ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 квітня 2014 року 09:21 № 826/3565/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: Головуючого судді Іщука І.О., суддів Погрібніченко І.М., Шулежко В.П. при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної виконавчої служби України
проскасування постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про відкриття виконавчого провадження,
за участю представників сторін:
позивач: ОСОБА_1
від відповідача: Харченко О.О.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просить визнати протиправним та скасувати в повному обсязі постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 24.02.2014 р., винесену державним виконавцем Борейко М.В. та постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2014 р. ВП № 42364035.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною виконавчою службою України в порушення приписів чинного законодавства, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що позивач є майновим поручителем, а тому несе відповідальність за невиконання боржником свого основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив, що у виконавчому провадженні ВП № 14767752 боржником є ОСОБА_1 Оскільки виконавчий документ боржником у добровільний термін не виконано, то відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства винесено оскаржувану постанову.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
13.03.2014 р. ОСОБА_1 одержано постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 24.02.2014 р. та постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2014 р. ВП № 42364035 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в розмірі 2521188,80 грн.
Не погоджуючись з винесеними постановами, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про їх скасування.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (надалі - Закон N 606-XIV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною 1 статті 6 Закону N 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
В силу статті 11 Закону N 606-XIV на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону N 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.17 Закону N 606-XIV встановлено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі написи нотаріусів.
Частиною першою ст. 88 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року N 3425-XII (надалі - Закон N 3425-XII) передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону N 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Статтею 27 Закону N 606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно із ч. 8 ст. 54 Закону N 606-XIV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Статтею 42 Закону України «Про іпотеку» визначено, що боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними.
Якщо інше не встановлено іпотечним договором, у разі коли основне зобов'язання підлягає виконанню частинами, боржник може скористатися правом, встановленим частиною першою цієї статті, один раз на рік або двічі протягом строку дії основного зобов'язання. В разі перевищення цих показників боржник має право припинити реалізацію предмета іпотеки лише шляхом повної сплати решти суми за основним зобов'язанням.
Майновий поручитель чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобов'язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним, і попередній іпотекодержатель зобов'язаний прийняти таке виконання. Наступний іпотекодержатель, який сплачує повну суму основного зобов'язання попередньому іпотекодержателю, вважається особою, на користь якої здійснене відступлення прав попереднього іпотекодержателя за іпотечним договором. Майновий поручитель, який виконав основне зобов'язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебувало виконавче провадження ВП № 14767752 з примусового виконання виконавчого напису № 576, виданого 30.04.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, згідно якого необхідно стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 3 143 986,18 доларів США 18 центів, що є еквівалентом за курсом НБУ станом на 30.04.2009 року суми 24208693,59 грн. та 60 000,00 грн. за вчинення виконавчого напису, на користь Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк».
За вищезазначеним документом боржником є ОСОБА_1.
Державним виконавцем 15.09.2009 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 14767752.
Вказаною постановою встановлено боржнику виконати вимоги виконавчого документа в 7-денний строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 2 вищезазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2009 р. боржнику надано строк для добровільного виконання у строк до семи днів з моменту отримання постанови, а також пунктом 3 попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Однак як встановлено судом, виконавчий документ боржником у добровільний термін не виконано. Відомості щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження чи окремих пунктів в матеріалах справи відсутні.
В ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем описано та арештовано майно боржника, а саме:
- земельна ділянка, площею 1,6000 га, кадастровий номер 3223155400:06:006:0014 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, місцезнаходження: Київська обл., Обухівський район, смт Козин;
- земельна ділянка, площею 1,2000 га, кадастровий номер 3223155400:06:006:0013, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, місцезнаходження: Київська обл., Обухівський район, смт Козин;
- земельна ділянка, площею 1,2000 га, кадастровий номер 3223155400:06:003:0091, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, місцезнаходження: Київська обл., Обухівський район, смт Козин;
- земельна ділянка, площею 1,4000 га, кадастровий номер 3223155400:06:003:0089,
призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, місцезнаходження: Київська обл., Обухівський район, смт Козин.
