05 травня 2014 року м. Ужгород№ 2a-0770/818/12
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Шешеня О.М., розглянувши справу в порядку письмового провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Воловецького районного управління юстиції Закарпатської області про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Воловецького районного управління юстиції Закарпатської області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2012 року з примусового виконання вимоги № Ф-399/І У від 10.02.2012 року про стягнення боргу в сумі 854,46 грн.
14.04.2014 року до суду надійшла телеграма від позивача про розгляд справи за її відсутності за наявними матеріалами справи (а.с. 82-83). Позивач в позовній заяві наголошувала на тому, що дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження та вчинення в подальшому виконавчих дій про примусове виконання вимоги № Ф-399/1У виданої 10.02.2012 року є протиправними і безпідставними, а постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2012 року ВП№31576861 підлягає скасуванню. Як вказувала в позовній заяві позивач, вимога про сплату боргу № Ф-399/1У видана 10.02.2012 року не є виконавчим документом і не підлягає виконанню відповідачем. Відтак, у відповідача не було підстав для відкриття виконавчого провадження та згідно ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV (далі - Закон України №606-XIV) останній повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження.
Представник відповідача 16.04.2014 року надіслав до суду заяву про розгляд даної справи без його участі та просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених в наданому запереченні.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вище викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позовної заяви слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2012 року ВП№31576861 (а.с. 75) з примусового виконання вимоги про сплату боргу за №Ф-399/1У виданої 10.02.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у Воловецькому районі про стягнення з позивача на користь Управлінням Пенсійного фонду України у Воловецькому районі заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 854,46 грн. (а.с. 89).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України №606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Пунктом 8 частиною 2 статті 17 Закону України №606-XIV передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Згідно до ч. 1 ст. 25 Закону України №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Твердження позивача про те, що вимога Управлінням Пенсійного фонду України у Воловецькому районі № Ф-399/1У від 10.02.2012 року про стягнення боргу в сумі 854,46 грн. не є виконавчим документом спростовується наступним.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV) (в редакції, що діяла до 01.01.2011 року) територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно до "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI було внесено зміни до Закону України № 1058-IV, зокрема було виключено частини першу - дев'яту статті 106 Закону України № 1058-IV.
Відповідно до ч. 1 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI цей Закон набирає чинності з 1 січня 2011 року.
Разом з тим, у відповідності до абз. 5 п. 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Згідно до абз. 6 п. 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Також, згідно до п.6.3 Постанови Правління Пенсійного фонду України за № 21-5 від 27.09.2010 року "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач мав право на відкриття виконавчого провадження та винесення постанови від 06.03.2012 року ВП№31576861 з примусового виконання вимоги № Ф-399/1У виданої 10.02.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у Воловецькому районі про стягнення з позивача недоїмки зі страхових внесків, які не були погашені станом на 01 січня 2011 року, як за виконавчим документом.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України №606-XIV у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно до ч. 1 ст. 26 Закону України №606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Отже, у відповідача не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 6 ст. 26 Закону України №606-XIV, а саме: у зв'язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України №606-XIV.
Таким чином, відповідачем винесено постанову від 06.03.2012 року ВП№31576861 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача недоїмки зі страхових внесків, яка не була погашена останнім станом на 01 січня 2011 року, у відповідності до прийнятої Управлінням Пенсійного фонду України у Воловецькому районі вимоги № Ф-399/1У від 10.02.2012 року, як за виконавчим документом.
У відповідності до ст. 31 Закону України №606-XIV боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою зазначеною у виконавчому документі.
Відтак, відповідачем було надіслано позивачеві постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2012 року ВП№31576861 (а.с. 74).
Також, судом в судовому засіданні встановлено, що Постановою відповідача від 30.11.2012 року ВП№31576861 було повернуто стягувачеві - УПФ у Воловецькому районі виконавчий документ, а саме: вимогу № Ф-399/І У від 10.02.2012 року про стягнення з позивача на користь УПФ у Воловецькому районі боргу в сумі 854,46 грн., у зв'язку з відсутністю у позивача майна на праві власності за рахунок якого можна погасити заборгованість (а.с. 109).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Судові витрати по справі згідно ст. 94 КАС України не стягуються.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Воловецького районного управління юстиції Закарпатської області про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2012 року з примусового виконання вимоги № Ф-399/І У від 10.02.2012 року про стягнення боргу в сумі 854,46 грн. - відмовити.
2.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
СуддяО.М. Шешеня