24 квітня 2014 р. Справа № 524/110/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
Суддів: Бартош Н.С. , Донець Л.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 лютого 2014 року по справі № 524/110/14
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області
про зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
06.12.2010 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом, яким просить визнати неправомірними дії відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області (далі по тексту УПФУ) по не нарахуванню та не виплаті державної соціальної допомоги згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати УПФУ здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги за 2009 рік, та починаючи з 01.01.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування ", за виключенням уже отриманих позивачем 10 %.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 січня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання провести перерахунок пенсії з врахуванням вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 року з 01.01.2009 року по 09.01.2010 року залишено без розгляду.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня 2011 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ, визнано протиправною бездіяльність УПФУ щодо не нарахування та не проведення виплат ОСОБА_1 щомісячних соціальних державних допомог до пенсії як дитині війни за період з 06.07.2010 року по 12.01.2011 року як таку, що не відповідала вимогам ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування ", зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком, з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування " та провести відповідні виплати з 06.07.2010 року по 12.01.2011 року, з врахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 січня 2011 року скасовано, а справу направлено до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області для продовження розгляду справи.
За результатами розгляду справи в порядку письмового провадження постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 лютого 2014 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в частині не нарахування та не виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у період з 06.10.2009 року по 06.12.2010 року. Зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 06.10.2009 року по 06.12.2010 року з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, в апеляційній скарзі УПФУ, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч. 1 п. 2 ст. 197 КАС України, розглядає дану справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст. 6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, надавши перевагу ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також суд правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Між тим, при ухваленні рішення судом першої інстанції було не вірно визначено і застосовано строк звернення до адміністративного суду, що призвело до неправильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону, яка діяла до 30.07.2010 року) визначалося, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законом України від 07.07.2010 року "Про судоустрій і статус суддів", що набрав чинності з 30.07.2010 року, зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Колегія суддів вважає, що перебіг процесуального (шестимісячного) строку звернення до суду з даним позовом розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скорочення.
Колегія суддів, виходячи з наведеного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч. 2 ст. 99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України" (заява № 23436/03).
Отже, з урахуванням дати звернення позивача до суду, обрахунок процесуального (річного) строку для звернення з даним позовом розпочався 06.12.2009 року. Разом з тим, в апеляційному порядку постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 лютого 2014 року позивачем не оскаржувалась.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України зі змінами відповідно до Закону N 4054-VI від 17 листопада 2011 року адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду за період з 06.10.2009 року до 05.12.2009 року поважними, оскільки доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано. Посилання на необізнаність в діючому законодавстві не є підставою для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Крім того, колегія суддів зазначає, що державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни", за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу дітей війни та не є складовою їхньої пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги. Тому строк звернення до суду визначається виключно за правилами статті 99 КАС України. Приписи статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якими встановлено строки виплати нарахованих, але не отриманих сум пенсій за минулий час, та ст. 268 Цивільного Кодексу України на дані правовідносин не поширюються.
Таким чином, виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до 05.12.2009 року - підлягає скасуванню з залишенням позовної заяви в даній частині позовних вимог без розгляду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи знаходиться постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня 2011 року, якою задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ, визнано протиправною бездіяльність УПФУ щодо не нарахування та не проведення виплат ОСОБА_1 щомісячних соціальних державних допомог до пенсії як дитині війни за період з 06.07.2010 року по 12.01.2011 року як таку, що не відповідала вимогам ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування ", зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком, з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування " та провести відповідні виплати з 06.07.2010 року по 12.01.2011 року, з врахуванням раніше виплачених сум. (а.с. 15).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Таким чином, виходячи з приписів вищезазначеної статті та наявного в матеріалах справи судового рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги УПФУ. Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 лютого 2014 в частині визнання бездіяльності УПФУ протиправною, та в частині зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період 06.07.2010 року по 06.12.2010 року - скасувати, з прийняттям нового судового рішення про закриття провадження.
В іншій частині постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 лютого 2014 року, а саме, за період з 06.12.2009 року по 05.07.2010 року відповідно положень ст. 200 КАС України, підлягає залишенню без змін, підстави для її скасування відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.157 ч.1 п. 4, 183-2, 185, 195, 197, 198 ч. 1 п. 3, 200, 202 ч.1 п.4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області - задовольнити частково.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 лютого 2014 року по справі № 524/110/14 - в частині визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області протиправною, в частині не нарахування та не виплати підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 06.10.2009 року до 05.12.2009 року - скасувати, позовну заяву в даній частині - залишити без розгляду.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.02.2014р. по справі № 524/110/14 частині визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області протиправною, та в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загально-обов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період 06.07.2010 року по 06.12.2010 року - скасувати, з прийняттям нового судового рішення про закриття провадження.
В іншій частині постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.02.2014 року по справі 524/110/14 - залишити без змін.
Постанова Харківського апеляційного адміністративного набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Мельнікова Л.В.
Судді Бартош Н.С. Донець Л.О.