З метою визначення початкової вартості для подальшої реалізації на конкурсних засадах державним виконавцем постановою від 01.02.2009 ВП № 14767752 призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_4.
На підставі письмового висновку експерта (звіту про оцінку майна), було описане та арештоване майно боржника та передано ПП «СП «Юстиція» для подальшої його реалізації.
Вищезазначене майно було реалізовано, про що свідчать акти державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 07.06.2011 р. № 139/5-1, № 139/5-3, № 139/5-4.
Вході здійснення (проведення) реалізації вищезазначеного описаного та арештованого майна боржника фактично задоволено вимоги ВАТ «БМ Банк».
Пунктом 8 статті 49 Закону N 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі згідно з виконавчим документом.
На підставі вищезазначених приписів, 24.02.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 14767752 у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Разом з цим, вищезазначеною постановою про закінчення виконавчого провадження від 24.02.2014 р. ВП № 14767752, пунктом 4 постанову від 24.02.2014 ВП № 14767752 виділено в окреме провадження та направлено для подальшого виконання за підвідомчістю до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.
Позивачем не було оскаржено постанову про закінчення виконавчого провадження чи її окремих пунктів.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про правомірність винесення відповідачем оскаржуваної постанови,.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Так, позивач зазначає, що він є лише майновим поручителем та не несе грошову відповідальність за виконання боржником своїх зобов'язань перед ВАТ «БМ Банк», який є його кредитором, а відповідає виключно майном, яке передано в іпотеку, а тому позивач не зобов'язаний сплачувати боргові зобов'язання за боржника, та на нього не може бути покладений обов'язок щодо сплати виконавчого збору та інших витрат, крім тих коштів, які будуть отримані виконавчою службою за рахунок реалізації майна, яке було передане в іпотеку. Однак, суд не погоджується з вказаним твердженням позивача виходячи з наступного.
Згідно виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, останньою запропоновано звернути стягнення на майно, що належить позивачу на праві власності згідно договору іпотеки нерухомого майна № 9-2008/DC, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 15.02.2008 р. за реєстром № 2591, укладеного між ТОВ «БМ Банк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець). В даному договорі Іпотекодавець виступає майновим поручителем Боржника (ТОВ «Одітел-Харків»). Метою звернення стягнення є належне виконання зобов'язання, що випливають з кредитного договору на суму заборгованості 24 208 693,59 грн., а також оплата витрат на вчинення виконавчого напису в сумі 60 000,00 грн., на загальну суму 24 268 693,59 грн.
Зміст вищенаведених документів свідчить про те, що в даному випадку мова йде про рішення майнового характеру.
Як було встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось і не спростовано позивачем, боржником у встановлений для самостійного виконання строк виконавчий напис не виконано, при цьому, постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2009 р. ВП № 14767752 та документ, на підставі якого здійснювалось виконавче провадження позивачем не оскаржувалися.
Отже, з урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що оскільки обов'язок щодо виконання основного зобов'язання покладається на боржника, який є майновим поручителем, то і відповідальність за невиконання рішення майнового характеру в добровільному порядку повинна покладатися на останнього.
Відповідно до ч. 1 ст.28 Закону N 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до ч. 7 ст. 28 Закону N 606-XIV у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Отже, з огляду на те, що ОСОБА_1, який є боржником у виконавчому провадженні ВП №14767752, самостійно не виконано у встановлений державним виконавцем строк виконавчий напис, а виконавче провадження закінчено, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.02.2014 р. ВП № 14767752, якою постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 2 521 188,80 грн.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі та у межах, визначених Законом N 606-XIV, з огляду на що суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, з урахуванням норм чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові ОСОБА_1 відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.О. Іщук
Судді І.М.Погрібніченко
В.П.Шулежко
Текст постанови складено в повному обсязі 30.04.2014 р.