Апеляційний суд Житомирської області
Справа №0604/2-3939/09 Головуючий у 1-й інст. Бучик А.Ю.
Категорія 27 Доповідач Трояновська Г. С.
07 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів Миніч Т.І., Павицької Т.М.
при секретарі Камінній М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Мегабанк" в особі Житомирського центрального регіонального відділення ВАТ «Мегабанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за ним
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 на заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2009 року,-
У травні 2009 року ВАТ „Мегабанк" в особі Житомирського центрального регіонального відділення ВАТ «Мегабанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за ним. В обґрунтування вимог зазначало, що 11.06.2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №35-05П/2007, за яким останній отримав грошові кошти (кредит) на споживчі цілі у розмірі 225 342,60 грн. строком на п»ять років на термін до 10.06.2012 року. В забезпечення своєчасного виконання зобов»язань за кредитним договором на підставі договору поруки ОСОБА_2 виступив поручителем ОСОБА_1 Оскільки ОСОБА_1 не виконує зобов"язання належним чином ВАТ „Мегабанк" просив достроково розірвати кредитний договір №35-05П/2007 від 11.06.2007 року та стягнути заборгованість за ним, яка станом на 19.05.2009 року складала 289 185,90 грн. та судові витрати. Уточнивши позовні вимоги, остаточно просив достроково розірвати кредитний договір №35-05П/2007 від 11.06.2007 року та стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за ним, яка станом на 24 листопада 2009 року в загальній сумі складала 398 224,18 грн., в тому числі 221 236 ,00 грн. - сума кредиту, 69 444,55 -сума нарахованих та несплачених процентів, 107 542,77 грн.- сума штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання та невиконання інших умов кредитного договору, відшкодувати за рахунок відповідачів сплачений судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу в сумі 250 грн.
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2009 року позов задоволено. Розірвано кредитний договір №35-05П/2007 від 11.06.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ „Мегабанк" в особі Житомирського центрального регіонального відділення ПАТ «Мегабанк». Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ „Мегабанк" в особі Житомирського центрального регіонального відділення ПАТ «Мегабанк» заборгованість по кредиту в сумі 221 236, грн., по відсоткам в сумі 69 444,55 грн., по штрафним санкціям за несвоєчасне виконання зобов»язання в сумі 107 542,77 грн., а всього в сумі 398 224,18 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ „Мегабанк" в особі Житомирського центрального регіонального відділення ПАТ «Мегабанк» державне мито в розмірі по 850 грн. з кожного. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ „Мегабанк" в особі Житомирського центрального регіонального відділення ПАТ «Мегабанк» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляджу справи в розмірі 125 грн. з кожного та по 180,30 грн. витрат на оголошення у пресі з кожного.
06.11.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 23 січня 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2009 року відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3- представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення суду не обґрунтоване належними доказами та постановлене з порушенням процесуальних норм, які призвели до неправильного вирішення справи по суті. Зазначає, що судом не було з»ясовано достовірність наданих банком розрахунків, взаємний зв»язок між фактичними даними бухгалтерського обліку та наданими позивачем розрахунками заборгованості, суд взагалі не надав оцінку всім доказам, які свідчили б про розмір заборгованості. Вказує, що суд без належного обґрунтування визнав підтвердженням належного повідомлення про час та місце судового розгляду публікацію оголошення у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження, не маючи достовірних відомостей про обставини, за яких судові повістки поверталися до суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 11 червня 2007 року між ВАТ „Мегабанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №35-05П/2007, за умовами якого останній отримав грошові кошти (кредит) на споживчі цілі у розмірі 225 342,60 грн. строком на п»ять років на термін до 10.06.2012 року зі сплатою 18,2% річних/а.с.5-6/.
В забезпечення виконання зобов"язань за названим кредитним договором того ж дня - 11.06.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №35-0511/2007-п , відповідно до якого він виступив поручителем ОСОБА_1 та прийняв на себе зобов"язання останнього в повному обсязі за порушення ним зобов"язань за кредитним договором №35-05П/2007 від 11.06.2007 року /а.с.8/. Згідно умов договору поруки поручитель відповідає за виконання зобов"язань позичальником по кредитному договору в тому ж розмірі, що і позичальник.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Банк виконав взяті на себе зобов"язання за кредитним договором та надав кредитні кошти, проте позичальник - ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_2 взяті на себе зобов"язання належним чином не виконували, щомісячні платежі в розмірі та строки, які встановлені в договорі, не здійснювали внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку банку станом на 24 листопада 2009 року складає в загальній сумі 398 224,18 грн., в тому числі 221 236 ,00 грн. - сума кредиту, 69 444,55 -сума нарахованих та несплачених процентів, 107 542,77 грн. - сума штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання та невиконання інших умов кредитного договору /а.с.22/.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зобов"язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору або закону.
Як видно з матеріалів справи позивачем на адресу відповідачів 8 квітня 2009 року направлялась вимога щодо погашення заборгованості за кредитним договором №35-05П/2007 від 11.06.2007 року шляхом сплати простроченої та поточної заборгованості за кредитом, процентів за користування коштами, штрафних санкцій, проте зазначена вимога відповідачами виконана не була /а.с.10/. Окрім того банк попередив відповідачів про можливість розірвання кредитного договору на підставі п.3.3.1 Договору та ст.651 ЦК України у випадку невиконання ними вимоги банку /а.с.10/.
Відповідно до п.3.3.1 кредитного договору кредитодавець має право достроково розірвати Договір та вимагати повернення кредиту, сплати нарахованих процентів у випадку порушення позичальником умов договору.
Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Враховуючи, що сума заборгованості за кредитним договором є істотною, зобов'язання за кредитним договором не виконуються, а тому були підстави для розірвання кредитного договору №35-05П/2007 від 11.06.2007 року.
За змістом вимог ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов"язання , забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник , включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Поручитель ОСОБА_2, не дивлячись на вимогу банку виконати свої зобов"язання за договором поруки /а.с.10/ в добровільному порядку заборгованість за кредитом основного боржника ОСОБА_1 також не погасив.
Встановивши такі обставини суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що що судом не було з»ясовано достовірність наданих банком розрахунків, взаємний зв»язок між фактичними даними бухгалтерського обліку та наданими позивачем розрахунками заборгованості не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Так, матеріали справи містять графік погашення кредиту, розрахунки заборгованості за кредитним договором №35-05П/2007 від 11 червня 2007 року гр. ОСОБА_1, які підписані відповідальними працівниками /начальником відділу кредитування та виконавцем/ та скріплені печаткою банку /а.с.7,9,22/. Достовірність наданих доказів сумнівів не викликає.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На порушення наведених норм закону відповідачі не надали жодних доказів на підтвердження своїх заперечень та спростування вимог позивача. До суду апеляційної інстанції, як і до місцевого суду, вони не з"явились, письмових доказів до суду не направили.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що заочний розгляд справи було проведено з порушенням вимог ст.224 ЦПК України є необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції дотримано вимоги п.9 ст.74 ЦПК України стосовно судових викликів відповідачів до суду та повідомлення їх про час та місце розгляду справи через оголошення в пресі/а.с.16,17/.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі наданих доказів, з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 209,218,303,307,308,313,314,315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді