2256/14
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Управління пенсійного фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про про стягнення заборгованості за страховими внесками,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за страховими внесками на загальообов"язкове пенсійне страхування у сумі 1732, 80 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV та згідно з пунктом 3 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07. 2010 № 2464-VІ, не сплатив страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період липень-грудень 2010 року у розмірі 1732,80 грн.
Оскільки, сума страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 1732,80 грн. у строки, встановлені пунктом 6 статті 20 Закону України № 1058-IV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 (надалі - Інструкція) відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її у судовому порядку.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.05.2014.
5 травня 2014 року сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, в судове засідання не з'явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та у порядку письмового провадження.
Відповідачу ухвала суду направлялась за адресою вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: АДРЕСА_1. Що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про отримання особисто відповідачем (штрих-код 0113318344409)
Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін та у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України № 1058-IV в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону України № 1058-IV в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Роботодавцем в розумінні Закону України № 1058-IV в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, - є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-IV в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Частиною третьою статті 15 Закону України № 1058-IV в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а отже, є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058- IV в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з частиною другою статті 20 Закону України № 1058-IV в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до частин шість та дванадцять статті 20 Закону України № 1058-IV в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з частиною другою статті 106 Закону України № 1058-IV в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до пункту 2 частини дев'ять статті 106 Закону України № 1058-IV в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становив: за липень-вересень 2010 року - 294,82 грн., за жовтень-листопад 2010 року -301,12 грн та за грудень 2010 року - 306, 10 грн., однак відповідач у добровільному порядку не сплатив усієї суми страхових внесків.
У зв'язку з тим, що відповідачем не було сплачено у встановлені законодавством строки страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, позивачем було надіслано відповідачу вимогу про сплату боргу від 05.03.2014 № 1185 на суму 1732,80 грн., вказана вимога вручена відповідачу 07.03.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення особисто відповідачем (штрих-код 0741200123689) копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до частини третьої статті 106 Закону України № 1058-IV в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з частиною три статті 106 Закону України № 1058-IV в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
При цьому, станом на день розгляду справи відповідач доказів щодо оскарження вимоги про сплату боргу у встановленому законом порядку, суду не надав.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів щодо сплати в самостійному порядку суми заборгованості по страховим внескам, штрафним санкціям та нарахованій пені та не надано належних доказів на заперечення проти позову, які б спростовували доводи позивача, викладені у позовній заяві.
Приписами статті 67 Конституції України визначений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 160-165, 168, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області заборгованість у розмірі 1732(одна тисяча сімсот тридцять дві) грн. 80 коп.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Терлецька О.О.