Справа №592/12244/13-ц
Провадження №2/592/221/14
29.04.2014 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Катрич О.М.,
при секретарі - Гробовій М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради, Служба у справах дітей Кіровської районної у м. Донецьку ради про визначення місця проживання дітей, -
Позивач свої вимоги мотивує тим, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.06.2011 року шлюб між сторонами був розірваний, від якого мають малолітніх дітей- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 року та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, які проживають з матір»ю, оскільки так сторони після розлучення вирішили між собою. Однак, з 2013 року відповідачка перешкоджає батькові та бабусі у спілкуванні з дітьми, чинить всіляко перешкоди у зустрічах, негативно налаштовує дітей проти них, не належним чином дбає про них. Крім того, позивач у добровільному порядку надає дітям достатньо матеріальну допомогу, піклується про розвиток та здоров»я дітей, на даний час проживає у м. Донецьку з іншою сім»єю, яка забезпечена всіма належними умовами для проживання ще 2-х дітей, адже права як батька колишньою дружиною порушені, а тому за вказаних вище підстав , просить суд визначити місце проживання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 року та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року разом із їх батьком- ОСОБА_1.
Позивачі та їх представник- ОСОБА_11 в судовому засіданні позов підтримали і просять його задовольнити.
Відповідачка категорично заперечує проти задоволення вимог, вказуючи, що жодним чином не перешкоджає батькові та бабусі спілкуватися із синами та онуками, вказуючи, що насамперед батько сам цього не бажає. Наголошує, що після розлучення було вирішено з позивачем питання про те, що діти будуть проживати з нею, тобто із матір»ю і на даний час відсутні підстави для того, щоб місце проживання дітей змінювалося, це негативно відобразиться на їх психічний розвиток, суттєво змінить їх звичайний спосіб життя, а тому просить суд відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі. Представники третіх осіб в судове засідання не з»явилися, Служба у справах дітей Сумської міської ради надала письмовий висновок і вважає за доцільне визначити місце проживання дітей з матір»ю, а Служба у справах дітей Кіровської районної у м. Донецьку ради у вирішенні даного питання покладається на розсуд суду, при цьому надавши акт обстеження умов проживання батька у м. Донецьку. Допитані в якості свідків позивачі -ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили ті обставини, на які посилаються у позові. Свідок ОСОБА_6, яка є дружиною позивача в суді показала, що не заперечує проти того, щоб сини її чоловіка від першого шлюбу проживали разом із ними у м. Донецьку , для цього є всі умови, адже в листопаді 2013 року ОСОБА_3 не дозволяла позивачам спілкуватися із дітьми, розповідає про них погане, не приділяє дітям достатньої уваги, натомість ОСОБА_1 пересилає дітям гроші на їх утримання , робить подарунки. Свідок ОСОБА_7 в суді пояснив, що будинок АДРЕСА_2 , в якому залишилися після розлучення проживати ОСОБА_3 з дітьми станом на 2011 рік був готовий для проживання майже на 100%, крім сходин на 2 поверх. Свідок ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 кожен з них окремо зазначили, що коли в»їхала у будинок відповідачка з дітьми, то він був у поганому стані, після розлучення батько майже не спілкується зі своїми дітьми, має іншу сім»ю, а ОСОБА_3 йому ніяких перешкод у спілкуванні, побаченні не чинить, діти розумні та охайні.
Заслухавши пояснення сторін, представника позивачів, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Під час розгляду справи встановлено, з 26.08.2000 року по 24.06.2011 року ОСОБА_1 перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3, від якого народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 року та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року.(а.с.6) Після розлучення діти проживають із матір»ю -ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_2 , який як пояснюють сторони будувався ними за час шлюбу, сторони ще до розірвання шлюбу досягли згоди про те, що діти разом із матір»ю залишаться в ньому проживати і на даний час сторонами не заперечується. Батько протягом часу з вересня 2011 року по жовтень 2013 року надсилав ОСОБА_3 на картковий рахунок у добровільному порядку відповідні суми коштів , що підтверджується роздруківками (а.с. 7-34) 20.03.2014 року Ковпаківським районним судом м. Суми ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/3 частини від доходів на утримання двох неповнолітніх дітей, адже як стверджувала відповідачка після жовтня 2013 року ОСОБА_1 більше не надавав ніякої матеріальної допомоги, при цьому надавши роздруківку з КБ « Приватбанк» (а.с. 91) 07.11.2013 року адвокат ОСОБА_11, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до начальника Служби у справах дітей СМР та доповненнями до неї (а.с. 63-65) , у яких просив зобов»язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у вільному спілкуванні батька ОСОБА_1 та їх бабусі ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а також провести профілактичну роботу із відповідачкою щодо унеможливлення у подальшому чинити перешкоди у спілкуванні, побаченні з дітьми, окрім цього встановити способи участі у вихованні дітей. В свою чергу, Служба у справах дітей СМР надала відповідь від 19.11.2013 року за № 2883, в якій вказано, що до компетенції служби не віднесено вирішення питання про зобов»язання особи не чинити перешкод і рекомендувала звернутися до суду. (а.с. 62) Згідно довідки КУ Сумська загальноосвітня школа 1-2 ступенів № 13 ім. А.С. Мачуленка від 20.12.2013 року за № 284 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у даній школі з 01.09.2013 року, за час навчання дитини батько ОСОБА_1 в школу не приходив, успіхами сина не цікавиться, з вчителями не спілкувався. (а.с. 43) Аналогічні відомості викладені і у довідці навчального закладу № 42 від 20.12.2013 року № 301, де навчається ОСОБА_4 (а.с. 44) На даний час діти відвідують Творчий центр « 9 комнат» у м. Сумах (а.с. 88-89) До цього ж, малолітні діти у період часу з 2010-2011 року навчалися у школі « Современник» м. Донецька, коли проживали разом із батьками до їх розлучення. (а.с. 121-122) Як убачається із копії свідоцтва про державну реєстрацію від 27.05.2008 року ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець і згідно довідки ДПІ у м. Сумах від 28.01.2014 року отримувала певний розмір доходу у 2013 році (а.с. 66-67) Натомість, позивач ОСОБА_1 не надав суду жодного документу, з якого б убачалося фактичне його місце проживання, право володіння нерухомим майном, місце його роботи та займана посада, розмір доходів тощо. Відповідно до Висновку Служби у справах дітей СМР від 08.04.2014 року , служба вважає за можливе встановити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом із матір»ю, навівши обґрунтування. (а.с. 119) Відповідно до Акту обстеження умов проживання ОСОБА_1, він разом із дружиною ОСОБА_6 та сином ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає у орендованій квартирі АДРЕСА_1 і має належні умови для проживання та виховання дітей (а.с. 125) Як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 позитивно характеризуються за місцем проживання. (а.с. 52-54, 90) 03.11.2013 року ст. о/у СКМСД СМВ УМВС України в Сумській області Зеніним О.О. був складений висновок за результатами перевірки повідомлення ОСОБА_3 про те, що 26.10.2013 року її колишній чоловік ОСОБА_1 неадекватно себе поводив із дітьми за адресою АДРЕСА_2 коли вона забороняла йому бачитися з ними. Зокрема, сама відповідачка не заперечує і наголошує на тому, що вона не бажає і вважає за неправильним, якщо діти будуть спілкуватися з батьком у присутності його нової дружини, це є негативний приклад для дітей (а.с. 129)
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 4 цього закону визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Ст. 153 СК України передбачає, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними за собами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити здоров'ю дитини.
Згідно принципів 4, 6, 7 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитині мають належати права на здоровий ріст та розвиток, належне харчування, житло, розваги, медичне обслуговування; дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю; дитина має право на отримання освіти, яка має бути безкоштовною і обов'язковою, по крайній мірі, на початкових стадіях; найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на її батьках; дитині повинна бути забезпечена повна можливість ігор і розваг, які б були направлені на цілі, що переслідуються освітою.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно із ст. 9 вказаної Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч. ч. 2 і 3 ст. 11, ч. ч. 1 і 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Так, сторони після розлучення у 2011 році досягли згоди про місце проживання 2-х неповнолітніх дітей і ними було вирішено , що малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишаться проживати із матір»ю ОСОБА_3 у м. Суми. Тобто, на той час спір про те, з ким буде проживати малолітня дитина ні судом ні органами опіки та піклування не вирішувався згідно до ст. 161 СК України. На даний час суд не вбачає правових підстав для того, щоб розлучати малолітніх дітей з їх матір»ю, адже позивач не довів перед судом достатніми, належними та беззаперечними доказами у розумінні ст.ст.57-59 ЦПК України своє переважне право як батька на проживання дітей з ним.
Слід звернути увагу позивача ОСОБА_1 на те, що статті 158, 159 СК України регламентують вирішення органом опіки та піклування, судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Як убачається зі змісту заявлених позовних вимог , підставою для звернення з позовом до суду слугувало саме те, що ОСОБА_3 перешкоджає у спілкуванні батька з дітьми, у їх вихованні тощо. Тому, позивач не позбавлений можливості звернутися до органу опіки та піклування із відповідною заявою про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею , а в разі необхідності з позовом до суду у відповідності до вказаних положень закону.
Також, до суду звернулася і позивачка ОСОБА_2, яка є бабусею малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , однак конкретних вимог до ОСОБА_3 у резолютивній частині позову не ставила, разом з цим посилалася на те, що відповідачка також перешкоджає їй бачитися з дітьми тощо. Натомість глава 13 СК України регулює «Особисті права і обов»язки батьків та дітей».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 130, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Станом на 29.04.2014 року рішення не набрало законної сили
Суддя О.М. Катрич
З оригіналом згідно: суддя О.М. Катрич