Справа № 755/6452/14-ц
(заочне)
"28" квітня 2014 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Антипової Л.О.
при секретарі Філімоновій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором кредиту в розмірі 8 406,11 доларів США та 422 111,40 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 09.10.2007 року між ВАТ «Родовід Банк», найменування якого з 17.06.2009 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію на загальну суму 12 801,99 доларів США, терміном по 09.10.2014 року, зі сплатою 12,5 % річних. У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань по кредитному договору, станом на 14.10.2013 року загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем складає 8 406,11 доларів США та 422 111,40 грн. Однак, станом на дату подання даного позову до суду відповідач не виконав умови кредитного договору, що є предметом позовних вимог. Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн., які були сплачені ним при подачі позову до суду.
Представник позивача в судове засідання надав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить провести розгляд справи за його відсутності. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, та вважається повідомленим у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 74 ЦПК України. Тому суд вважає можливим слухати справу за його відсутності та ухвалити заочне рішення згідно ст. 224 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази приходить до наступного.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.
Згідно п. 4 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (у редакції Закону України від 23.10.2013 р.), фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (у редакції Закону України від 11.10.2013 р.), банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Більш повне визначення міститься в Положенні про кредитування, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р. № 246. Цим актом кредит визначається як позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Кредитна операція - це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.
Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принципи повернення, строковості та платності означають, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк із відповідною платою за його користування. Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів із конкретною метою, визначеною кредитним договором.
Кредитний договір є різновидом договору позички, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позички.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
09.10.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», найменування якого з 17.06.2009 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір.
Згідно п.1.1., п. 1.5. Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 12 801,99 доларів США терміном до 09.10.2014 року включно, з процентною ставкою 12,5% річних.
Згідно з п. 1.2. та 1.6. кредитні кошти надаються виключно на наступні цілі: купівлю автомобіля та сплату страхових платежів, для обліку нарахованих процентів за користування кредитами Банк відкриває позичальнику рахунок ОСОБА_2.
Відповідно до п.3.1. Договору, Позичальник зобов'язується, починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до « 10»-ого числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 152,40 доларів США.
Позивачем було виконано умови кредитного договору та надано відповідачу грошові кошти на суму 12 801,99 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 1134_1 від 09.10.2007 року.
Згідно зі статтями 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України)
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов'язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Таким чином, проценти можуть нараховуватись (сплачуватись) і за зобов'язаннями в разі прострочення платежу. В цьому разі підставою застосування процентів є порушення зобов'язання.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що проценти можуть нараховуватись (сплачуватись) і за зобов'язаннями в разі прострочення платежу. В цьому разі підставою застосування процентів є порушення зобов'язання, в тому числі відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту, суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Відповідно до п. 3.9. кредитного договору, за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, Позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню за кожен день у розмірі 1.6 процентів від суми простроченої заборгованості.
Як убачається з матеріалів справи та наданого позивачем розрахунку відповідачем порушено умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, процентів за користування кредитом та пені, у зв'язку з чим, станом на 14.10.2013 року сума заборгованості відповідача за кредитом становить 8 406,11 доларів США та 422 111,40 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, згідно з положенням ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1-3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Разом з тим, ураховуючи принцип розумності та справедливості, на підставі положення пункту 7 частини тринадцятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ураховуючи положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, керуючись правилами строку позовної давності, визначеними роз'ясненнями п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, судом визначено суму пені, що підлягає до стягнення в розмірі 345 065,80 грн. та 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості в розмірі 3 119,40 грн.
Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 Цивільного кодексу України .
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, в зв'язку із чим суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 8 406,11 доларів США та 345 065,80 грн. та 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості в розмірі 3 119,40 грн.
Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 543, 611, 625, 629, 1054 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, ст.ст. 10, 31, 58, 60, 88, 208-210, 212-215, 218, 224, 294 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 8 406,11 доларів США та 345 065,80 грн., 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості в розмірі 3 119,40 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: